Співвідношення трудового права з іншими суміжними галузями (цивільним, адміністративним, підприємницьким і правом соціального забезпечення)

Одну галузь права прийнято відрізняти від іншої по предмету і методу правового регулювання. Правильне розмежування галузей права має не тільки теоретичне, але й практичне значення, воно дозволяє визначити норми галузі права, спрямовані на регулювання виниклих відносин.

Трудове та цивільне право є суміжними галузями. На підставі норм трудового права людина може реалізувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору. Здібності до праці можуть бути використані і на підставі цивільно-правових договорів про працю, зокрема, договорів підряду, доручення, возмездного надання послуг, агентування, довірчого управління майном, авторського та інших. В даний час принципове значення має розмежування між цивільним правом з точки зору вирішення питання про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У відповідності до ст. 5 Федерального закону "Про обовязкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" від 2 липня 1998 особи, які працюють за трудовим договором, підлягають обовязковому соціальному страхуванню даного виду, в силу чого роботодавець зобовязаний сплачувати за них страхові внески. При укладанні цивільно-правового договору про працю обовязок зі сплати цих внесків виникає лише в тому випадку, якщо умова про це включено в договір. Природно, роботодавцям вигідно мати працівників, які виконують трудову функцію, що завуальована цивільно-правовим договором про працю, що дозволяють не сплачувати страхові внески зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Хоча і в подібних ситуаціях можливо провести межу між цивільним правом.

Перш за все предметом трудового права є відносини, що виникають під час виконання трудової функції за певної спеціальності, кваліфікації або посади. У рамках виконання трудової функції працівнику можуть бути дані конкретні завдання. Виконання подібних конкретних завдань протягом одного робочого дня свідчить про виникнення трудових відносин. Після чого трудові відносини можуть бути припинені лише з підстав, передбачених трудовим законодавством. Як правило, трудові відносини не обмежуються виконанням певного завдання, вони носять що триває характер.

Предметом цивільного права є майнові відносини, що виникають у звязку з кінцевим результатом праці. При досягненні певного у цивільно-правовий договір про працю результату припиняються і відносини, що входять в предмет цивільного права. Що виникають на підставі цивільно-правового договору відносини не приводять до підпорядкування однієї сторони іншій. Тоді як укладення трудового договору означає виникнення відносин влади роботодавця над працівником у процесі трудовій діяльності.

Перераховані критерії, які при виникненні спорів виступають як юридично значимих обставин, і дозволяють відрізняти предмет трудового права від предмета цивільного права.

Розглянуті галузі права різні і за методом правового регулювання. Способи, що входять у метод цивільного права, засновані на засадах рівноправності та відсутності підпорядкування сторін цивільно-правових договорів про працю, вони виключають можливість контролю за процесом виконання договірних зобовязань.

Способи, що визначають особливості методу трудового права, навпаки, побудовані на відсутності рівноправності і підпорядкуванні працівників роботодавцям. При цьому представники роботодавців контролюють процес виконання працівниками своїх зобовязань.

У звязку з викладеним можна зробити висновок, що і способи правового регулювання дозволяють провести межу між цивільним правом. Тому при ретельному дослідженні що виникли відносин, способів їх регулювання виконання трудової функції під прикриттям цивільно-правового договору стає очевидним, що може не дозволити роботодавцям піти від відповідальності за невиконання обовязків по страхуванню працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Предметом адміністративного права є відносини щодо проходження служби співробітниками МВС, ФСБ, кримінально-виконавчої системи та іншими. Дані відносини також повязані з трудовою діяльністю осіб, які перебувають на службі. Однак цей вид трудової діяльності має свої особливості. Перш за все слід зауважити, що службові обовязки часто не обмежуються рамками виконання конкретної трудової функції, їхній діапазон набагато ширше. У звязку з чим хто проходить службу значно менше прав, ніж у працівників, і набагато більше обовязків. Хоча й на трудову діяльність зазначених осіб норми трудового права можуть бути поширені як мінімум по аналогії. Зокрема, при проходженні служби застосовуються норми про облік робочого часу, надання часу відпочинку та інші. Проходження служби, в тому числі військової, має будуватися на загальних принципах залучення до праці, проголошених у ст. 37 Конституції РФ, і міжнародно-правових нормах. Наприклад, з дотриманням права вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці. У перспективі і на осіб, які проходять службу, має поширюватися трудове законодавство з окремими обмеженнями, що відповідає ч. 2 ст. 19 Конституції РФ.

