Соціальне співробітництво організацій працівників і роботодавців. Мирні способи вирішення трудових спорів

Біпартізм і трипартизм

Вихідною основою діяльності МОП з самого початку її існування були ідеї соціального співробітництва у сфері праці та трудових відносин, перш за все у вигляді двостороннього та тристороннього співробітництва, біпартізма і трипартизму.

У Філядельфії декларації вказується на необхідність постійних та узгоджених міжнародних зусиль, «в яких представники трудящих і підприємців, що користуються рівними правами з представниками урядів, об'єднуються з ними для вільного обговорення та прийняття демократичних рішень з метою сприяння загальному добробуту».

Біпартізм - це добровільне, засноване на незалежності і рівноправність сторін тісна взаємодія (діалог, консультації, переговори) організацій трудящих і підприємців у ході створення ізастосування трудових норм, як національних, так і міжнародних, а також при вирішенні трудових спорів.

Якщо таке співробітництво здійснюється за участю трьох сторін: організацій трудящих, підприємців і державних влади, то воно іменується трипартизму.

Біпартізм і трипартизм не тільки ідеологічна концепція, але і закріплена в міжнародних правових стандартах модель поведінки учасників колективних трудових відносин. Вона включає норми про співробітництво між підприємцями і трудящими на рівні підприємства (Рекомендації № 94 і 129), норми про консультації та співробітництво між державною владою та організаціями підприємців і працівників у галузевому та національному масштабах (Рекомендація № 113) і норми про тристоронні консультації для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм (Конвенція № 144, Рекомендація № 152).

Рекомендація № 94 вважає за доцільне прийняття державами належних заходів з метою сприяти консультаціям і співробітництву між підприємцями і трудящими на рівні підприємства з питань, що становлять взаємний інтерес і не охоплених процедурою колективних переговорів чи іншої процедурою, зазвичай застосовується при визначенні умов найму.

Такі консультації і співробітництво повинні заохочуватися шляхом видання законодавчих актів, що засновують відповідніоргани, або шляхом укладення колективних договорів та угод.

Рекомендація № 129 пропонує організаціям трудящих і роботодавців створювати на підприємствах систему комунікацій (соціальних зв'язків) між адміністрацією і персоналом, яка сприяла б формуванню атмосфери взаєморозуміння і довіри, що благотворно як для ефективної діяльності підприємства, так і для задоволення сподівань і потреб трудящих. Створення такої атмосфери має сприяти у виконанні шляхом швидкого поширення та обміну якомога повнішої та об'єктивною інформацією з різних аспектів життя підприємства. Зокрема, адміністрація до прийняття рішення з важливих питань повинна надавати працівникам відповідну інформацію, і між зацікавленими сторонами повинні відбуватися консультації. Засобами налагодження двосторонніх комунікацій можуть бути: виробничі наради для обміну думками та інформацією; повідомлення, призначені для певних груп трудящих; журнали і газети підприємства; канали, що дають працівникам можливість представляти пропозиції та висловлювати свою думку з питань, що стосуються діяльності підприємства. Система комунікацій не повинна підривати свободу об'єднань, завдавати шкоди профспілкам та іншим представницьким органам трудящих.

У Рекомендації № 129 визначено обсяг інформації, яка повинна регулярно доводиться адміністрацією до відома персоналудля підтримки атмосфери довіри на виробництві, сприятливого психологічного клімату.

Рекомендація № 113 пропонує державам вживати відповідних до національних умов заходів у галузевому та національному масштабах для налагодження тристороннього співробітництва між державною владою та організаціями роботодавців і працівників, а також між цими організаціями. Такі консультації і співробітництво повинні забезпечуватися або сприяти у виконанні законодавством, організаційними заходами з боку держави, добровільними діями організацій роботодавців і працівників.

Метою тристоронньої співпраці має бути сприяння взаєморозумінню та добрим відносинам між державними органами влади та організаціями роботодавців і працівників, а також між цими організаціями з метою розвитку економіки в цілому та її окремих галузей, поліпшення умов праці та підвищення життєвого рівня населення.

Тристороння співпраця може бути, зокрема, спрямовано на спільне вивчення питань, що становлять взаємний інтерес, на забезпечення того, щоб компетентні органи влади запитували б думка організацій роботодавців і працівників, зверталися б до них за порадою і допомогою при підготовці і застосуванні законодавства, що зачіпає їх інтереси, при розробці та здійсненні планів економічного і соціального розвитку, при створенні і формуваннізагальнодержавних органів, що відають питаннями праці.

Конвенція № 144 і Рекомендація № 152 встановлюють процедури тристоронньої співпраці для сприяння застосуванню міжнародних трудових норм.

Представники роботодавців і працівників, покликані брати участь у цих процедурах, обираються відповідними організаціями і повинні бути представлені на паритетних засадах в органах, що відають застосуванням міжнародних трудових норм. У цих органах проводяться консультації у зв'язку з розробкою порядку денного міжнародних конференцій праці, підготовкою і прийняттям конвенцій і рекомендацій, їх застосуванням, обговоренням пропозицій про денонсацію ратифікованих конвенцій. Такі консультації повинні проводитися через проміжки часу, що встановлюються за взаємною згодою сторін, але не менше 1 разу на рік.

У конвенціях і рекомендаціях МОП міститься незмінне вказівку на те, що держави повинні застосовувати положення цих актів після консультацій з організаціями працівників і роботодавців.