Основні риси господарського механізму

Відбулися зміни в соціальній структурі китайського господарства, включення до складу КНР Сянгана і Макао призвели до утворення неоднорідного господарського механізму, що включає різні форми власності та різнорідні продуктивні сили.

Своєрідна розмірна промислових підприємств структура. Швидкий розвиток отримали малі та середні підприємства, які випускають близько половини промислової продукції, забезпечують 40% прибутку.

Провідне місце у відтворювальному процесі займає державний сектор, на частку якого припадає 40% ВВП. Він скоротився. Найбільш низька його частка у легкій і харчовій промисловості. До кінця 90-х років держава займала майже монопольне становище в сфері зв'язку, банківській справі. Певна частка державних підприємств функціонує на основі планових поставок.

Значне місце займає колективний сектор. Його частка піднялася до +39%, ще вище його частка в зайнятості.

Індивідуальні та спільні підприємства (приватний сектор) забезпечують 19% виробництва. Найбільш значима частка приватного сектора в галузі послуг - 37%. Формується недержавний сектор не замінює, а в основному доповнює існуючі державні підприємства, надаючи на них стимулюючу конкурентний тиск на ринку.

Певну розірваність господарського механізму надають освічені економічні райони (5), відкриті приморські міста (13), відкриті економічні зони в приморських районах. Мета їх створення - залучення іноземного капіталу і збільшення експорту. Ряд цих утворень у меншій мірі пов'язаний з внутрішнім ринком, ніж із зовнішнім. Окремі господарські території представляють Сянган і Макао.

Підтримання певної єдності функціонування національної господарської системи висуває необхідність підтримання на належному рівні регулюючих функцій держави. Воно має забезпечувати необхідну пропорційність виробництва. Тому держава докладає зусилля щодо регулювання іноземного капіталу, напрямку його у внутрішні провінції, знижуючи пільговий компонент в прибережних районах.

Розвиток товарних відносин, приватного сектора змінює становище робочої сили. Відбулися зміни у трудове законодавство: зняті обмеження на зростання заробітної плати, на роботу по сумісництву, одночасно розширилися права підприємців по набору робочої сили, із застосування штрафних санкцій. Здійснюються комплексні заходи у сфері соціального забезпечення. Їх метою є створення злагодженого механізму соціальної захищеності різних соціальних груп з тим, щоб пом'якшити негативні наслідки реформ і процеси соціальної диференціації.

Китайська Народна Республіка в світогосподарських зв'язках

Економічне розвиток КНР здійснювалося в рамках стратегії «опертя на власні сили" і супроводжувалося швидким розширенням зовнішньоекономічних зв'язків. У сучасному трактуванні ця концепція припускає активне використання передової зарубіжної технології, досвіду управління, фінансових коштів з метою зміцнення економічного потенціалу та підвищення технічного рівня національного господарства.

Останні десятиріччя характеризувалися розширенням самостійності в підприємств галузі зовнішньоекономічної діяльності, обмеженням квотування експорту і імпорту низки товарів. У відношенні ряду найважливіших товарів імпортуються

(нафта, нафтопродукти, сталевий прокат) зберігалися жорсткі протекціоністські заходи, що діяла державна монополія на 16 видів товарів. Зберігається заборону на обіг іноземної валюти, запроваджено обов'язковий продаж валютної виручки від зовнішньоторговельних операцій уповноваженим банкам з правом купівлі у них валюти для імпорту та інших цілей. Державні організації зберегли певну роль у розвиток зовнішньоекономічних зв'язків. Загалом політика в області зовнішньоекономічних зв'язків представляла собою поєднання лібералізації, досить сильного контролю та підтримки національного виробництва.

За ступенем участі в міжнародних економічних відносинах господарство китайське може характеризуватися як напіввідкрите, хоча питання про рівень залучення національної економіки у світове господарство неоднозначний. Якщо оцінювати долю зовнішньої торгівлі у ВВП без Сянгана за офіційним валютного курсу, то вона зросла за 1985 - 1997 рр.. з 23 до +46% ВВП. При підрахунку по купівельної спроможності юаня показник відкритості господарства виявляється невеликим - 7-8% ВВП, що свідчить про невисоку залежності китайського господарства від зовнішніх факторів.

