Основні показники розвитку світової господарства

Загальні поняття категорії і. Для аналізу економічного становища світу використовується цілий ряд показників, що характеризують динаміку і стан світової економіки. Основний з них - світовий валовий продукт.Цей показник виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, вироблених на території всіх країн світу, незалежно від національної приналежності діючих там підприємств у визначений період часу. Облік кінцевій продукції передбачає виключення повторного рахунку сировини, напівфабрикатів, інших матеріалів, палива, електроенергії і послуг використаних у процесі її виробництва.

В кожній окремій країні валовий внутрішній продукт підраховується на основі системи національних рахунків, яка побудована на концепції продуктивного характеру усіх видів діяльності. Вона являє собою сукупність міжнародно визнаних правил обліку економічної діяльності і відображає основні макроекономічні зв'язки внутрішнього і зовнішнього секторів національних господарств. Підрахунок результатів господарської діяльності проводиться за трьома принципам: виробництва, використання і доходам.

За принципом використання у ВВП включаються відповідно вартість валових капіталовкладень, приватне та державне споживання товарів і послуг. Вони оцінюються за видатками. Валові капіталовкладення включають інвестиції в основний

капітал, запаси та незавершене провадження. Причому до інвестицій у запаси приєднується різниця між вартістю товарно-матеріальних запасів (сировина та готові вироби) на певні дати. Ця різниця може бути від'ємною величиною. Точно також оцінюються і вкладення в незавершене будівництво. До інвестицій зараховуються тільки запаси в виробників. Остання частина витрат-експорт товарів і послуг, при цьому враховується і імпорт. Тому додається сальдо цих статей.

Отже, ВВП в збалансованій економіці (Y) дорівнює витрат на особисте споживання (С), капіталовкладення (/), державне споживання (G) і різниці експорту (X) та імпорту (IM) товарів і послуг.

Y = С + I + G + X - IM. Виходячи з того, що об'єм світового виробництва підраховується як сукупність виробництв національних господарств, то світового виробництва виражається

Y = E (C + I + G + X - IM).

ВВП підраховується також за доходами. Він розпадається як би на три частини в залежності від фактора виробництва. До доходів осіб зараховується найманої праці заробітна плата робітників і службовців незалежно від положення. Далі підраховуються прибутку компаній - приватних і державних. Окремо враховуються рентні доходи та доходи самостійно зайнятих (ремісники, лікарі і так далі).

З боку доходів ВВП розраховується як сума зарплат (W), операційного надлишку (OS), включаючи амортизацію, чистий прибуток, ренту, відсоток і непрямих податків мінус субсидії (ITS):

Y W = + OS + ITS.

З ВВП пов'язаний показник національного доходу, який розраховується як ВВП мінус амортизація (чистий ВВП), мінус непрямі податки і плюс субсидії. Сума податків значна. Вони включаються в ринкові ціни товарів та послуг і сплачуються кінцевим споживачем. Субсидії надають на ціни протилежна дія: вони знижують їх на власну величину. Показник національного доходу приблизно відповідає поняттю зробленого національного доходу. Відзначимо, що для будь-якого національного господарства важливі доходи, що надходять у його розпорядження.

Сума доходів, що надходить в розпорядження даної країни (національна особистий доход), підраховується як різниця між чистим внутрішнім продуктом і сальдо доходів підприємств і громадян даної країни за рубежем і доходами іноземців у цій країні. Це показник приблизно відповідає поняттю використаного національного доходу.

У кількісному виразі розходження між ВВП і зробленим національним доходом досить велике і складає приблизно 8-11%, рівняючись величині амортизаційних відрахувань. У різних країнах це розходження може коливатися, тому що величина амортизаційних відрахувань залежить від національної маси основних фондів. Частка амортизації трохи підвищується в періоди спаду та знижується в періоди підйому.

Динаміка зробленого національного доходу в довгостроковій перспективі майже повністю відповідає динаміці ВВП, тому при аналізі в основному використовуються показники ВВП і ВМП.

