Види страхових виплат, що виплачуються працівникам або їх утриманцям при заподіянні шкоди життю або здоровю

Відповідно до ст. 5 Федерального закону "Про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" від 2 липня 1998 року з наступними змінами і доповненнями роботодавець зобовязаний страхувати працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах, зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Таке страхування здійснюється шляхом сплати роботодавцем страхових внесків за працівника до Фонду соціального страхування РФ, який виступає страховиком за даним видом страхування. Невиконання роботодавцем даного обовязку не повинно спричиняти для працівника несприятливих наслідків. Працівнику, що складається в трудових відносинах, законодавство гарантує страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Даній праву працівника кореспондує обовязок роботодавця та Фонду соціального страхування РФ забезпечити працівника цим видом страхування. У звязку з чим відмову роботодавця від виконання обовязків страховика працівника з даного виду страхування, зокрема зі сплати за нього страхових внесків, не може бути визнана законною підставою для незабезпечення працівника страховими виплатами. Невиконання роботодавцем обовязків зі страхування працівників має спричиняти несприятливі наслідки тільки для порушника, тобто для самого роботодавця. З цієї причини Фонд соціального страхування РФ, як страховик, має право отримати від роботодавця внески за весь період роботи потерпілого працівника, а також залучити до встановлених видів відповідальності, наприклад з виплати штрафу за кожний день прострочення платежу страхових внесків. Тоді як перед працівником у Фонду соціального страхування РФ при настанні страхового випадку настає обовязок по виплаті йому страхових виплат. Даною обовязки кореспондує право працівника на лікування по даному виду страхування.

Страхове відшкодування працівникові виплачується при настанні страхового випадку. Тому страхові виплати виплачуються без доведення загальних юридично значущих обставин, що входять до предмету доказування при ухваленні рішення про відшкодування працівникові матеріальних збитків, які в даному випадку повязаний з життям чи здоровям працівника. Юридично значущим обставиною, доведеність якого дозволяє працівникові вимагати виплати страхового відшкодування, є наявність страхового випадку, тобто нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання. Як уже зазначалося, дана обставина підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві або про професійне захворювання, а також висновком державного інспектора праці. Настання страхового випадку спричиняє виникнення у працівника права на отримання передбачених законодавством виплат.

У ст. 8 ФЗ "Про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" перераховані види страхових виплат, на які може претендувати працівник або члени його сімї при настанні страхового випадку.

По-перше, до встановлення інвалідності або відновлення працездатності потерпілому працівникові виплачується допомога з тимчасової непрацездатності за рахунок коштів обовязкового страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Дана допомога виплачується в розмірі 100 відсотків заробітку працівника незалежно від стажу його роботи.

По-друге, працівнику, а у разі його смерті утриманцям виплачується одноразова страхова виплата в розмірі шестідесятікратного мінімального розміру оплати праці, що діє на день даної виплати. У разі смерті працівника дана сума ділиться в рівних частках на всіх утриманців працівника.

По-третє, працівникові, а при його смерті утриманцям виплачуються страхові виплати, розмір яких залежить від середнього заробітку потерпілого. Щомісячна страхова виплата самому працівнику визначається виходячи із середнього заробітку встановленому пропорційно відсотку втрати ним працездатності. Щомісячна виплата утриманцям працівника

виплачується виходячи з його середнього заробітку, що в рівних долях ділиться на кожного утриманця.

По-четверте, потерпілий працівник має право на додаткову медичну допомогу, окрім передбаченої з обовязкового медичного страхування, в тому числі на додаткове харчування і придбання ліків.

По-пяте, застрахований має право на оплату стороннього (спеціального медичного або побутового) догляду, в тому числі здійснюваного членами його родини.

По-шосте, застрахований має право на санаторно-курортне лікування, включаючи оплату відпустки понад щорічної оплачуваної відпустки, встановленого законодавством, на весь період лікування та проїзду до місця лікування і назад, на оплату вартості проїзду застрахованого, а в необхідних випадках також вартості проїзду супроводжуючого його особи до місця лікування і назад, їх проживання та харчування.

По-сьоме, застрахований має право на протезування, а також на забезпечення пристосуваннями, необхідними йому для трудової діяльності і в побуті.

