Право на об'єднання

Загальна декларація прав людини проголошує свободу об'єднання і особливо підкреслює, що ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації. Проголошено також як окреме право право кожної людини створювати професійні спілкиі входити до них для захисту своїх інтересів.

У Пакті про громадянські та політичні права міститься сформульоване в найзагальнішому вигляді положення про право кожної людини на свободу асоціації, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Це право може бути законодавчо обмежене лише для осіб, які входять до складу збройних сил і поліції.

У Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права виділено право на об'єднання у профспілки, яке отримало в даному документі більш детальну розшифровку. Там зазначено три аспекти цього права:

право кожної людини для захисту своїх економічних і соціальних інтересів створювати професійні спілки і вступати до них за своїм вибором за єдиної умови дотримання правил відповідної організації. Користування зазначеним правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної безпеки, громадського порядку або для огородження прав і свобод інших;

право профспілок утворювати національні федерації та конфедерації і право цих останніх засновувати міжнародні професійні організаціїабо приєднуватися до таких;

право профспілок функціонувати безперешкодно без будь-яких обмежень, крім тих, які передбачаються законом. Пакт про економічні, соціальні та культурні права не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування профспілковими правами для осіб, які входять до складу збройних сил, поліції або адміністрації держави. Таким чином, даний Пакт дозволяє вводити обмеження користування профспілковими правами не тільки для військовослужбовців та поліцейських (як Пакт про громадянські і політичні права), а й державних чиновників.

Однак основний масив норм, що стосуються права на асоціацію, профспілкових прав, міститься в актах МОП. У цій області діють дві головні конвенції універсального значення: Конвенція № 87 «Про свободу асоціації та захист права на організацію» і Конвенція № 98 «Про право на організацію і на ведення колективних договорів».

У Конвенції № 87 свобода асоціації розуміється як право працівників і роботодавців утворювати організації (спілки, асоціації) за своїм вибором і без попереднього дозволу, а також право вступати в такі організації з єдиною умовою підлягати статутам цих організацій. Згідно загальноприйнятому тлумаченню, формальності, допустимі в національномузаконодавстві при утворенні організацій, не повинні мати характеру попереднього дозволу на створення таких організацій або створювати перешкоди їх діяльності. Зазначені організації:

мають право виробляти статути й адміністративні регламенти, вільно обирати своїх представників, організовувати свій апарат і свою діяльність і формулювати програму дій. При цьому державна влада повинна утримуватися від втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню;

не підлягають розпускові або тимчасовій забороні в адміністративному порядку:

можуть створювати федерації та конфедерації, а також приєднуватися до них, і кожна така організація має право вступати до міжнародних організацій працівників і підприємців. Працівники, роботодавці та їх організації (так само, як і інші особи та організовані колективи) повинні дотримуватися законності. У свою чергу, національне законодавство не може стосуватися гарантій, передбачених Конвенцією; національне законодавство визначає, якою мірою ці гарантії застосовуються до збройних сил і поліції. Тільки відносно цих двох категорій держави можуть вирішувати, чи застосовувати до них Конвенцію № 87. Всі інші працівники як приватного, так і державного секторів (незалежновід галузі, статі, кольору шкіри, поглядів, національності та політичних переконань) потрапляють повною мірою в сферу дії даної Конвенції.

Конвенція № 87 допускає профспілковий плюралізм, але не робить його обов'язковим. Профспілкова монополія, що суперечить Конвенції МОП № 87, виникає лише тоді, коли єдина профспілкова організація конституюється і підтримується законодавством, але не тоді, коли єдиний профспілка існує на практиці, оскільки працівники добровільно об'єднуються в єдину профспілкову організацію. Чи не суперечить положенням Конвенції № 87 і той факт, що за найбільш представницькими профспілками визнаються спеціальні права (перш за все щодо колективних договорів) за умови, що процедура визначення найбільш представницьких профспілок носить об'єктивний характер, періодично переглядається і не перешкоджає нормальному функціонуванню всіх інших профспілок.

Відносно процедури визначення найбільш представницьких профспілок є норма Рекомендації № 159, що відноситься до профспілок державних службовців. Відповідно до цієї Рекомендації визначення найбільш представницького профспілки має грунтуватися на об'єктивних і заздалегідь визначених критеріях та не сприяти зростанню одних профспілкових організацій за рахунок інших.

Наглядові інстанції МОП вважають, що загальний заборона в національномузаконодавстві політичної активності профспілок суперечить Конвенції № 87, так як на практиці важко розрізнити економічні та політичні аспекти в діяльності профспілок.

Конвенція № 87 зобов'язує держави взяти, заходи, щоб гарантувати працівникам і роботодавцям вільне здійснення права на організацію. Це забезпечується додатковими гарантіями, наявними у Конвенції № 98.

