Примирення, посередництво, арбітраж

Рекомендація № 92 закликає держави створювати органи з добровільного примирення з метою сприяти попередженню і вирішенню трудових конфліктів. У такі органи має входити рівну кількість представників від роботодавців і працівників. Процедура примирення повинна бути безкоштовною й оперативної. Термінрозгляду трудових конфліктів зводиться до мінімуму. Процедура примирення може починатися або з ініціативи однієї з конфліктуючих сторін, або самого примирливого органу. Підсумки примирної процедури оформляються у письмовому вигляді і мають силу колективних договорів.

Якщо за згодою між сторонами застосовується примирлива процедура, то їм рекомендується утримуватися від страйків і локаутів протягом усього часу ведення переговорів.

Якщо за згодою між конфліктуючими сторонами спір переданий на остаточне вирішення арбітражного органу, то сторони повинні утримуватися від страйків і локаутів протягом арбітражного розгляду і беззастережно визнати рішення арбітражного органу.

Рекомендація містить важливе положення про те, що передбачені в ній процедури не можуть тлумачитися як обмеження права на страйк.

Рекомендація № 130 містить правила про розгляд індивідуальних скарг працівників, викликаних індивідуальними суперечками юридичного характеру (спорами про право). Процедура, що встановлена в Рекомендації, відтворює процедуру «грівенс просидівши-жер», поширену в США та низці інших країн. Вона являє собою своєрідну різновид ускладненого примирливо-третейського розгляду. Відповідно до цієї процедури спочатку мають бути зроблені спроби врегулювати скаргу шляхом прямих переговорів між зацікавленим працівником і його безпосереднім керівником. Якщо такі спроби не приводять до угоди або якщо суть скарги такий, що розгляд її зазначеним вище шляхом не є доцільним, працівник передає скаргу в одну або кілька інстанцій відповідно до правил, передбачених у колективних договорах. Процедура розгляду скарги повинна бути якомога простішою та по можливості швидкої, а формальності при її застосуванні мінімальними. На будь-якій стадії розгляду повинна існувати реальна можливість досягнення врегулювання спору за угодою сторін.

У разі, коли спроби врегулювати скаргу на підприємстві не мають успіху, спір може бути вирішений шляхом примирення, звернення в судовий орган або за допомогою інших процедур, передбачених у колективних договорах, а також шляхом добровільного арбітражу.

Застосування розглянутої процедури не повинно мати результатом обмеження права працівника звертатися зі скаргою в компетентний державний орган праці або судовий орган, якщо таке право визнано в національному законодавстві.