Особливості регулювання робочого часу в окремих галузях економіки

Четверта частина ТК РФ присвячена особливостям регулювання праці, в тім числі і робочий час, окремих категорій працівників. Тому частина питань, повязаних з особливою регламентацією робочим часом, зокрема працівників, які працюють вахтовим методом, буде розглянута в розділі про особливості праці окремих категорій працівників. У цьому параграфі будуть розглянуті особливості регламентації робочого часу працівників, які не згадуються у спеціальній частині ТК РФ.

У Постанові Уряду РФ от 10 грудня 2002 № 877 "Про особливості режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників", прийнятим у відповідності до ст. 100 ТК РФ, встановлено, що особливості режиму робочого часі окремих категорій працівників, що мають особливий характер роботи, визначаються відповідними федеральними органами виконавчої влади за погодженням з Мінпраці і РФ Мінохоронздоровя РФ. У звязку з чим галузеві міністерства та відомства федерального рівня отримали право встановлювати особливий режиму робочого часу для окремих працівників галузі, які мають особливий характер роботи.

Наказом Міністерства Російської Федерації по звязку та ін-форматування від 8 вересня 2003 року № 112 затверджено Положення про особливості режиму робочого часу та часу відпочинку робітників звязку, які мають особливий характер роботи. Дія цього Положення може бути поширене організаціями, що належать до даної галузі, повністю або частково на працівників цехів, служб, дільниць та інших підрозділів звязку, безпосередньо зайняті експлуатаційно-технічним обслуговуванням засобів звязку та наданням послуг звязку. Таким чином, дія даного Положення обмежено працівниками, які безпосередньо повязані з експлуатацією засобів звязку та наданням послуг звязку, воно не застосовується до інших працівникам, наприклад, бухгалтерам, прибиральниці.

У п. 3 розглянутого Положення йдеться про те, що працівникам, безпосередньо повязаних з обслуговуванням населення, а також при виробництві робіт, інтенсивність яких неоднакова протягом робочого дня (зміни), може встановлюватися поділ робочого дня на частини в порядку, передбаченому ст. 105 ТК РФ. Це Положення лише визначає коло працівників, до яких застосовний режим поділу робочий дня на частини, але при цьому діє загальний порядок введення цього режиму робочого часу.

У п. 4 даного Положення передбачено введення сумованого обліку робочого часу за період від одного до трьох місяців в організаціях, що а також в окремих виробництвах і цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. Положення не тільки обмежує коло працівників галузі, до яких можна застосувати режим обліку підсумованого робочого часу, але й встановлює обліковий період тривалістю від одного до трьох місяців. Застосування облікового періоду більшої тривалості у галузі не допускається. Дана умова Положення покращує умови праці працівників у порівнянні з ТК РФ, який допускає обліковий період більшої тривалості. У звязку з чим його варто визнати відповідним загальним принципам правової регламентації у сфері праці.

У п. 5 Положення йдеться про додаткові в порівнянні зі ст. 99 ТК РФ випадках залучення зазначених працівників до надурочних робіт. До числа таких випадків віднесено: 1)

виробництво невідкладних робіт з ліквідації аварій на лініях звязку та станційному обладнанні; 2) виробництво робіт по перевезенню і доставку пошти і періодичної преси у випадках запізнення залізничного, повітряного, морського, річкового та автомобільного транспорту або не своєчасного подання періодичної преси видавництвами; 3) при обробці підвищеного телефонного, телеграфного і поштового обмінів напередодні святкових днів (1, 2 і 7 січня, 23 лютого, 8 березня, назад 1, 2 і 9 травня, 12 червня, 7 листопада та 12 грудня); 4) при обробці замовлень на періодичну пресу в період передплатної кампанії; 5) при позапланової доставки пенсій. Розширення переліку можливих випадків залучення перелічених у Положенні працівників до надурочних робіт погіршує їх становище у порівнянні з ТК PФ. Однак залучення до цього виду робіт і у вказаних випадках походить виключно на підставі добровільного волевиявлення працівника, підтвердженого його письмовою заявою. Тобто фактично в основі залучення до понаднормової роботи і в даному випадку знаходиться угоду сторін трудового договору. Дана угода може бути визнано незаконним і (або) необгрунтованим, виходячи з дії принципу диспозитивності, тільки за заявою його сторін. Причому дане угода не може бути визнано применшують права працівників у порівнянні з федеральним законом, якщо в ньому буде підвищена передбачена оплата праці за понаднормову роботу в розмірі, що перевищує встановлений законодавством мінімум.

