Метод трудового права

Під методом права розуміється сукупність способів, які покликані забезпечити реалізацію норм права у відповідні їм відносини, перетворення їх у категорію правовідносин.

Самостійність методу трудового права виявляється в наявності особливих способів реалізації наявних у змісті даної галузі норм. Необхідно виділити наступні основні способи, що дозволяють відрізнити метод трудового права від методів інших галузей права.

По-перше, до числа особливих способів регулювання відносин, що складають предмет трудового права, слід віднести поєднання федерального, регіонального, місцевого та локального рівнів створення та застосування норм даної галузі. Норми трудового права можуть бути створені на федеральному, регіональному, місцевому та локальному рівнях. Їх застосування відбувається органами федеральної та регіональної державної влади, а також органами місцевого самоврядування. Однак переважна більшість норм трудового права застосовується на рівні конкретної організації, тобто на локальному рівні. Процес застосування трудового законодавства на локальному рівні повністю знаходиться під контролем представників роботодавця, які й видають акти щодо застосування норм трудового права. Тому локальний рівень застосування норм трудового права має пріоритет перед федеральним, регіональним і місцевим рівнями. У силу чого застосування норм трудового права залежить від розсуду роботодавців.

По-друге, не такого, способом реалізації норм трудового права є договірний спосіб залучення до праці і визначення умов праці з дотриманням чинного трудового законодавства. На відміну від інших договорів, наприклад, що укладаються на підставі норм цивільного права, зміст договору про залучення до праці в трудовому праві має відповідати вимогам законодавства. При визначенні умов трудової діяльності в договірному порядку не може бути порушений встановлений у трудовому законодавстві мінімум трудових прав працівників. Таким чином, свобода договору, що укладається на підставі норм трудового права, істотно обмежується що містяться в них правилами.

По-третє, характерним способом застосування норм трудового права є видання представниками роботодавця актів, які обовязкові для підлеглих їм працівників. Роботодавець і працівник не можуть бути визнані рівноправними величинами, що оскільки працівник повинен підкорятися законним розпорядженням роботодавця при виконанні певних функціональних обовязків. У свою чергу норми трудового права покликані нівелювати різницю в правове становище роботодавців і працівників.

По-четверте, спеціальним способом реалізації норм трудового права слід визнати самозахист працівниками своїх прав. Відмінною рисою даного способу є тимчасовий вихід працівника з підпорядкування роботодавцю за порушення ним трудових прав.

По-пяте, норми трудового права реалізуються через діяльність спеціально уповноважених органів, до числа яких належать: комісія з трудових спорів (КТС); примирлива комісія і трудовий арбітраж; третейський суд і посередники; органи державного та громадського контролю за дотриманням трудового законодавства, включаючи органи федеральної інспекції праці. Діяльність перерахованих органів утворює особливий спосіб реалізації норм трудового права в відносини, що становлять предмет даної галузі.

По-шосте, особливим способом захисту прав та інтересів працівників є проведення страйку. Подібного способу в інших галузях права не є.

По-сьоме, спеціальним способом реалізації норм трудового права є діяльність представників працівників щодо захисту прав та інтересів працівників. Дане представництво має свої особливості, які відсутні в нормах інших галузей права.

По-восьме, відмінною особливістю створення та застосування норм трудового права є єдність і диференціація в правовому регулюванні відносин, що складають предмет даної галузі. При цьому загальні і спеціальні норми утворюють особливий спосіб захисту прав та інтересів працівників.

Нами розглянуті способи, що входять у метод трудового права, що дозволяють відрізнити його від методів інших галузей права. Однак крім особливих способів при реалізації норм трудового права використовуються загальні для ряду галузей права способи. Норми трудового та ряду інших галузей права реалізуються за правилами цивільного процесуального права. У нормах цивільного процесуального права є загальні способи реалізації матеріальних норм різних галузей, які застосовуються в цивільному процесі. Тому існують загальні для зазначених галузей права способи реалізації наявних у їхньому змісті правових норм. Одним з таких способів є диспозитивність, тобто волевиявлення учасників матеріального правовідносини на захист своїх прав у цивільному процесі. У ряді випадків спеціальні способи, що входять у метод трудового права, не співпадають зі способами, які мають загальний характер, що випливають із змісту цивільного процесуального права. Подібні колізії повинні отримувати дозвіл на підставі вимог ст. 2, 18 Конституції РФ, розпорядчих забезпечити реалізацію прав і свобод людини і громадянина. У звязку з чим повноважні органи зобовязані при виникненні зазначених суперечностей використовувати способи, що забезпечують захист прав та інтересів працівників.

Реалізація норм трудового права за правилами цивільного процесу дозволяє виділити ще одну особливість методу трудового права. У відповідності до ст. 72 Конституції РФ трудове право знаходиться в спільному веденні Російської Федерації та її субєктів. Тоді як у ст. 71

Конституції РФ цивільне процесуальне право віднесене до компетенції Російської Федерації. Тому загальні способи реалізації норм трудового права, засновані на правилах цивільного процесуального законодавства, можуть зявитися виключно на федеральному рівні. Хоча матеріальні норми можуть бути створені і на регіональному, і на місцевому, і на локальному рівнях. У звязку з чим утворюється розрив між матеріальними нормами трудового права і загальними процесуальними способами їх реалізації. Способи, розроблені на федеральному рівні, далеко не завжди призводять до реалізації норм трудового права. У звязку з чим вимагає коректування співвідношення загальних і спеціальних способів з матеріальними нормами трудового права. Оскільки працівник і роботодавець не можуть визнаватися рівноправними величинами, а способи, які є в цивільному процесуальному праві, побудовані на засадах рівноправності сторін, остільки потрібна розробка спеціального процесуального закону, що регламентує загальні способи реалізації норм трудового права. Такі способи покликані захистити працівників від надмірних, з точки зору законодавства, претензій роботодавців. Подібним нормативним правовим актом може стати Трудовий процесуальний кодекс РФ (ТПК РФ).