Фінансові кризи

Розвиток світових валютно-кредитних відносин супроводжується спалахами фінансових криз. До утворення світового господарства фінансові потрясіння

охоплювали національні системи окремих країн. У минулому столітті вони стали набувати міжнародного характеру. Яскраво виражений міжнародний характер фінансових криз проявився в 30-90-і роки, що відносяться до нижньої фазі довгої хвилі розвитку ринкової економіки. Значною мірою фінансові кризи стали відображенням структурних змін, що відбуваються в світовій господарській системі.

Можливості фінансових криз закладені в характері форм руху капіталу та ринку у функціонуванні. Угоди на ринках капіталів означають фінансування майбутньої вартості, що ще належить створити. Тому грошові потоки обслуговують «очікування» майбутніх доходів під час реального розриву між реально існуючої (авансованої) і майбутньої вартістю (прибутком). Це відбувається у зв'язку з тим, що на фінансовому ринку вимог до власності фінансових активів (інструментів) документально закріплюються задовго до того, як з'явиться власність, здатна приносити дохід. Вимоги оформлюються між великим числом учасників ринку, які нерідко одночасно задіяні в багатьох фінансових операціях. Розрив між майбутніми доходами і пошуком ліквідності створює погрозу ризику неповернення коштів кредитору. Оскільки існуюча система страхування ризиків далека від досконалості, то розрив в одній ланці приводить до порушення багатьох інших угод, нерідко приводячи до кризових ситуацій на національному та міжнародному ринках.

Під міжнародною фінансовою кризою розуміється глибоке розлад кредитно-фінансових систем в цілій низці країн, що приводить до різких диспропорцій у міжнародних валютно-кредитних системах і переривчастості їх функціонування. Фінансова криза зазвичай в тому або іншому ступені одночасно охоплює різні сфери фінансової світової системи. Центром фінансових криз є грошовий капітал, а безпосередньою сферою прояву - кредитні установи та державні фінанси.

Розрізняють циклічні та спеціальні міжнародні фінансові кризи.Перші є провісниками економічних криз виробництва, другого виникають незалежно від економічної циклу під впливом особливих причин. Але й останні зачіпають господарство та зовнішньоекономічні зв'язки шляхом зворотного відбиття.

Форми прояву фінансових криз. Фінансова криза включає такі явища:

• обвальне падіння валютних курсів;

• різке підвищення процентних ставок;

• вилучення банками в масовому порядку своїх депозитів у кредитних установах інших, обмеження і припинення видачі готівки з рахунків (банківська криза);

• руйнування нормальної системи розрахунків між компаніями шляхом фінансових інструментів (розрахунковий криза);

• криза грошового обігу;

• боргову кризу.

Безліч чинників визначають виникнення і розвиток фінансових криз. Нерідко причини кризи залишаються загадкою. Зазвичай умовою фінансових криз є порушення, неблагополуччя в співвідношенні різних видів активів у певних ланках фінансовий системи. Так, при ознаках неблагополучного положення в компанії або нарочито навмисне створеної ситуації акціонери починають скидати акції, що може викликати знижуючу тенденцію в біржових курсах. Коли виникають сумніви в надійності банків, вкладники прагнуть швидше вилучити свої вклади, а тому що банки мають обмеженими ліквідними засобами, то вони не можуть відразу повернути значну частину вкладів. У силу взаємопов'язаності елементів господарської системи може початися ланцюгова реакція, яка призводить до фінансової кризи. Іноземний капітал йде з країни, одночасно, а може бути раніше, національний біжить

капітал. Втеча капіталу з країни приводить на збільшення попиту на іноземну валюту. Навіть високий рівень валютних резервів може виявитися нездатною задовольняти зростаючий попит. Широке використання інформаційної техніки привела до того, що кризи, що виникають на національних фінансових ринках, швидко набувають міжнародний характер.

В останні десятиліття на внутрішні передумови фінансових криз накладаються зовнішні, пов'язані з величезними потоками капіталу, що перетинають кордони, які здатні підірвати фінансовий стан країни у зв'язку з ослабленням державного регулювання. Міровізація руху капіталу, розвиток офшорних операцій, зниження регулюючої ролі держави збільшили можливості проведення чисто спекулятивних дій у світовій фінансовій системі. До них належать операції, що переслідують мету отримання надприбутків за рахунок навмисного використання фінансових показників (валютний курс, курси акцій, облікові ставки). Для цього мобілізуються величезні кошти в десятки й сотні млрд дол Можливості для цього є.

У світі налічується близько 4 тис. хеджфондов, що спеціалізуються на
спекулятивних операціях. Вони зосереджують 400-500 млрд дол ліквідних коштів,
які при узгодженості їхніх дій можуть бути використані в будь-якому центрі для
одержання спекулятивного прибутку. За оцінкою МВФ, 5-6 найбільших фондів здатні
мобілізувати до 900 млрд дол для напади на ту чи іншу національну

валюту або фондовий ринок. Не всі фінансові центри спроможні протистояти такому тиску.

Наслідки фінансових криз. Остання чверть минулого століття характеризувалася почастішанням фінансових криз. При цьому в країнах, що розвиваються вони траплялися частіше, ніж у розвинених. Так, валютні кризи в 90-і роки відбулися більш ніж в 60 країнах, включаючи 41 країну з ринками, що розвиваються. Найбільш великі потрясіння пережили Бразилії фінансові системи, Мексики, Аргентини, Південної Кореї, країн Південно-Східної Азії, Японії.

Фінансові кризи були відбиттям нестабільності світового економічного розвитку, його ієрархічності, а також структурних диспропорцій у сфері мобілізації і розміщення капіталів, управління валютними резервами у кризових країнах. Вони показали, що найважливішою причиною виникнення фінансових криз було масоване залучення іноземного позичкового капіталу, особливо в короткостроковій формі. Відношення короткострокової заборгованості до загальної зовнішньої заборгованості у кризових перед кризою країн, що розвиваються було в два рази вище, ніж у країн, що не потрапили в кризову ситуацію.

Накопичення короткострокової заборгованості і значної частини пасивів, забезпечених або індексованих в іноземній валюті, послаблювало стійкість національних грошово-кредитних систем. Великі зовнішні дисбаланси (негативне сальдо платежів, великі платежі за відсотками, висока частка короткострокової заборгованості, переважання зовнішніх пасивів над активами і т.д.) роблять господарство дуже чутливим до зовнішніх змін, включаючи зміни в циклічному розвитку розвинених країн, постійні зміни на міжнародних фінансових ринках і в структурах провідних обмінних курсів валют.

Фінансова криза чинить негативний вплив на сектор матеріального виробництва і на накопичення капіталу. Найбільшими проблемою стає зайнятість робочій сили. В ході розвитку криз у 90-і роки вражені ним країни втрачали до 14% свого річного ВВП на рівні, і для відновлення докризового рівня економічного зростання було потрібно до шести років. Кризи викликали збільшення дефіцитів платіжних балансів в кризових країнах більше ніж на 2% ВВП у порівнянні з некризових країнами. Кризи +90-х років негативно позначилися на розвитку виробничого та грошово-кредитного секторів світового господарства. Різке скорочення виробництва в

кризових господарствах призводило до зменшення темпів зростання зовнішньої торгівлі та загострення конкуренції через зміну валютних курсів.

Фінансові кризи показали необхідність перебудови світової фінансової системи, запровадження більшої відкритості, поліпшення звітності, зміцнення національної економічної політики.