За методом виробництва ВВП підраховується за доданою вартістю та умовно чистої продукції окремих галузей. Вона являє собою різниця між вартістю валової продукції сумою поточних виробничих витрат, тобто вартість, привнесені у процесі виробництва на те чи іншому етапі виробництва. Остання складається з перенесеної на продукт амортизації основних фондів, заробітної плати, прибутку, податків, які враховуються в поточних цінах. Іншими словами, ВВП на основі виробництва може визначатися як сума валової доданої вартості,

виробленої резидентами у всіх секторах економічній діяльності країн (+0), мінус їхні проміжні витрати (/ ')

Y = [(0i + 02 + • • • + 0n) - (h + h + h + • • • in +)] --

У узагальнюючі показники національних рахунків включаються не тільки результати діяльності зайнятих у галузях господарства, але й послуги державного апарату, армії, поліції і т.д. Вони враховуються за видатками. В ці входять також показники «приписані», «нижчі» величини, за якими проводиться оцінка продукції, не приймає грошової форми: умовна квартирна плата по індивідуальних будинків, умовний відсоток за кредитами і позиками. Загальна сума цих «поставлений» коливається величин від країни до країни в залежності від умов їхнього економічного розвитку та державних витрат. Наприклад, у США вона складає 8% ВВП.

ВВП і інші показники, що входять у систему національних рахунків і розраховані різними методами, погоджуються між собою, тому їхні величини ідентичні. При цьому слід зазначити, що національні показники нерідко переглядаються в межах 10 - 30%.

Як видно з аналізу методології підрахунку ВМП, цей показник виражає загальну активність у світі і окремих країнах. З іншого боку, її складові частини охоплюють основні галузі, галузі і фактори економічного розвитку. Так, розгляд по основним складовим частинам використання ВМП дає уявлення про основні секторах попиту, а аналіз ВМП з виробництва показує зміни як структури всього господарства, так і основних галузей. ВМП дає можливість визначити місце країни та регіонів у світовому виробництві, суспільну продуктивність праці в різні періоди часом, але не може використовуватися як показник потенціалу окремих видів виробництва, рівня технології або добробуту населення.

Вирахування ВВП і ВМП. На національних рівнях обсяг ВВП виміряється в поточних і постійних цінах якого-небудь року. Розходження між цими вимірами може бути дуже суттєвим. Кількісний ВВП, чи ВВП в поточних цінах, зростають швидше, ніж реальний ВВП, чи ВВП у постійних цінах. Різниця в темпах зростання зв'язана зі зміною цін. При підрахунку в незмінних цінах відбувається Елімінування (усунення) ціннісних коливань. Зріст реального ВВП широко розглядається як показник економічного розвитку. Високі темпи часто вважаються ознакою сили економіки.

Підрахунок ВМП проводиться в єдиній валюті - доларах США за поточним і незмінним курсів, хоча ці показники не можуть претендувати на точний кількісний вимір в окремих країнах та регіонах. Численні дослідження показують, що обмінні курси валют наближаються до фактичного співвідношення національних цін на товари та послуги, що надходять у канали міжнародної торгівлі. Але навіть якщо валютна ставка визначається ринком безпосередньо, вона тільки відносно відображає ціни міжнародно реалізованих товарів і послуг, оскільки сама часто визначається іншими видами міжнародних угод, такими, як іноземні інвестиції і позики, перекази доходів і засобів, рух облікової ставки, очікування на фінансових ринках та інші умови, які теж можуть викликати короткострокові коливання у валютних курсах, навіть коли дійсні зміни в економічній обстановці не відбуваються. Значні короткострокові відхилення у валютних курси від середніх і довгострокових, великі коливання у відносних вартості товарів і послуг понижують корисність підрахунків у єдиній валюті світового виробництва, визначення його рівня і розподілу ВМП по країнах і регіонах. Зміни до валютних курсах ведуть до відповідних варіацій у розподілі та обсязі ВМП.

Порівняння валового продукту між країнами на основі загальної грошової одиниці, наприклад доларів США, може занизити в доларовому виразі обсяг товарів й послуг, вироблених у країнах з низьким рівнем розвитку у зв'язку з великими масштабами в них

нетоварного сектору (бартерні угоди, виробництво домашніх господарств, виробництво засобів існування, неформальний сектор, що звичайно не враховуються, і всі вони можуть складати до 40% ВВП у менш розвинених країнах). Оскільки ступінь недообліку не визначається систематично, то зростання ВВП і ВМП можуть бути непорівнянні.

