Ненормований робочий день

У ст. +101 ТК РФ вперше на рівні федерального закону вживається поняття "ненормований робочий день". У ній сказано про те, що ненормований робочий день - особлива режим роботи, відповідно до якого окремі працівники можуть за розпорядженням роботодавця при необхідності епізодично залучатися до виконання своїх трудових обовязків за межами нормальної тривалості робочого часу. Перелік посад працівників з ненормованим робочим днем встановлюється колективним договором, угодою чи правилами внутрішнього трудового розпорядку. Чинне законодавство дозволяє виділити наступні юридично значимі обставини, що підлягають доказуванню при застосуванні режиму ненормованого робочого дня, зокрема при залученні працівників із зазначеним режимом до роботи понад нормальну тривалість робочого часу. По-перше, визначення переліку посад працівників з ненормованим робітникам днем. Дана обставина підтверджується відповідним умовою колективного договору організації, правилами внутрішнього трудового розпорядку або чинним у ній угодою. Дана умова може стосуватися службовців винятково, оскільки ст в. 101 ТК РФ йдеться про визначення переліку посад, тоді як поняття "посади" уживається стосовно до праці службовців. Відсутність такого умови в перерахованих правові акти не дозволяє залучити до працівника роботі понад нормальну тривалість робочого часу без його згоди.

По-друге, при залученні до роботи понад нормальної тривалості робочого часу встановленою в організації, працівників з ненормованим робочим днем має бути доведено видання відповідного розпорядження роботодавцем. З ст. 101 ТК РФ треба, що розпорядження про залучення працівників з ненормованим робітникам вдень до роботи за межами нормативів, що діють в організації, може видавати тільки повноважний представник роботодавця. Працівник має право вимагати видання такого розпорядження, що а також ознайомлення з них. Відсутність зазначеного розпорядження звільняє працівника від обовязку затримуватися на роботі після завершення робочого дня в організації. Слід зазначити, що розпорядження про притягнення працівників, що займають посади згідно з переліком, що встановлює ненормований робочий день, може бути видано без згоди працівника і крім настання обставин, що дозволяють залучати до понаднормової роботи.

По-третє, при залученні до роботи понад нормальної продол-жітельності працівників з ненормованим робочим днем має бути доведено дотримання встановлених законодавством заборон. До зазначеної роботи не можуть бути залучені вагітні жінок, інші особи, якою її виконання протипоказано за медичними показниками. При виконанні ненормованим працівниками з робочим днем робіт понад нормальну тривалості робочого дня, встановленого в організації, повинні бути дотримані встановлені законодавством максимально можливі межі виконання додаткових робіт. На підставі ст. 11 ГПК РФ у даному випадку за аналогією застосовні нормативи, що встановлені для виконання надурочних робіт. Тобто працівник з ненормованим робітникам вдень не повинен залучатися до додаткової роботі більше чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Працівник має право відмовитися від виконання роботи понад нормальну тривалість робочого дні після четвертої години такої роботи протягом двох днів підряд або 120 годин протягом календарного року.

Такий відмова відповідає чинним законодавством, тому він не повинен бути повязаний для працівника з несприятливими останнім наслідком. У зв `язку з викладеним можна дійти висновку про те, що, після залучення працівників з ненормованим робочим днем до роботи понад денної норми, встановленої в організації, у максимально можливих межах, вони можуть бути залучені до цієї роботи тільки за їх згодою. В цьому випадку роботодавець повинен укласти з зазначеними працівниками угоду на виконання робіт даного виду, передбачивши надання їм додаткових порівняно з законодавством компенсацій. В якості компенсації зазначеної може виступати оплата в підвищеному порівняно з законодавством розмірі перероблених годин, а також надання за переробку оплачуваного часу відпочинку.

По-четверте, при залученні до роботи денний понад нормальну тривалість роботи в організації працівників з ненормованим робочим днем має бути доведено дотримання законодавства в частині надання їм встановлених законодавством компенсацій за перероблені години. Перероблені годинник має бути компенсовані працівникам або підвищеною оплатою у розмірі, не нижче встановленого законодавством або наданням іншого часу відпочинку, рівного переробленим щогодини. Неналежна компенсація роботодавцем перероблених годин дозволяє працівнику відмовитися від подальшої виконання роботи за рамками встановленої в організації тривалості робочого дня аж до усунення допущених порушень. Подібна реакція працівника в ответ на порушення роботодавця щодо компенсації переробленого часу вписується в рамки самозахисту прав трудових. У звязку з чим роботодавець не має права на законних підставах працівника залучити до відповідальності за вчинення дій по самозахисту трудових прав, зокрема права на компенсацію переробленого часу.