У п. 6 розглянутого Положення передбачено введення графіків змінності під час виконання трудової функції переліченими у нього працівниками. Особливістю затвердження цих графіків є надання права їх підписання в виняткові випадки (нелітна Погода, бездоріжжя, несприятливі погодні умови) керівникам структурних підрозділів з подальшим їх затвердженням роботодавцем з урахуванням думки представницького органу працівників. Можливість затвердження графіків змінності керівниками структурних підрозділів повинна бути передбачена в локальному організації акті, виданому Повноважним представником роботодавця. У разі визнання рішення керівника структурного підрозділу про затвердження графіку змінної роботи незаконним і (або) необгрунтованим відповідальність має нести роботодавець.

У цьому ж пункті Положення у виняткових випадках, викликаних виробничою необхідністю, передбачена можливість зміни затверджених графіків роботи. Слід мати на увазі, що зміна графіка роботи повинно відбуватися в тому ж порядку, що встановлений для її утвердження. Залучення працівника до роботи за новим графіком зміненим до закінчення місячного терміну, встановленого для його ознайомлення з новим графіком змінності, допускається лише за його письмової згоди.

У п. 9 розглянутого Положення передбачена можливість зменшення перерахованих працівників, які працюють позмінно або в режимi подiлу робочого дня на частини, щотижневої тривалості відпочинку з 42 до 24 годин. Але при цьому запропоновано в обліковому періоді (місяця, кварталу) забезпечити тривалість відпочинку щотижневого не менш 42 годин на тиждень. Даний пункт вступає в протиріччя з загальними нормами, які встановлюють поденної облік робочого часу за змінній роботі і поділі робочого дні на частини. Тоді в зазначеному пункті йдеться про обліковому періоді, що припускає підсумований облік робочого часу замість поденно. Така заміна погіршує становище працівника в порівнянні з загальними нормами. У звязку з чим запровадження підсумованого урахування робочого часу, наведені в цьому Положенні, працівникам, які працюють позмінно або в режимі поділу робочого дня на частини, можливо тільки за со-гласованію з ними і за умови надання додаткових порівняно з законодавством компенсацій.

Наказом Державного комітету Російської Федерації з рибальства від 8 серпня 2003 № 271 затверджено Положення про особливості режиму робочого часу та часу відпочинку окремих категорій працівників рибогосподарського комплексу, що мають особливий характер роботи (реєстраційний номер № 5088 від 18 вересня 2003 року). Це Положення поширюється на наступні категорії працівників: 1) плаваючий склад рибопромислового флоту; 2) членів бригад промислових (артілей), зайнятих на сезонних (Путіним) роботах з видобутку та первинної переробки риби, що при тривалому видаленні від постійного місця проживання, не мають можливості в цей період повертатись до місця проживання. Інші працівники під дію названого Положення не потрапляють.

Відповідно до п. 6 цього Положення в період експлуатації рибопромислових судів та роботи членів промислових бригад (артілей) всі календарні дні цього періоду (включаючи дні щотижневого відпочинку, неробочі святкові дні) є робочими днями. У звязку з чим вводиться підсумований облік робочого часі, що передбачає в обліковий період надання іншого часу відпочинку з метою забезпечення дотримання норми робочого часу.

В період експлуатації рибопромислових суден вводиться вахтової несення служби в
двозмінній або тризмінному режимі.

У даному випадку поденної облік робочого часу також заміняється підсумовувати, що припускає надання працівникам додаткових у порівнянні до законодавства пільг.

У п. 10 розглянутого Положення перераховані гранично допустимі строки перебування екіпажів рибопромислових судів у всіх районах Світового океану: 110 діб - для малих суден, 135 діб - для середніх суден, 150 діб - для великих суден і 165 діб - для великих суден.

