Особливості регулювання праці працівників, направлених на роботу за кордон
У відповідності до ст. 337 ТК РФ направлення працівників на роботу в дипломатичні представництва і консульські установи Російської України, а також до представництва федеральних органів виконавчої влади та державних установ України за кордоном проводиться спеціально уповноваженими органами федеральної влади та державними установами Російської Федерації. До числа органів федеральної виконавчої влади відносяться федеральні міністерства, федеральні служби і агентства, федеральні нагляду, а також Головне керування спеціальних програм Президента РФ, Державна технічна комісія при Президентові РФ, Управління справами Президента РФ. На підставі рішень Президента РФ та Уряду РФ державні установи можуть мати представництв за кордоном, на роботу в які можуть направити перелічені в ст. 337 ТК РФ органи. Таким чином, для укладення трудового договору на роботу в перерахованих у ст. 337 ТК РФ установах за кордоном необхідно напрямок відповідних органів. Отже, укладення трудового договору у цьому разі передує даний напрям.
Для направлення на роботу за кордон також необхідно проходження попереднього медичного огляду. Постановою Уряду України від 10 квітня 2003 року № 208 "Про затвердження списку захворювань, що перешкоджають роботі в представництві України за кордоном" визначено захворювання, які є перешкодою для направлення працівників на роботу в представництва України за кордоном. Наявність в особи зазначених у цьому списку є захворювань законною підставою для відмови у напрямку його на роботу до представництва Російської Федерації за кордон та в укладанні з ним трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 338 ТК РФ з працівником, які направляються на роботу в представництво України за кордоном, укладається строковий трудовий договір на строк до трьох років. Трудовий договір з невизначеним строком з зазначеними працівниками не полягає. Однак після закінчення строку трудового договору він може бути переукладений на новий термін, що може бути також не більше трьох років. Тоді як для інших трудових договорів, укладених на визначений строк, процедура переукладання не передбачена. У звязку з чим продовження трудових відносин з закінчення строку трудового договору, зокрема і при його переукладання, за загальним правилом означає виникнення договору з невизначеним терміном. На відміну від загального правила з працівниками, які працюють в представництві Російської Федерації за кордоном, можливо переукладання трудового угоди на новий термін.
У ч. 2 ст. 378 ТК РФ працівнику, що займає посаду в відповідному органі федеральної виконавчої влади або державній установі Російської Федерації,
при направленні на роботу за кордон у представництво Російської Федерації після її закінчення гарантується колишня чи рівноцінна работа (должность), а за її відсутності за згодою працівника - інша робота (посада). У звязку з чим в трудовий договір працівника вносяться зміни і доповнення, що стосуються строку й умов його роботи за кордоном. Тому після закінчення роботи за кордоном трудові відносини з працівником не припиняються, тому що продовжує діяти колишній трудовий договір, за винятком внесених до нього умов про роботу за кордоном.
У відповідності до ст. 339 ТК РФ умови праці працівників, направлених на роботу в представництва Російської Федерації За кордоном визначаються трудовим договором. Умови трудового договору зазначених осіб не повинні погіршувати їхнє становище в порівнянні з трудовим законодавством. Наявність таких умов дозволяє визнати їх не підлягають застосуванню.
Порядок та умови виплати компенсацію в звязку з переїздом до місця роботи, а також умови матеріально-побутового забезпечення працівників, які направляються на роботу в представництва України за кордоном, визначаються Урядом РФ з урахуванням кліматичних та інших умов перебування. Таким чином, гарантії та компенсації, що надаються вказаним працівникам, покликані забезпечити відшкодування витрат і захистити від впливу несприятливих факторів, зокрема, кліматичних умов у країні перебування, при переїзді до місця роботи і виконання трудової функції.
Припинення роботи в представництві України за кордоном може бути зроблено у звязку із закінченням строку трудового договору. Працівники, які перебували у штаті органу державної влади або державної установи, який направив їх на роботу за кордон, за закінчення строку трудового договору повертаються на колишню або аналогічну роботу. Їх звільнення може бути зроблене лише з підстав, передбачених законодавством. Особи, які не перебувають в штаті зазначених органів і установ, що після закінчення терміну трудового договору підлягають звільненню за п. 2 ст. 77 ТК РФ у звязку з його закінченням.
У ч. 2 ст. 341 ТК РФ перераховані підстави дострокового припинення роботи за межею. До їхнього числа ставляться: 1) виникнення надзвичайної ситуації в країні перебування; 2) оголошення працівника персоною нон грата, або на отримання повідомлення від компетентних органів влади країни перебування про його неприйнятність у цій країні; 3) зменшення встановленої квоти дипломатичних або технічних працівників відповідного представництва; 4) недотримання працівником звичаїв та законів країни перебування, а також загальноприйнятих норм поведінки і моралі; 5) невиконання працівником прийнятих на себе при укладанні трудового договору зобовязань щодо забезпечення дотримання членами його сімї законів країни перебування, загальноприйнятих норм поведінки і моралі, а також правил проживання, що діють на території відповідного представництва; +6) одноразове грубе порушення трудових обовязків, а також режимних вимог, з якими працівник був ознайомлений при укладанні трудового договору; 7) тимчасова непрацездатність тривалістю понад двох місяців підряд або наявність захворювання, що перешкоджає роботі за кордоном відповідно до затвердженого Урядом РФ постановою від 10 квітня 2003 року № 208 списком захворювань, що перешкоджають роботі за кордоном.
У разі припинення роботи в представництві Російської Федерації за кордоном по одному
з перелічених підстав з особами, які не перебувають у трудових відносинах з органом
державної влади або державним закладом, направили їх на роботу за
кордон, звільнення проводиться за п. 2
ст. 77 ТК РФ, тобто після закінчення строку трудового договору. Таким чином, наявність
перерахованих підстав дозволяє визнати трудовий договір із зазначеними особи закінчили
свою дію, що передбачає видання наказу про звільнення за п. 2
ст. +77 ТК РФ. Працівники, які перебувають у штаті названих органів або установ, після
припинення роботи за кордоном з перелічених підстав повертаються на роботу до органу
державної влади або державна установа, з яких вони складаються в трудових
відносинах. Названим працівникам гарантується після закінчення роботи за кордоном, у тому числі
і достроково звільненим з перелічених підстав, надання колишньої або аналогічної
роботи. Звільнення цих працівників може бути проведене з підстав, передбаченим
трудовим законодавством, зокрема перелічених у ст. 81 ТК РФ. Перераховані в ч. 2
ст. 341 ТК РФ випадки не є підставами для звільнення зазначених працівників з роботи,
вони лише дозволяють достроково припинити їх роботу за кордоном. У той час як їхні звільнення
може бути проведене лише із загальних підстав, наявних у змісті трудового
законодавства, у тому числі в
ст. 81 ТК PФ.
Спеціальне правове регулювання праці працівників, направлених на роботу представництва Російської Федерації за кордоном, також покликаний адекватно відобразити
особливий характер виконуваних ними обовязків. Виконання обовязків цих повязано не тільки з дотриманням чинного законодавства, але й інших норм і правил поведінки. Причому дотримання правил поведінки повинно бути забезпечене не тільки самими працівниками, але і членами їх сімї.