Компенсації у звязку з використанням працівниками майна в процесі трудової діяльності

У відповідності до ст. 188 ТК РФ при використанні працівником за згодою чи відома роботодавця та в його інтересах особистого майна працівника йому виплачується компенсація за використання, знос (амортизацію) інструмента, особистого транспорту, устаткування й інших технічних засобів і матеріалів, що належать працівнику, а також відшкодовуються витрати, повязані з їх використанням. Розмір відшкодування витрат визначається угодою сторін трудового договору, вираженим у письмовій формі. Природно, для визнання зроблених працівнику виплат компенсаційними перш за все застосовується загальне поняття компенсаційні виплат. Крім загальних обставин, що входять в дане правове поняття, що ст. 188 ТК РФ дозволяє виділити спеціальні юридично значимі обставини, доведеність яких дозволяє вимагати компенсації за використання особистого майна працівників в процесі трудової діяльності.

По-перше, такою обставиною є приналежність використовуваного працівником майна в трудовій діяльності саме працівникові, а не роботодавця. Дане майно не обовязково повинна перебувати у власності працівника. Важливо, щоб працівник цим майном користувався в процесі трудової діяльність на законних підставах. Відсутність в працівника законних підстав для використання майна в процесі трудової діяльності не дозволяє йому вимагати виплати відповідної компенсації. У подібній ситуації право на отримання компенсації виникає у особи, яка є користувачем належним майна, включеного в процес трудової діяльності без законних підстав.

По-друге, зі змісту ст. 188 ТК РФ випливає, що майно працівник повинен використовувати в інтересах роботодавця, тобто вигодопріобретателем від використання майна в робочий час стає не працівник, а роботодавець. Працівник виконує трудову функцію в інтересах роботодавця. Тому використання майна для виконання обовязків, які входять в трудову функцію працівника, дозволяє визнати роботодавця одержують вигоду від користування майном працівника.

По-третє, обставиною, що підлягає перевірці при застосуванні ст. 188 ТК РФ, є використання майна працівником з відома або згоди роботодавця. Використання майна в процесі трудової діяльності є право, а не обовязком працівника. У свою чергу роботодавець може укласти з працівником угоду про використання ним свого майна в процесі трудової діяльності. Дана угода укладається в письмовій формі після його укладення у працівника виникає обовязок по використанню майна при виконанні трудових обовязків. Цією обовязки кореспондується право роботодавця вимагати від працівника виконання трудових обовязків з використанням зазначеного в угоді майна. У зв `язку з чим у роботодавця виникає обовязок з виплати компенсації за використання майна працівника при виконанні трудових обовязків. Однак для виникнення обовязку з виплати відповідної компенсації зовсім не обовязково укладення письмової угоди між повноважним представником роботодавця і працівником про використання майна при виконанні трудових обовязків. Досить повідомлення представника роботодавця про використання майна працівником при виконанні трудової функції і прийняття роботодавцем результатів діяльності з використанням майна працівника. Наприклад, водій має право за згодою роботодавця за рахунок власних коштів відремонтувати автомобіль, який належить роботодавцю. Автомобіль, як відомо, є неодмінним атрибутом при виконанні трудової функції водія. Після того, як роботодавець не відмовив у користуванні відремонтованого за рахунок коштів автомобіля працівника в процесі трудової діяльності у нього виникає обовязок по компенсації працівнику понесених у звязку з ремонтом витрат, зокрема щодо купівлі запасних частин до автомобіля. У розглянутій ситуації працівник використовував для виконання трудової функції власне майно, замінивши на автомобілі негідні частини, про це повідомлений роботодавець, який з моменту отримання повідомлення і допущення працівника до виконання трудових обовязків стає вигодонабувачем від використання майна працівника. Доведеність перерахованих обставин тягне за собою виникнення у працівника права на одержання відповідної компенсації. Даній

праву кореспондує обовязок роботодавця відшкодувати працівнику витрати, що безпосередньо повязані з виконуваної ним трудової функції.

Як випливає зі змісту ст. 188 ТК РФ, розмір виплачуваних працівникові компенсацій у звязку з використанням його майна при виконанні трудових обовязків визначається за згодою сторін трудового договору. Однак відповідно до ст. 9 ТК РФ угоди, які укладаються між роботодавцем і працівником, не можуть применшувати гарантовані законодавством права. Чинне законодавство гарантує кожному громадянину, у тому числі й уклав трудовий договір, повне відшкодування збитків, повязаних з використанням майна при виконанні трудових обовязків. Тому угода між роботодавцем і працівником не може мати у своєму змісті умова, яке погіршується становище працівника порівняно з законодавством. У звязку з чим розмір що підлягають компенсації витрат не може бути менше реальних витрат працівника в процесі трудової діяльності, а також реального зносу належного йому майна, що використовується в роботі. Отже, розмір компенсаційних виплат, зазначений у письмовому угоді між роботодавцем і працівником, не є перешкодою для відшкодування працівнику реальних витрат і втрат.

Постановою Уряду РФ від 8 лютого 2002
№ 92 "Про встановлення норм витрат організацій на виплату компенсації для використання
для службових поїздок особистих легкових автомобілів, у межах яких при визначенні
податкової бази з податку на прибуток організацій такі витрати відносяться до інших витрат,
повязаним з виробництвом і реалізацією "встановлено наступні норми компенсаційні
виплат: 1) у разі використання легкових автомобілів з обємом двигуна до 2000 куб. см
включно - 1200 рублів на місяць; 2) при використанні легкових автомобілів з обємом
двигуна понад 2000 кб. см --

1500 рублів на місяць. Перевищення зазначених норм тягне за собою включення отриманих як компенсація працівником сум, що перевищують зазначені нормативи компенсації витрат, в доходи працівника, що підлягають оподаткування. У звязку з чим порушується право працівника на отримання повного відшкодування понесених при виконанні трудових обовязків витрат. Хоча, виходячи з цього в ч. 2 ст. 164 ТК РФ визначення компенсаційних виплат, змісту ст. 188 ТК РФ, витрати працівника при виконанні трудових обовязків у розмірі, що перевищує зазначені нормативи, відносяться саме до компенсаційних виплат, а не до доходів працівника. Підзаконний акт в даному випадку в якості обставини, яка розмежовує поняття компенсаційних виплат і доходів працівника, використовує розмір виплачених працівникові сум. Дана обставина не фігурує ні в ч. 2 ст. 164, ні в ст. 188 ТК РФ в якості підстави для розмежування компенсаційних виплат і доходів працівника. У звязку з викладеним напрошується висновок про те, що вказаний підзаконний акт порушує права працівників, що випливають із змісту ч. 2 ст. 164 ТК РФ і ст. 188 ТК РФ.