КНР у світовій торгівлі. Китай активно розвиває зовнішньоторговельні зв'язки. Його товарооборот (Сянгана без) за +1980 - 1998 рр.. збільшився в 8,5 рази. Випереджаючими темпами зростав експорт - в 10 разів. У 90-ті роки середньорічний темп приросту експорту досягав 17%, це більш високий показник, ніж був у Японії в «золотий» період її розвитку в 1953-1973 рр..

КНР стала значною силою у світовій торгівлі. На її долю припадає 3,4% світового експорту товарів і послуг. Китайський експорт перевершує відповідні показники багатьох країн, поступаючись лише провідним індустріальним країнам. Переважає експорт товарів, в експорті послуг на її частку припадає 0,3% світового обсягу. Основне місце в експортних поставках займають дрібні та середні підприємства. Їх поставки становлять приблизно 60% загального обсягу експорту країн.

Відбулися істотні зрушення в товарній структурі експорту.В ньому значно зросла частка готової промислової продукції і знизилась частка сировинних товарів. Частка готової продукції перевищує +2 / 3 китайського експорту. Основне місце в ньому посідають продукція легкої промисловості та інші низькотехнологічні товари (тканини бавовняні, одяг, взуття, іграшки). За експортом порцелянових виробів, бавовняних тканин, натурального шовку, пластмасових іграшок, підлогових килимів туристичних приладдя країна займає перші місце у світі.

На машинобудівну та електротехнічну продукцію доводиться близько 20% експорту. Проникнення цих товарів на міжнародні ринки стримується невисокою якістю, недостатніми можливостями післяпродажного обслуговування. Висока питома вагу в світовому експорті мають оптичні інструменти (14%), радіоприймачі (35% світових поставок), конторське обладнання (9%), металообробні верстати, суду та телекомунікаційне обладнання (4-5%).

Ступінь залежності деяких галузей від експорту досить значна, особливо бавовняної і шовкової промисловості (52 і 65%). В основному на внутрішній ринок працює хімічна промисловість - експортна квота 5%.

Важливе значення для розвитку китайського господарства має імпортна торгівля. Придбання техніки і технології дає можливість на реконструйованих підприємствах налагодити власне виробництво сучасної продукцію і вийти на більш високий рівень технічного розвитку. За оцінками, за рахунок імпорту техніки та технології було забезпечено близько 60% приросту промислового виробництва.

Змінилася товарна структура імпорту.У міру зростання імпорту машин та обладнання знижувалася частка закупівель сировини і напівфабрикатів. Вони становлять близько 38% імпорту (53,1% в 1980 р.). Різко КНР скоротила ввезення зернових і повністю припинила закупівлі бавовна, соєвих бобів і ряду іншої сільськогосподарської продукції, що стало можливим завдяки значному збільшенню збору цих культур у країні. В той же час збільшився ввезення палива (1% у 1980 р. та 3,5% в 1994 р.), однак закупівлі нафти і нафтопродуктів залишаються відносно скромними. Це результат дворазового зменшення енергоємності виробництва. Значною залишається залежність от ввезення сировинних товарів виробничого призначення: лісу і лісоматеріалів, каучуку, целюлозно-паперових товарів.

Географічне спрямування зовнішньої торгівлі КНР концентрується на розвинених країнах, на які припадає понад 90% китайського експорту.

Провідними експортними ринками є США і Японія. За обсягом закупівель США майже в два рази перевершують всі країни ЄС. КНР виступає постачальником найбільшим на американський ринок текстильних товарів та іграшок. 2 / 3 продаються в США іграшок зроблені КНР в. Китайський експорт становить дуже скромну частку у імпортних закупівлях промислово розвинених країн. Китайські товари обробної промисловості становлять лише 0,5% імпорту країн ОЕСР.

Основними імпортними ринками КНР також є індустріальні країни - понад 50%. Серед них виділяються Японія і США. З Японії надходить понад 20% імпорту. При цьому основна частина китайських закупівель машин і обладнання за кордоном припадає на Японії, що пояснюється активною політикою стимулювання експорту з боку японського уряду, яке надавало Китаю значні експортні кредити. США лідирують в постачаннях високотехнологічної продукції, літаків та електронно-обчислювальної техніки.

