Поняття міжнародно-правового регулювання праці
Міжнародно-правове регулювання праці представляє собою регламентування за допомогою міжнародних угод держав питань, пов'язаних з застосуванням праці, поліпшенням її умов, охороною праці, захистом індивідуальних та колективних інтересів працівників.
Формальним вираженням такого регулювання є норми (стандарти) праці, закріплені в актах, прийнятих ООН, МОП, регіональними об'єднаннями держав у Європі, Америці, Африці, на Близькому Сході, а також у двосторонніх договорах між державами.
Зародження міжнародно-правового регулювання праці відноситься до початку XX ст. і є результатом сукупної дії багатьох чинників, в числі яких боротьба трудящих, вимоги профспілок,вплив ідей видатних мислителів XIX ст., прагнення різних держав, а також підприємців зрівняти умови конкуренції на міжнародних ринках. Важливу роль в активізації діяльності держав у цій області зіграло тиск соціал-демократичних партій і ліво-ліберальних кіл, які розглядали міжнародне регулювання суперечностей, впровадження соціальних почав в життя суспільства, встановлення міцного миру між народами, урочистості соціальної справедливості, еволюційного реформування капіталізму.
Після жовтня 1917 р. на міжнародно-правове регулювання праці став чинити значний вплив суперництво капіталізму і соціалізму.
Потужний поштовх розвитку міжнародного трудового права дало створення в 1919 р. Міжнародної організації праці, її активність по виданню нормативних актів (конвенцій і рекомендацій). Після Другої світової війни діяльність ООН щодо закріплення і захисту прав людини, в тому числі у соціальній та економічній сферах, подальша активізація нормотворчої діяльності МОП, прийняття норм праці, створюваних регіональними організаціями держав, - все це завершило формування міжнародного трудового права як важливої і щодо автономної підгалузі міжнародного публічного права.
Міжнародні стандарти праці - нормативна субстанція міжнародного трудового права - одне з досягнень сучасної цивілізації, що відобразилирезультати узгодженої діяльності держав по внесенню в ринкову економіку соціальних цінностей, розробки зусиллями світової спільноти інструментів соціальної політики, прийнятною для складових його держав. Зміст цих стандартів є концентроване вираження досвіду багатьох країн, плід ретельного відбору найбільш цінних і універсально значимих норм і положень національних систем трудового права, створення оригінальних синтетичних правил за участю юристів, що представляють існуючі системи правового регулювання праці, підсумок зіткнення думок і підходів, різнорідних політичних сил та інтересів, ідеологічних концепцій, знаходження компромісних юридичних формул, що трансформуються в міжнародні норми.
По суті справи, міжнародними зусиллями створено звід модельних актів по праці, творче освоєння якого є необхідною умовою розробки і вдосконалення будь-якої національної системи трудового права, що прагне відповідати общеці-вілізаціонним вимогам. Ці акти - об'єкт уважного вивчення, запозичення, практичного використання в якості визнаного у цивілізованому світі еталона, свого роду міжнародного кодексу праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Конституції РФ загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори РФ є складовою частиною її правової системи, причому міжнародні договори, підписані й ратифікованіРосією, мають пріоритет перед внутрішнім законодавством [2] .
І з цього нового для нашої країни конституційного положення можна зробити висновок, що певна частина міжнародного кодексу праці, а саме та, яка втілює загальновизнані принципи і норми міжнародного права, а також конвенції та інші міжнародні акти по праці, ратифіковані Російською Федерацією, набувають значення внутрішнього російського закону і повинні застосовуватися судами та іншими державними органами безпосередньо, нарівні з внутрішнім законодавством. Більш того, якщо міжнародним договором РФ встановлено інші правила, ніж передбачені внутрішнім російським законом, то застосовуються правила міжнародного договору. Стосовно до трудового права це визначено в ст. 10 ТК РФ.
До цього слід додати закріплене в Конституції РФ (ч. 3 ст. 46) право кожного відповідно з 1 міжнародними договорами РФ звертатися в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби правового захисту.
Сьогодні можна виділити наступні основні напрямки впливу міжнародних трудових стандартів на російське трудове право:
пряме застосування міжнародних актів у разі їх ратифікації РФ;
включення міжнароднихнорм у текст російських законів, підзаконних актів, колективних договорів:
реалізація положень ратифікованих і нератіфіцірован-них міжнародних актів шляхом видання відповідних актів внутрішнього законодавства.
Все викладене вище робить необхідним вивчення міжнародно-правового регулювання праці і особливо міжнародних норм праці. Останні слід розглядати як найважливіше джерело російського трудового права, який розширює, збагачує права громадян, відкриває нові перспективи розвитку вітчизняного трудового законодавства, приведення його у відповідність з загальноцивілізаційних світових стандартів. Значна роль міжнародних трудових норм у консолідування нашого трудового законодавства, запобігання зниження досягнутого рівня правових гарантій, а також в активізації правотворчої діяльності законодавця, в інтеграції Росії в правову систему цивілізованого світу. Це наочно проявилося в роботі зі створення Трудового кодексу РФ. У перспективі міжнародні трудові стандарти будуть грати ще велику роль у визначенні правового статусу російських працівників, в захисті їх трудових прав та інтересів у судах та інших державних органах, у конфліктах з роботодавцями, у розвитку та застосування трудового права.