У п. 11 Положення передбачено добову чергування командного складу під час стоянки в портах з наданням на наступний день додаткового дня відпочинку тій ж тривалістю, що й чергування. Наступний добове чергування допускається тільки через дві доби.

Відповідно до пп. 13, 14 Положення члени екіпажів промислових суден можуть залучатися до навантаження і розвантаження суден, дане залучення можливе лише за згодою працівника з виплатою відповідної винагороди. Працівники плавскладу за їх згодою можуть брати участь і в роботах з ремонту судна, що також передбачає додаткове оплату їхньої праці.

Час переробки може бути компенсовано зазначеним працівником шляхом його приєднання до щорічного оплачуваної відпустки.

У п. 19 Положення передбачено притягнення до авральних і аварійних робіт за розпорядженням капітана судна, зокрема і за рамками встановленої тривалості робочого дні. До числа авральних і аварійних робіт п. 20 Положення відносить: 1) роботи з усунення аварійного стану судна та виправлення пошкоджень і поломок як у корпусі, так й в машині під час плавання, подальшому проходженню судна до першого порту, роботи з рятування людей і судна, суднового майна і вантажів, а також роботи з надання допомоги іншим суднам, що зазнали лиха; 2) праці, викликані штормовий погодою; 3) праці зі зняття свого або рятувати судна з мілини, з відвантаження палива та вантажів для полегшення судна, що зазнало аварії; 4) роботи, викликані оголошенням пожежної чи водяний тривоги на судні, а також на буксирувані або поруч стоять судах в порту; +5) роботи, повязані з входом судна в порт і виходом з нього, відкриття і закриття вантажних люків і горловин, постановка та прибирання трапів, подібний, швартування і відшвартування судна , підйом якорів; 6) роботи з перестановки судна в межах рейди або порту, за винятком суден, що спеціально працюють на рейді в порту або. Положення передбачає залучення до перерахованих робіт працівників без їх згоди, зокрема при виконанні цих робіт за рамками робочого дня (зміни). У цій частині воно вступає в протиріччя зі ст. 99 ТК РФ, що дозволяє залучати до роботи поза межами нормальної тривалості робочого часу за згодою працівника. Однак роботодавець і працівник при укладанні трудового договору можуть передбачити в ньому можливість притягнення до зазначених робіт за наказом капітана судна з наданням додаткових порівняно з законодавством компенсацій за їх виконання, наприклад, у вигляді підвищеної оплати, надання додаткових днів відпочинку. Дана умова трудового договору, виходячи з принципу диспозитивності дії, можливо визнано таким, що суперечить законодавству тільки за заявою його сторін.

Наказом Мінтрансу Росії від 16 травня 2003 № 133 затверджено Положення про особливості режиму робочого часу та часу відпочинку працівників плаваючого складу суден внутрішнього водного транспорту (реєстраційний № 5036 від 1 вересня 2003 року). Це Положення поширюється на судновласників, включаючи: орендарів, що здійснюють перевезення вантажів і пасажирів, криголамні роботи; підводні роботи; аварійно-рятівні роботи; допоміжні роботи, повязані з транспортним процесом і господарським обслуговуванням потреб судновласників; днопоглиблювальні роботи; обстановочну роботи; інші роботи транспортного характеру , у тому числі навчальний процес. Перерахування роботодавців, на яких поширюється законодавство про робочий час, не цілком відповідає вимогам федерального закону, яке дозволяє встановлювати особливий режим праці лише працівникам, праця яких має специфіку. Однак з назви Положення випливає, що воно поширюється виключно на плаваючий складу суден внутрішнього водного транспорта, що виконує перераховані роботи.

Для зазначених працівників також передбачено введення сумованого обліку робочого часу а також графіку несення вахти.

Працівникам плавскладу на підставі п. 11 Положення час перебування на борту судна між вахта, тобто між змінами, включається до paбочее час в кількості не менше 50 відсотків цього часу.

