Обовязки працівників у галузі охорони праці 2

Перелік обовязків працівників у галузі охорони праці подано в ст. 214 ТК РФ. Роботодавець вправі вимагати від працівників дотримання перелічених у цій нормі обовязків.

Працівник зобовязаний дотримуватися вимог охорони праці, встановлені законодавством, а також правилами та інструкціями по охороні праці. Отже, повноважні представники роботодавця має право вимагати від працівника дотримання діючих в організації правил та інструкцій з охорони праці. Працівник може відмовитися від виконання правил та інструкцій по охороні праці в частині, що суперечить трудовому законодавству. Зазначені інструкції і правила можуть бути оскаржено працівником до державної інспекції праці та (або) у суді.

Роботодавець вправі залучити працівника до дисциплінарної відповідальності через порушення вимог охорони праці, а також відповідних законодавством правил та інструкцій з охорони праці. Працівник повинен правильно застосовувати засоби індивідуального та колективного захисту. Неправильне застосування цих засобів є підставою для проведення представниками роботодавця відповідних занять з працівниками з метою навчання їх навичкам безпечної роботи. Умисне порушення працівником правил використання коштів захисту в тих випадках коли їх застосування є обовязковим відповідно до чинного законодавства, є підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Працівник зобовязаний проходити навчання з охорони праці, безпечних методів і прийомів виконання робіт, наданню першої допомоги потерпілим на виробництві, інструктаж з охорони праці, стажування на робочому місці, перевірку знань вимог охорони праці. Невиконання працівником перерахованих обовязків є підставою для його відсторонення від роботи, а також для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відсутність вини працівника у непроходженні перерахованих видів навчання тягне за собою виникнення у роботодавця обовязки щодо збереження за працівником середнього заробітку за весь період відсторонення від роботи (ч. 3 ст. 75 ТК РФ).

Працівник зобовязаний негайно повідомляти свого безпосереднього або вищестоящого керівника про будь-якій ситуації, що загрожує життю і здоровю людей, про кожний нещасний випадок, що сталося на виробництві, або про погіршення стану свого здоровя, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання. Невиконання працівником обовязки за повідомленням перерахованих відомостей представникам роботодавця також може стати основою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Однак він не може нести відповідальність за неповідомлення зазначених відомостей, якщо у нього була відсутня реальна можливість довести їх до представників роботодавця, наприклад, при їх відсутності на робочому місці, відсутність звязку з ними.

Працівник повинен проходити обовязкові попередні (при вступі на роботу) і періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди (обстеження). Роботодавець вправі на підставі чинного законодавства вимагати від працівника проходження попереднього і періодичних медичних оглядів (обстежень). Але при цьому роботодавець зобовязаний організувати їх проходження, тобто звільнити працівників від роботи на час їх проходження, в необхідних випадках оплатити послуги з їх проходженню. Невиконання роботодавцем обовязки по впровадженню проходження медичних оглядів (обстежень) доказом є відсутність вини працівника в їх непроходження. У зв `язку з чим відсторонення працівника від роботи через відсутність даних про проходження медичного огляду (огляду) за відсутності його вини, тобто при невиконанні роботодавцем обовязки з організації його проходження, є підставою для збереження за працівником середнього заробітку при відсторонення від роботи з причини непроходження обовязкового медичного огляду (опосвідчення).

За загальним правилом покладання на працівників додаткових у порівнянні з законодавством обовязків погіршує їх становище у порівнянні з них. Однак

роботодавці мають право вживати додаткових заходів щодо забезпечення охорони життя і здоровя працівників в процесі трудової діяльності. Прийняття таких заходів може призводити до у працівників додаткових у порівнянні з законодавством обовязків. Покладання таких обовязків на працівника компенсується наданням йому додаткових гарантій щодо охорони життя та здоровя при виконанні трудових обовязків. У звязку з чим в договорах про працю можуть зявлятися додаткові порівняно з законодавством обовязки працівників, які покликані гарантувати охорону життя і здоровя в процесі трудової діяльності. Наприклад, працівникові може полічена обовязок щодо проходження додаткової навчання по охороні праці за рахунок коштів роботодавця. Наявність такої умови в договорі про працю має сформувати у працівника додаткові навички щодо охорони життя та здоровя в процесі трудової діяльності. Тому умови договорів про працю, які направлені на створення додаткових гарантій для охорони життя і здоровя працівників у процесі праці, в тому числі і що тягнуть виникнення у них додаткових порівняно з законодавством обовязків, можуть бути визнані нечинними за заявою сторони даного договору або працівника, на якого цей договір поширюється, тільки при доведеності невідповідності покладених на працівника додаткових обовязків, що виникають у звязку з їх виконанням гарантій щодо охорони життя та здоровя в процесі трудової діяльності. Отже, із загального правила про неприпустимість покладання на додаткових працівників у порівнянні з законодавством обовязків існує виняток, яка покликана створити додаткові гарантії щодо збереження життя і здоровя працівників при виконанні ними трудових обовязків.