Принцип забезпечення своєчасної, справедливої та гідної оплати праці

Зі змісту даного принципу можна виділити наступні юридично значимі обставини:

1) одержання працівником заробітної плати у встановлені законом терміни;

2) виплату заробітної плати в повному обсязі;

3) одержання працівником заробітної плати не нижче встановленого федеральним законом
мінімального розміру оплати праці;

4) одержання працівником заробітної плати, що забезпечує гідне існування
самого працівника і членів його родини.

Перераховані юридично значимі обставини повинні бути доведені представниками роботодавця при кожному випадку отримання працівниками заробітної плати. Для підтвердження цих обставин можуть бути використані лише письмові докази, що свідчать про одержання працівником заробітної плати в розмірі, передбаченому розглянутої нормою-принципом.

Очевидно, що забезпечення гідного існування самого працівника і членів його сімї неможливо при отриманні їм заробітної плати в розмірі нижче прожиткового мінімуму. У звязку з чим кожен працівник, який одержує заробітну плату в розмірі нижче прожиткового мінімуму, мають право вимагати на підставі цієї норми-принципу виплати за свою працю заробітної плати у розмірі не нижче прожиткового мінімуму. Таким чином, розглянута норма-принцип дозволяє кожному працівнику, повністю відпрацьованим норму робочого часу, вимагати виплати заробітної плати у розмірі не нижче прожиткового мінімуму. Відсутність федерального закону, що встановлює заробітну плату в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, не може служити підставою для відмови від застосування даної норми-принципу, яка має пряму дію. Тому посилання в ст. 421 TК PФ на необхідність прийняття федерального закону, як підстави для виплати заробітної плати у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, не звільняє від обовязку правопріменітелей прямого застосування норми-принципу, що передбачає виплату достойної заробітної плати, яка не може бути менше прожиткового мінімуму.