Працівники плавскладу можуть бути залучені до роботи по 12 годин на день протягом 30 діб поспіль (пп. 13-14 Положення). Даний роботи режим може бути введений тільки за згодою працівника і з наданням йому додаткові порівняно з законодавством компенсацій, зокрема, підвищеної оплати, надання оплачуваних днів відпочинку.

У п. 26 розглянутого Положення також передбачено притягнення до аварійним і
авральних робіт за розпорядженням капітана (командира, шкіпер) судна, зокрема й за
межами нормальної тривалості робочого часу. До аварійних робіт на суди
внутрішнього водного транспорту віднесені: 1) праці з порятунку людей, судів, судового
майна та вантажів;

2) праці з ліквідації пожеж на своєму судні або на інших судах і берегових обєктах,
переведення судна в безпечне місце;

3) роботи з ліквідації аварії, пошкодження судна або несправності механізмів, якщо вони
перешкоджають подальшому руху судна; 4) праці по наданню допомоги інших судів,
що зазнали лиха; 5) роботи з порятунку пошкоджених плотів;
6) праці зі зняття свого судна, інших судів або плотів з мілини і зняття вантажів з суден,
коли вони зазнали лиха; 7) роботи, повязані з переведенням судів в притулок при штормовий
погоду;

8) явка з тривог: загальносуднових, шлюпочної і "людина за бортом".

До авральних робіт на судах внутрішнього водного транспорту віднесені: 1) роботу з формування і розформування складу суден, плотів; 2) підйом якорів і викидання буксирних тросів вручну на несамохідних суднах; 3) вихід на швартові операції при несприятливих гідрометеорологічних умовах, шлюзування, підйомі, на сліп (спуску судна зі сліпа), при постановці у док (виході з доку), до необладнаної причалу, берега (відхід від причалу, берега); 4) укладання, підйом щогл вручну за проходження під мостами та повітряними переходами; 5) роботи щодо відкриття і закриття вантажних люків уручну, пристрою та збирання вантажних містків, схожий і палуб від залишків вантажу; 6) роботи з установки і перестановці земснарядів, дебаркадерів і понтонів, брандвахт, плавучих гідроперегружателей і інших плавучих споруд, з перекладання трубопроводу рефулерних земснаряду. Даний перелік авральних робіт, до яких працівник може бути притягнутий без його згодою і за межами робочого дня, не є вичерпним, оскільки в п. 28 розглянутого Положення роботодавцю надано право з урахуванням думки виборного профспілкового органу визнавати авральними та інші роботи. У наявності явне обмеження прав працівників, гарантованих ст в. +99 ТК РФ, що дозволяє залучити до надурочних робіт в суворо визначених випадках. Проте за згодою працівника, яке може бути виражено при укладенні трудового договору шляхом включення до неї відповідних умов, працівник може бути притягнутий до перелічених авральних і аварійних робіт, але при цьому йому повинні бути надані додаткові порівняно з федеральним законом пільги, наприклад: підвищена оплата зазначених робіт, надання оплачуваного часу відпочинку за їх виконання.

При виданні нормативних правових актів федеральними органами виконавчої влади слід памятати, що їм не слід суперечити федеральним законам, зокрема погіршувати становище працівників порівняно з ТК РФ. Наявність таких протиріч дозволяє працівникам, до яких застосовний особливий режим робочий часу на підставі таких актів, їх повноважним представникам вимагати у Верховному Суді РФ визнання їх нечинними. Проте в цих актах можуть зявитися рекомендації щодо включення в трудовий договір додаткових умов, що дозволяють залучити працівників до додаткової роботи за відповідну винагороду або надання інших пільг.

Таким чином, при виданні нормативно-правових актів федеральними органами виконавчої влади необхідно враховувати наступні загальні юридично значимі обставини. Під-перше, недопустимість включення до них положень, применшують права працівників, гарантованих в ТК РФ. По-друге, можливість встановлювати для працівників більш пільгові порівняно з федеральними законами умови праці з урахуванням наявних у галузі засобів. По-третє, наявність можливості давати рекомендації про включення додаткових обовязків працівників у трудовий договір з наданням ним відповідних пільг.