Поняття джерел трудового права та їх особливості

Джерела трудового права - це нормативно-правові акти та окремі норми, які покликані регулювати відносини, що входять в предмет трудового права.

Про джерела трудового права необхідно говорити в двох аспектах. Перший з них означає формальне прояв джерел трудового права. У формальному розумінні під джерелами трудового права слід розуміти весь масив нормативно-правових актів і норм, спрямованих на регулювання відносин, що складають предмет трудового права. Дійсно, спочатку правовим нормам надається певна форма. Але надання даної форми зовсім не означає, що джерела права гарантована реалізація у відносини, для регулювання яких він створювався. Матеріалізуються джерела трудового права при реалізації в конкретні відносини, перетворюючи їх у категорію правовідносин, тобто відносин, врегульованих нормами права. Сказане дозволяє говорити про матеріальне аспекті джерел трудового права. Вивчення джерел права у матеріальному аспекті припускає розгляд процесу їх реалізації у відносини, що входять в предмет трудового права. Тільки після переходу зазначених відносин у категорію правовідносин можна зробити висновок про матеріальне прояві джерел трудового права.

Таким чином, між формальним і матеріальним проявом джерел трудового права
знаходиться процес реалізації.

У звязку з чим джерела трудового права необхідно вивчати не тільки з точки зору що містяться в них правил поведінки. Вивчення процесу реалізації джерел трудового права дозволяє виявити як способи, які не привели норми права у відповідні відносини, так і способи, що забезпечують реалізацію норм трудового права. Розгляд матеріального аспекту джерел трудового права дозволяє виділити норми, застосування яких не викликає ускладнень, а також норми, не подолали шлях від формального до матеріального виразу. Виявлення таких норм дозволяє вдосконалювати або їх зміст, або процес їх реалізації.

Джерела трудового права мають особливості. По-перше, вони видаються на різних рівнях правового регулювання праці: федеральному, регіональному, місцевому та локальному. По-друге, джерела трудового права можуть бути прийняті не тільки державними органами, а й за їх дорученням органами місцевого самоврядування, субєктами трудового права. По-третє, джерела трудового права відображають як загальні, так і спеціальні форми регулювання праці. По-четверте, джерела трудового права можуть застосовуватися не тільки виходячи з доданої їм юридичної сили, але й за принципом відображення в них інтересів працівників. Нормативний акт, який містить додаткові пільги для працівників, застосовується і в тому разі, коли такі пільги відсутні у вищому по юридичній силі нормативному правовому акті. По-пяте, багато джерел трудового права не можуть подолати шлях від формального до матеріального виразу. Причому у правозастосовчій діяльності нормативний правовий акт, який має вищу юридичну силу, замінюється актом, виданим роботодавцем, який не бажає надавати працівникам передбачені в ньому пільги. Наявні способи реалізації норм трудового права повязані з подачею скарги працівника на роботодавця. Далеко не кожен працівник здатний скаржитися на свого роботодавця. У силу чого норми трудового права залишаються без виконання. Сказане дозволяє зробити висновок про те, що норми трудового права повинні мати додаткові способи реалізації, що забезпечують їх перехід від формального до матеріального виразу. Такі способи можуть зявитися лише завдяки створенню Трудового процесуального кодексу РФ (ТПК РФ), який повинен передбачати набагато більше способів захисту трудових прав працівників, ніж дає чинний ГПК.