По-восьме, застрахований має право на забезпечення спеціальними транспортними засобами, їх поточний та капітальний ремонти та оплату витрат на паливно-мастильні матеріали.

По-девяте, застрахований при настанні страхового випадку має право на проходження навчання (перенавчання).

Ці види забезпечення надаються потерпілому, а в ряді випадків членам його сімї здійснюються виплати, які не повязані з особою застрахованого, за рахунок коштів Фонду соціального страхування РФ зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Дані види забезпечення не регламентуються нормами трудового права, їх регулювання відбувається нормами права соціального забезпечення. Хоча роботодавці за рахунок власних коштів можуть надати постраждалим працівникам, а також членам їх сімей додаткові порівняно з даними в законодавстві переліком види забезпечення, а також надавати додаткові виплати і пільги до встановлених зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Обовязок роботодавця щодо надання працівникам або членам їх сімей додаткового порівняно з законодавством про соціальне страхування забезпечення може бути передбачено в угодах, колективних договорах, інших локальних актах організації, в договорі, укладеному з потерпілим працівником або членами його сімї. Виробництво додаткових виплат, як видно зі сказаного, може бути здійснено нормами трудового права.

Відповідно до п. 7 ст. 15 ФЗ "Про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" страхові виплати застрахованому, що складається в трудових відносинах зі страхувальником, виробляються самим страхувальником і зараховуються в рахунок сплати страхових внесків страховику. У цьому випадку страхові виплати виплачуються у строки, встановлені для видачі заробітної плати. Отже, до їх виплаті застосовні норми трудового права, зокрема ст. 236 ТК РФ, що передбачає відповідальність роботодавця за затримку належних працівникові виплат. У звязку з чим відносини, що виникають при виплаті забезпечення працює застрахованому, слід включати в предмет трудового права.

Сплата страхових внесків роботодавцем, як страхувальником з даного виду страхування, також відбувається в період існування трудових відносин з працівником. Страхування припиняється з моменту звільнення працівника. У звязку з чим відносини зі сплати страхових внесків зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, як супутні трудовим, входять в предмет трудового права. Невиконання роботодавцем обовязків зі сплати страхових внесків в період роботи потерпілого не є підставою для його звільнення від обовязку зі страхування даного виду за весь період трудової діяльності. Цей обовязок зберігається за роботодавцем і після звільнення працівника, якщо вона не була ним виконана вчасно. Однак підставою для сплати страхових внесків за цим видом страхування є виникнення трудових відносин. Період їх сплати повязаний з часом роботи працівника у роботодавця, який виступає страхувальником зі страхування розглянутого виду. Для відносин з відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоровю, строки позовної давності не встановлені. Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є відшкодуванням шкоди, заподіяної життю або здоровю працівника в процесі трудової діяльності. Тому терміни для сплати роботодавцем страхових внесків за весь період трудової діяльності працівника не встановлені. Отже, роботодавець зобовязаний сплатити за працівника страхові внески за весь період роботи незалежно від того, коли працівник перебував з ним у трудових відносинах. Несвоєчасне виконання даного обовязку може стати підставою для застосування до роботодавця страховиком, тобто

відповідним відділенням Фонду соціального страхування РФ, встановлених законодавством штрафних санкцій.

Працівник, який постраждав від неправомірних дій роботодавця, повязані з несплатою внесків зі страхування даного виду, може зажадати від нього не тільки відшкодування збитків, зокрема втраченого заробітку до моменту призначення страхових виплат, а й компенсації моральної шкоди. Слід зауважити, що обовязок по компенсації моральної шкоди, що виникла у звязку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, залишається за роботодавцем. Винесення судом рішення про стягнення з роботодавця зазначених збитків і компенсації моральної шкоди після його вступу в законну силу у разі несвоєчасної виплати стягнених сум спричиняє виникнення у роботодавця обовязки з виплати передбачених ст. 236 ТК РФ відсотків за затримку належних працівникам сум.

Таким чином, відносини щодо сплати страхових внесків за працівників, а також з виплати страхового відшкодування працівникам, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, що є страхувальником, слід включати в предмет трудового права. Відносини з компенсації моральної шкоди, завданої життю або здоровю працівника в процесі трудової діяльності, також регулюються нормами трудового права.