Поняття колективного договору, його сторони і субєкти-виконавці

У ч. 1 ст. 40 ТК РФ колективний договір визначений як правовий акт, що регулює соціально-трудові відносини в організації і що укладається працівниками та роботодавцем в особі їхніх представників. З ч. 3 ст. 43 ТК РФ, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про колективні договори і угоди" випливає, що колективний договір може бути укладений не тільки в організації, а й у її філії, представництві. Укладення колективного договору у філії, представництві організації має відбуватися у відповідності з установчими документами організації, положеннями про філії, представництві. З внутрішніх документів організації повинно витікати наявність у керівника філії, представництва повноважень роботодавця, наприклад, з прийому та звільнення, тобто укладання договорів від імені організації. Наявність подібних повноважень дозволяє повноважним представникам працівників філії, представництва вимагати укладення в ньому колективного договору, який не може суперечити не тільки законодавству, але й колективним договором організації.

З визначення колективного договору, що є в чинному законодавстві, що можна виділити наступні обставини, що характеризують дане правове поняття. По-перше, колективний договір є правовим актом, тобто в його зміст є обовязкові для представників роботодавця та працівників правила поведінки, а також інші умови. По-друге, сферою регулювання колективним договором є соціально-трудові відносини, перелік яких неможливо визначити в законодавстві вичерпним чином. Як вже зазначалося, цей перелік значно ширше кола відносин, що входять в предмет трудового права. По-третє, дане правове поняття характеризує можливість укладення колективного договору не тільки в організації, а й у її філії, представництві, керівники якого мають повноваження роботодавця укладати договори від імені організації. В-четверте, що розглядається правове поняття характеризується визначенням у законодавстві сторін колективного договору, до числа яких належать роботодавець і працівники організації, філії, представництва в особі своїх представників.

Таким чином, з визначення колективного договору випливає, що його сторонами є роботодавець і працівники в особі своїх представників. Представниками роботодавця як сторони колективного договору є особи, наділені належними повноваженнями, які відповідним чином оформлені, які підписали і (або)

уповноважили підписати від імені роботодавця колективний договір. Зміна представників роботодавця, тобто осіб, уповноважених виступати від імені організації, що філії, представництва, в яких укладено колективний договір, не звільняє новопризначених представників роботодавця від обовязку дотримуватися діючого колективного договору. Отже, персональний склад представників працедавця у процесі реалізації колективного договору може змінюватися. З цієї причини стороною роботодавця в колективному договорі слід визнати повноважних представників, які можуть виступати від імені організації, філії, представництва, в яких його укладено, при реалізації його положень. Таким чином, сторона роботодавця - повноважні представники організації, філії, представництва, які в силу наявних у них прав можуть забезпечити виконання умов колективного договору. Причому повноважні представники роботодавця можуть зявитися і після укладення колективного договору. Однак невиконання умов колективного договору представниками роботодавця, що мають повноваження по їх реалізації, незалежно від того, брали вони участь у колективних переговорах чи ні, є порушенням законодавства, за вчинення якого може наступити адміністративна відповідальність.

Іншою стороною колективного договору є працівники в особі своїх представників. Колективний договір поширюється на всіх працівників організації. Тому стороною в колективному договорі є працівники організації, що мають своїх повноважних представників. Повноважними представниками працівників в організації визнається профспілка, членами якої вони є. У звязку з чим стороною колективного договору є профспілки, що діють в організації, філії, представництві, де він укладений. Для того, щоб бути визнаним стороною колективного договору, профспілці зовсім не обовязково брати участь в колективних переговорах і укладення колективного договору. Профспілка може зявитися в організації, філії, представництві, де діє колективний договір, і після його укладення. Проте після створення профспілки він, як повноважний представник працівників, на яких поширюється колективний договір, стає боком колективного договору. Наприклад, в організації укладений колективний договір, однією з умов якого є можливість позбавлення частини заробітної плати за запізнення на роботу. Працівники, не чекаючи застосування даної умови колективного договору, створили профспілка для скасування його незаконного положення. Після створення профспілка стає повноважним представником працівників, на яких поширюється колективний договір, а отже, і стороною колективного договору. Поява нової профспілки жодним чином не обмежує права інших профспілок, які брали участь в колективних переговорах і які уклали колективний договір. Як профспілки, безпосередньо брали участь в укладанні колективного договору, так і новостворений профспілка отримує повноваження виступати від імені сторони колективного договору, оскільки він є представником працівників, на яких поширюється колективний договір. У звязку з викладеним новостворений профспілка, нарівні з безпосередньо брали участь в укладенні колективного договору профспілками, має повноважень щодо оскарження умов колективного договору, зокрема, передбачає утримання частини заробітної плати за запізнення на роботу. Така заява повинна бути прийнята судом і розглянуто по суті незалежно від того, застосовано чи ні дана умова до членів профспілки. Адже в цьому випадку профспілка виступає в якості повноважного представника працівників, на яких поширюється колективний договір, в силу чого він може виступати як сторона колективного договору. Отже, іншою стороною колективного договору є діючі в організації, філії, представництві, у яких укладено даний договір, профспілки, як повноважні представники працівників, на яких він поширює свою чинність. Такий висновок напрошується зі змісту ч. 1 ст. 40 ТК РФ, в якій стороною колективного договору названі працівники в особі своїх представників. Повноважними представниками працівників в організації, філії, представництві, в яких діє колективний договір, виступають профспілки, які й стають стороною колективного договору, як представники працівників, на яких він поширюється.

У колективному договорі можуть бути названі субєкти-виконавці його умов, тобто конкретні представники роботодавця або працівників, на яких покладається обовязок щодо виконання частині умов укладеного договору. Включення до колективного договору обовязків із зазначенням конкретних субєктів-виконавців спричиняє виникнення у повноважних представників сторони колективного договору зобовязання вжити відповідних заходів для виконання субєктами-виконавцями покладених на них колективним договором обовязків. Для досягнення даної мети повноважні представники роботодавці повинні видати відповідний наказ (розпорядження) про покладання обовязків виконати умови колективного договору на конкретну особу. За невиконання умов колективного договору до відповідальності можуть бути притягнуті лише повноважні представники роботодавця,

виступають як його боку. Тоді як конкретний субєкт-виконавець, призначений наказом (розпорядженням) роботодавця на підставі взятих ним за колективним договором обовязків, буде відповідати перед представником роботодавця за невиконання його наказу (розпорядження).

Аналогічним чином оформляються відносини і з субєктами-виконавцями з боку представників працівників. Профспілка, що прийняв на себе зобовязання за колективним договором, повинен призначити конкретну особу на підставі даного договору. Однак відповідальність за невиконання умов колдоговору, наприклад, у частині не проведення страйків у період його дії, буде нести профспілка як сторона колективного договору. Тоді як призначений профспілкою конкретний субєкт-виконавець буде нести відповідальність перед профспілкою, а не перед роботодавцем.

Таким чином, сторони колективного договору і його субєкти-виконавці мають різний правовий статус. Сторони колективного договору несуть відповідальність за невиконання його умов один перед одним. У свою чергу субєкти-виконавці несуть відповідальність перед стороною колективного договору, від імені якої вони повинні були виконати умови колективного договору.