У предмет адміністративного права входять і відносини, що виникають у звязку з реалізацією владних повноважень компетентними державними органами щодо застосування адміністративних санкцій. Найчастіше і роботодавці привласнюють собі функції щодо залучення працівників до відповідальності у вигляді штрафу. Такі дії представників роботодавця випливають з трудових відносин, тому їх оскарження відбувається за правилами, встановленими для розгляду заяв з трудових спорів.

Способи, що входять у метод адміністративного права, також дозволяють відмежувати цю галузь від трудового права. Способи, що входять у метод адміністративного права, носять імперативний характер, оскільки обовязки щодо проходження служби визначаються, як правило, не в договірному порядку, а шляхом приписів повноважних органів і посадових осіб. Працівник підпорядковується законним розпорядженням роботодавця протягом робочого часу. Часом відпочинку він розпоряджається на власний розсуд. Способи прояву владних повноважень при проходженні служби набагато ширше. Зокрема, що проходить службу за наказом повноважного особи може бути залучений до виконання службових обовязків та поза межами нормальної тривалості робочого часу, тобто в період, коли він має відпочивати. Таким чином, адміністративна влада поширюється на осіб, які проходять службу, і за рамками службової діяльності. Однак і її прояви не повинні вступати в протиріччя з законодавством.

Предметом підприємницького права є відносини, що виникають при здійсненні діяльності, спрямованої на отримання прибутку. Даний вид діяльності також є працею. Але предметом і цього виду діяльності виступає її результат, тобто отримання прибутку. Тоді як відносини, що становлять предмет трудового права, безпосередньо повязані з процесом трудової діяльності. Причому яку працівники заробітна плата аж ніяк не завжди знаходиться в залежності від отриманої працедавцем прибутку.

Способи, що визначають метод підприємницького права, побудовані на незалежності та рівноправності учасників підприємницьких угод. Способи, що становлять особливості методу трудового права, засновані на владі роботодавця над працівником і відсутність рівноправності між ними.

Предметом права соціального забезпечення є відносини по соціальному забезпеченню та обслуговуванню які потребують соціальної підтримки осіб. Потреба такої підтримки повинна бути визнана державою. В даний час більшість відносин у сфері

соціального забезпечення будуються на принципах страхування. У свою чергу страхування передбачає сплату страхових внесків. Страхові внески із соціального страхування сплачуються за працівників. Тому предмет трудового права та права соціального забезпечення стикається, і відносини по соціальному забезпеченню часто випливають з трудових.

Способи, що визначають метод права соціального забезпечення, повязані з діяльністю органів повноважних проводити соціальні виплати або компенсувати такі виплати. Вказівки цих органів є обовязковими для виконання. Що свідчить про імперативних засадах методу права соціального забезпечення. Способи, що входять у метод трудового права, в основі своїй повязані з діяльністю роботодавців, що приймають обовязкові для працівників накази (розпорядження). З точки зору вимог законодавства діяльність роботодавців має у своєму змісті набагато більше порушень, ніж діяльність уповноважених проводити соціальні виплати органів. Порушення, допущені цими органами, можна легко усунути, так як особа, яка потребує виконання ними законодавства, не залежить від них. Тоді як працівник залежимо від роботодавця і тому не завжди здатний зажадати від нього відновлення порушених прав. Органи соціального захисту позбавлені можливості поліпшувати становище людей у договірному порядку. Роботодавець має право поліпшити становище працівника порівняно з законодавством в договорах про працю. Таким чином, у методі трудового права поєднуються імперативно-договірні початку. Метод права соціального забезпечення побудований на імперативних засадах.

Такі основні відмінності трудового права від суміжних галузей права.