Етапи розвитку китайського господарства

У господарському розвитку КНР кілька періодів виділяються, що характеризуються різними режимами відтворення, які у свою чергу підрозділяються на підперіоди.

Перший період (50-70-і роки) характеризувався політикою індустріалізації на основі централізованого планування, другий період (80-90-і роки) - розвитком індустріалізації на основі ринкових відносин і перетворення методів регулювання і виробничої діяльності держави.

Перший період ділиться на дві підперіоди - 50-е і 60-70-і роки. У 50-і роки

індустріалізація проводилася на основі державної власності і централізованого розподілу виробничих засобів. Були націоналізовані підприємства, що належать іноземному капіталу і компрадорської буржуазії, проведені аграрні реформи. У той час виникли нові галузі промисловості, у створенні яких надав допомогу Радянський Союз.

Наприкінці 50-х років в керівництві Компартії і держави взяли гору погляди про можливість в короткий термін наздогнати за обсягом виробництва провідні західні країни - теорії «великого стрибка», народних комун. Стимулювався розвиток кустарної промисловості, у тому числі виробництва важких галузей. У сільському господарстві була проведена колективізація швидка з усуспільненням сільгоспугідь і організацією виробництва по фабричного принципом. Воно обмежило майнова нерівність у сільській місцевості, створило передумови для накопичення капіталу, розвитку інфраструктури, забезпечило існування величезного зростаючого сільського населення, але не призвело до зростання продуктивності праці і підвищення життєвого рівня.

Китайське господарство пережило скачки нерівномірності - пік підйому в 1958 р. (21,3%) і пік падіння в 1961 р. (27,3%).

Другий період економічного розвитку КНР характеризується переходом від централізовано планованої економіки до ринкових відносин. Цей перехід розглядається в КНР як складною і масштабного завдання, що вимагає системного підходу і тривалого періоду часу. Він безпосередньо пов'язаний зі зміною соціальної структури господарства і суспільства. В основу стратегії перетворень було покладено трактування соціалізму як "планового товарного господарства», використання різноманітних форм власності та форм господарювання і суворий державний контроль.

Перший підперіоди перетворень в режимі відтворення охоплювала 80-і роки. Його характерною рисою було вдосконалення що склалася на той час системи планового господарювання з метою створення соціалістичної товарної економіки. Реформа господарського механізму аж до 1993 р. була спрямована на розширення господарської самостійності державних підприємств, які отримали права реалізації позапланової продукції (потім і планової), зміни цін, вибору постачальників і споживачів. Всі великі та середні державні підприємства були переведені на підрядну форму господарської відповідальності, яка передбачала укладення договору з вищестоящою організацією на певний обсяг виробництва та суму відрахувань до державного бюджету. Важливою складовою частиною економічного реформування була передача окремих правомочностей власності від вищого до нижчого адміністративного ланці та господарським суб'єктам.

Таким чином, у 80-і роки проводилася перебудова державного сектора, створювалася система підприємств, орієнтованих на принципи комерційної діяльності. Держава встановлювала порядок функціонування господарюючих суб'єктів і вимагало дотримання ними не тільки корпоративних, але і загальнодержавних інтересів, не проводило передачу держпідприємств у приватну власність. Основним напрямком реформування стало розширення господарської самостійності підприємств і районів без кардинальних змін у системі власності.

Була змінена система ціноутворення. У 1990 р. ринкові ціни поширилися на половину роздрібного товарообігу, +30% його здійснювалося на основі твердих державних цін і близько 20% контролювалося по верхній межі. Становлення ринкових відносин стикалося з міжрегіональними «війнами» за сировину та інші засоби виробництва.

На початку 90-х років почався другий етап перетворень соціально-економічної структури господарства - період «поглиблення реформ», що включає широке впровадження в господарство товарно-грошових відносин, поступову демократизацію суспільного життя, але без посягання як на пріоритет суспільної власності, так і на вирішальну політичну та економічну роль держави і комуністичної партії. Ці риси визначили поняття «соціалізм з китайською специфікою».

З 1997 р. посилився процес роздержавлення підприємств промислових. Дрібні та середні підприємства могли вільно вибирати форму господарювання: акціонування, оренда, переклад на положення колективної організації або продаж у приватні руки. Ще раніше була здійснена широка лібералізація ціноутворення. В країні склався ринок цінних паперів.