Для розвинених країн китайський ринок не є крупним. Тільки 2,4%

американського йде експорту в КНР, (менше, ніж на Тайвань). Ще менше відносні показники інших провідних розвинених країн. Тільки для японських компаній значення китайських закупівель досить велику (5,1% японського експорту).

Значних закупівлі товарів КНР здійснює в країнах Азії - близько 40%. Вони включають нафту, інші сировинні товари, а також низка промислових виробів.

Помітне місце в зовнішній торгівлі КНР займає Росія, на частку якої припадає 1,7% китайського зовнішньоторговельного обороту. Це десятий за значенням ринок. Китайські підприємства експортують у РФ вироби зі шкіри (24% експорту), одяг (12%), взуття, трикотаж, а імпортують з неї машини й устаткування (понад 40%), мінеральні добрива та чорні метали. Торгівля для КНР зводиться з негативним сальдо.

В цілому зовнішньоторговельний оборот має позитивне сальдо. Головним чином воно досягається в торгівлі з США, в якій китайський експорт майже в п'ять разів більший за імпорт (1997-1998 р.).

КНР в міжнародному русі капіталу. Швидкий економічний ріст супроводжувався активною участю в міжнародному русі капіталу. Чистий приплив його використовувався для розбудови китайського господарства. Загальний приплив капіталу відповідав 13% обсягу капіталовкладень в основні фонди в 80-90-і роки, що є дуже великою величиною для великої країни.

Значна частина коштів була залучена у формі позичкового капіталу - понад 37%. Джерелом її переважно виступали урядові кредити, кредити міжнародних фінансових організацій, а також цінні папери, реалізовані КНР за кордоном. На міжнародних фінансових організацій кредити, що надаються зазвичай, на пільгових умовах, доводилося до половини загального обсягу залученого позикового капіталу. Більшість позик пішла на створення і реконструкцію підприємств в інфраструктурних галузях (енергетика, транспорт, зв'язок). Частина коштів була інвестовано в сировинні галузі, що меліорацію, у сферу охорони здоров'я. Значна частка кредитів була надана Світовим банком, в який КНР вступила в 1980 р. одночасно з вступом в МВФ.

КНР використовувала економічну допомогу на цілі розвитку. Її відносна величина була невеликою - в 1-0,3% ВВП 90-і роки. На кожного жителя припадає 2 дол на рік.

Залучення іноземного капіталу викликало позичкового зростання зовнішньої заборгованості. Її відносні показники не були високими по міжнародним стандартам. По відношенню до ВВП зовнішня заборгованість не перевищує 15%, обслуговування боргу по відношенню до експорту - не вища 10%, короткострокова складова не перевищує 20%.

У 90-ті роки КНР стала одним з найбільших центрів додатка іноземних прямих капіталовкладень.Наприкінці десятиліття на її частку припадало більш як 6% загальносвітового обсягу ІНК і 1 / 5 частина накопичених вкладень в країни, що розвиваються. Приплив ІНК йшов по наростаючій. Якщо в 1984-1989 рр.. середньорічний приплив становив 3,2% світового обсягу, то в 1990-1995 рр.. - +9,95, А у 1996-1999 рр.. - 9%.

Дані про притоку мають свої особливості ІНК. Вони включають капіталу рух з Сянгана і Макао, нині є складовими частинами КНР. Із загального обсягу накопичених у КНР закордонних капіталовкладень близько 20% припадає на Сянган, тобто вони є внутрішніх інвестиціями. Крупний приплив капіталу йшов з Тайваню. Оцінює, що 80% припливу капіталу забезпечують етнічні китайці зі Східної Азії.

КНР проявляє вибірковий підхід до залученню прямих капіталовкладень. Перш за все вони притягуються у високотехнологічні галузі, енергетику, включаючи реалізацію проектів нафтових на шельфі. Угоди про організацію спільних

часто підприємств містять умови поступової заміни імпортних комплектуючих на виробу китайського виробництва.

Широке залучення іноземного капіталу у формі прямих інвестицій сприяло посиленню інвестиційного процесу у країні. Їх середньорічний приплив становив +15% валових вкладень в основний капітал в другий половині 90-х років.