Дослідження, проведені у рамках Проекту ООН з міжнародних порівнянь, показують, що в менш розвинутих країнах використання поточних валютних курсів може занижувати обсяг ВВП до трьох і більше разів. Цим і зумовлена тенденція заниження частки країн, що розвиваються у світовому виробництві. Відповідно використання при поточних валютних курсів виявляється вплив на підрахунок темпів зростання ВМП, тому що розвиваються, включаються до нього з меншими питомими вагами.

Один з альтернативних варіантів підрахунку ВМП грунтується на використанні коефіцієнтів порівняння купівельної спроможності валют, обумовлених відношенням цін набору (кошика) однакових товарів кожної країни. Середні співвідношення, застосовані в ВВП кожної країни, що визначаються як середньозважені ціни відповідних індивідуальних наборів товарів і послуг при використанні ваг усіх цих товарів і послуг у ВВП за витратами. Обмінний курс на базі паритету купівельної спроможності ППС (S) дорівнює співвідношенню рівнів цін в розглянутих країнах.

Pel

Pf де St - i - поточний валютний курс;

Pd - індекс внутрішніх цін у даній країні;

Pf - індекс цін у закордонній країні.

Цей підхід забезпечує оцінку ВМП скоріше в «міжнародних доларах», чим у звичайних доларах за обмінним курсом.

Обсяги ВВП, підраховані на основі зазначених методів, значно відрізняються між собою. Підрахунок на основі паритету купівельної спроможності призводить до заниження показників провідних промислово розвинених країн на 20-40%. Оцінки за паритетом купівельної спроможності суттєво змінюють позиції основних підсистем у світовому господарство. На розвинені країни, за оцінкою ВМФ припадає 57,4% ВМП (за поточними валютними курсами - понад 75%,), а внесок країн, що розвиваються становить 36,8% (за поточними валютними курсами - понад 20%).

Цей метод підрахунку істотно міняє оцінку економічних окремих показників країн. На першому місці залишаються США - 21,9% ВМП (28% за поточним валютним курсом), далі: КНР - 12% (4,4%), Японія - 7,6% (15,7%), ФРН - +4, 7% (5,6%), Індія - 4,6% (1,5%). За ними слідують Франція, Італія, Британія, Канада, Бразилія.

Використання різних методів підрахунку призводить до помітних відмінностей у темпах ВМП. Це пояснюється тим, що азіатські країни, що розвиваються, в яких зосереджена велика частина ВВП країн, що розвиваються, мають більш високі темпи зростання, ніж решта світу, і їх питома вага при підрахунку на базі паритету купівельної спроможності повинен бути вище, ніж при підрахунку на базі поточних курсів . Главная причина цього полягає в тому, що існує тенденція заниження цін товарів і послуг у менш розвинених країнах у зв'язку з більш низьким рівнем заробітної плати в них. Тому, коли відбувається переоцінка товарів і послуг у загальних ціни, їх вартісної обсяг зростає, особливо в малих країнах, на 9 - 13%.

Розходження в оцінках ВМП показують, що немає єдиного показника, який міг би враховувати різні види економічної діяльності в різних країнах ідентично. Придатність кожного методу підрахунку залежить від цілей аналізу. Використання поточних валютних курсів при оцінці ВМП забезпечує корисні дані при визначенні

міжнародних потоків товарів і послуг, рух капіталу між країнами, рівнів зовнішнього боргу і платежів, які часто проводяться на основі поточних валютних курсів.

Підрахунок ВВП на основі купівельної спроможності валют дає більш повне уявлення про економічний потенціал країн.

У статистиці ООН при підрахунку ВВП і використовуються ВМП валютні курси, очищені від коливання цін (курси певного року). Цей метод дозволяє одержувати показники без обліку відносних коливань валютних і курсів цін і більш точно оцінювати внесок кожної країни у світовий продукт у порівнянні з використанням поточного валютного курсу.

Метод підрахунку ВВП на основі купівельної спроможності валют (ППС) використовується Міжнародним фондом валютним та Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Статистика Світового банку дає макроекономічні показники, засновані на двох вищевідзначене підрахунках.