По-перше, там встановлена захист працівників відносно будь-яких дискримінаційних дій, спрямованих на обмеження свободи об'єднання, особливо у відношенні дій, метою яких є: а) підпорядкувати прийняття працівника на роботу або збереження ним роботи умові, згідно з яким він не повинен вступати до профспілки або повинен вийти з профспілки, б) звільняти або наносити будь-який інший збиток трудящому на тій підставі, що він є членом профспілки чи бере участь у профспілковій діяльності.

По-друге, організацій працівників і роботодавців повинні користуватися належним захистом від будь-яких актів втручання з боку один одного, зокрема не допускати створення «компанійських», «домашніх» профспілок, тобто організацій працівників, які перебувають під контролем підприємців.

Спеціально слід порушити питання про «примусовому юніонізм», тобто примусовому (прямомуабо непрямого) нав'язуванні профспілкового членства. Щодо офіційного тлумачення, прийнятому в МОП, Конвенція № 98, як і інші конвенції та рекомендації МОП, не зачіпає це питання, тобто не виступає ні «за», ні «проти» примусового юніонізму. Встановлювати чи не встановлювати відповідні норми, має вирішувати кожна держава, тобто на національному рівні.

Розглянуті нами положення про право на асоціацію носять універсальний характер, тобто відносяться, за рядом винятків (армія, поліція), до всіх трудящих.

Поряд з цим МОП прийняла спеціалізовані акти про право на об'єднання в сільському господарстві, в державній службі.

Праву на об'єднання в сільському господарстві присвячені Конвенції № 11 і 141.

Конвенція № 11 зобов'язує держави поширити на сільське господарство ті самі права на організацію і на об'єднання, як і працівникам у промисловості, та скасувати будь-які акти, спрямовані на обмеження цих прав по відношенню до працівників, зайнятих у сільському господарстві.

Конвенція № 141 встановлює низку норм про організації сільських працівників та їхню роль в економічному і соціальному розвитку. Усім категоріям сільськихтрудівників, як найманим працівникам, так і фермерам та іншим незалежним працівникам, надається право створювати свої власні організації, а також вступати до організацій за своїм власним вибором відповідно лише до правил даної організації, без попереднього дозволу і на основі повного дотримання принципу свободи об'єднання.

Конвенція № 151 містить комплекс положень, що захищають право на організацію державних службовців:

на державних службовців поширюється свобода об'єднання (асоціації), і вони захищаються від дискримінації, спрямованої на обмеження цієї свободи, зокрема забороняється встановлення в якості умови прийому на державну службу невступ до профспілки або вихід з нього; не допускається звільнення державного службовця або нанесення йому іншого шкоди за те, що він член організації державних службовців або бере участь у нормальній діяльності такої організації;

організації державних службовців користуються повною незалежністю від державних органів влади й захистом проти втручання державних органів у їх створення, діяльність, управління; одним із проявів такого втручання є створення «компанійських», або «домашніх», профспілок державних службовців;

представникам визнаних організацій державних службовців повинні даватися такі можливості,які дозволяли б їм змогу швидко та ефективно виконувати свої обов'язки (як у позаробочий час, так і в робочий час) без завдання шкоди відповідному державному відомству;

державні службовці користуються громадянськими і політичними правами, які необхідні для нормального здійснення свободи об'єднання, за єдиної умови дотримання зобов'язань, що випливають з їхнього статусу і характеру виконуваних функцій. У Конвенції № 151 під терміном «державні службовці» розуміються всі особи, найняті державними органами, проте національне законодавство може додатково визначити, якою мірою встановлені гарантії застосовуються до деяких категорій державних службовців (службовцям, які обіймають посади на високому рівні, чиї функції відносяться до визначення політики; службовцям, чиї обов'язки мають строго конфіденційний характер), а також до збройних сил і поліції.

На регіональному рівні Європейська конвенція «Про захист прав людини і основних свобод» проголошує свободу асоціації, включаючи право створювати профспілки кожного і приєднуватися до них заради захисту своїх інтересів. Встановлено, що не повинні вирішуватися обмеження цих прав, за винятком тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,запобігання заворушенням чи злочинам, захисту здоров'я або моралі чи захисту прав і свобод інших осіб. Допускаються обмеження права на свободу асоціації військовослужбовців, поліцейських і працівників державної адміністрації.

Європейська соціальна хартія проголошує право на організацію з метою забезпечити або заохотити свободу працівників і роботодавців створювати місцеві національні і міжнародні організації на захист своїх економічних і соціальних інтересів та вступати до цих організацій. Хартія вимагає від приєдналися до неї держав, щоб національні закони не утискали б право на організацію. Це не відноситься до військовослужбовців. Що ж стосується поліцейських, то, згідно з поширеною тлумачення, держави можуть тільки обмежити право поліцейських на профспілкову організацію, а не позбавити їх зовсім такого права. Як видно, щодо права на асоціацію поліцейських Європейська соціальна хартія встановлює більш пільговий для трудящих режим, ніж Конвенція МОП № 87.