ІПК сприяли розширенню експорту та поліпшення його товарної структури. Частка підприємств з іноземним капіталом в загальному обсязі китайського експорту складає близько 50%. Вони допомогли розвитку ряди експортних галузей, в те числі легкої промисловості, що дало змогу збільшити вивіз їх продукції на міжнародні ринки.

У територіальному аспекті ІПК високо сконцентровані. Вони зосереджені в основному в приморських районах, де створено близько 40 різних експортних зон. На них припадає близько 80% підприємств за участю іноземного капіталу, які діють в КНР. Вони забезпечують 20% китайського експорту. Китайський експорт набагато більше залежить від іноземного капіталу, ніж експорт східно-азійських країн. У внутрішніх районах велика частина промисловості слабко пов'язана з механізмом економічного зростання через експорт, що з'явилося, наприклад, відправним моментом успіхів Південної Кореї.

Нової рисою участі КНР в міжнародному руху капіталу стало посилення його позицій у вивезенні підприємницького капіталу у формі прямих капіталовкладень (1,6-4 млрд дол на рік). Наприкінці 90-х років КНР мала прямі інвестиції обсягом в 26 млрд дол, або 0,5% світового обсягу (без Сянгана і Макао). Половина з них інвестовано в збутову мережу і тільки 16% - в обробну промисловість. Найбільшим об'єктом застосування китайських інвестицій була Північна Америка (майже 40%), далі йдуть Європа та Океанія.

Однією з проблем участі КНР у міжнародний рух капіталу стало посилення втечі капіталу, про що свідчить стаття платіжного балансу «помилки і пропуски». Її величина зросла з 700-800 млн дол млрд до 17-18 в кінці 90-х років, що складає 70% потоку капіталу.

Валютне положення КНР залишається досить міцною. Валютні резерви перевищують річний обсяг імпорту (без валютні резерви золота у КНР становлять 52 - 55% імпорту, у всіх країн, що розвиваються - 25-30%). Постійно підтримується позитивне сальдо платіжного балансу по поточним операціям. У результаті китайський господарство продемонструвало стійкість до несприятливих зовнішніх впливів. Контрольована «відвертість економіки» засвідчила свої переваги в умовах кризових явищ в фінансовій сфері світового господарства.

У сфері міжнародного економічного співробітництва КНР принципом керувалася «діяти в міру можливостей. У невеликих обсягах вона чинила економічну допомогу.

У цілому КНР в кінці минулого століття значно закріпила свої позиції на світовій економіці. Її досвід підтвердив важливу роль держави у розвитку господарства та здійсненні переходу від централізовано планованої економіки до ринкової. Практика КНР розхожі спростовує твердження про неминучість соціальних витрат під час ринкових перетворень.

Питання до теми

1. Якими є характерні риси розвитку Китайської Народної Республіки в 80-90-і роки?

2. Охарактеризуйте позиції КНР у світовому виробництві.

3. Визначте етапи розвитку китайського господарювання.

413

4. Які риси характерні господарського механізму?

5. Визначте характер участі КНР в міжнародних економічних відносинах.

6. Якою мірою рівень економічного розвитку і особливо галузевої структури господарства КНР відображаються на товарній структурі китайського експорту?

7. Охарактеризуйте роль в КНР рух позичкового капіталу та підприємницького.

8. Яку роль відіграють іноземний капітал та відкриті експортні зони у розвитку зовнішньої торгівлі?

Глава 34

Росія (РФ) є найбільшим за державою території світу - 12,7% світової суші, на якій проживають 2,4% населення світу. Вона виробляє 1,1 - 2,4% ВМП (1998 р.). РФ утворилася в 1991 р. в результаті розвалу Радянського Союзу. Сучасна господарська система - наслідок зламу державного ладу, руйнування єдиного економічного простору і господарського механізму.

У складі СРСР Росія володіла найбільшим промисловим і науковим потенціалом. У спадок їй дістались високорозвинені авіакосмічна промисловість, енергомашинобудування, суднобудування, металургія, базова хімія, атомна енергетика, морський флот, одні з найбільших у світі науково-технічна та розроблена ресурсна бази. За оцінками, на частку Російської Федерації припадає 1 / 5 частина світових мінеральних ресурсів. На її території розташовано 33% запасів світових природного газу, найбільші запаси кам'яного вугілля, заліза і нікелю, олова та свинцю, золота, алмазів та нафти.