Порядок обліку робочого часу

Встановлення порядку обліку робочого часу в першу чергу передбачає визначення виду обліку робочого часу. Вид обліку робочого часу повинен бути визначений за правилами, встановленими для режиму робочого часу, відсутність належним чином установленого виду обліку робочого часу дозволяє застосовувати поденної облік робочого часу. Поденної облік робочого часу найбільш повно відображає інтереси працівників, оскільки право на оплату додаткових годин в цьому випадку виникає у працівника після закінчення кожного відпрацьованого дня з перевищенням встановленої норми. При цьому подальші недоробки до норми годин не мають правового значення. При щотижневому, а тим більше при підсумованому обліку робочого часу діють інші правила. У звязку з чим при відсутності встановленого виду обліку робочого часу застосовується поденної облік, що відображає інтереси працівників і не потребує обгрунтування неможливістю дотримуватися встановленої законодавством норму годин. Відсутність зазначеної аргументації з боку повноважних представників роботодавця означає застосування в організації поденно обліку робочого часу.

Незалежно від виду обліку робочого часу опівнічні пред-ставників роботодавця зобовязані забезпечити щоденний облік відпрацьованих кожним працівником організації годин. Обовязок роботодавця вести облік часу, фактично відпрацьованого кожним працівником, закріплена в ч.

3 ст. 91 ТК РФ. Як вже неодноразово зазначалося, права і обовязки сторін трудового договору носять кореспондуючий характер. Тому зазначеного обовязку роботодавця кореспондує право кожного працівника вимагати щоденного обліку фактично їм відпрацьованих годин. Обовязок по доведенню правильності обліку робочого часу працівника лежить на роботодавця.

За практикою, що склалася облік відпрацьованого працівниками часу ведеться шляхом складання табеля обліку робочого часу, який підписується призначеним роботодавцем особою. Як правило, табель обліку робочого часу видається за підписом керівника структурного підрозділу. У більшості випадків цей табель складається формально для представлення в бухгалтерію для нарахування заробітної плати. Не можна не помітити, що складений таким чином табель обліку робочого часу не може бути вказаний як допустимого докази, що підтверджує правильність обліку робочого часу. Облік робочого часу складається з обовязку роботодавця забезпечити облік фактично відпрацьованих годин і права працівника вимагати їх обліку та оплати. Наявність взаємних прав і обовязків по обліку робочого часу дозволяє визнати його угодою між роботодавцем і працівником. Для угод між громадянами і юридичними особами в ст. 161 ГК РФ, що в даній ситуації може бути застосована за аналогією, встановлена проста письмова форма. Крім того, облік робочого часу забезпечує трудовий договір, тобто операцію, для якої встановлена проста письмова форма. У звязку з тим, що облік робочого часу покликаний забезпечувати письмову угоду, для нього також відноситься тільки письмова форма. Дотримання письмової форми обліку робочого часу означає, що не тільки повноважний представник роботодавця склав дані про робочий час працівника, а й працівник ознайомлений з цими даними і не заперечує їх. Таке ознайомлення можливо виключно у письмовій формі. Відсутність письмових доказів три виникнення спору позбавляє права посилатися на показання свідків для підтвердження даної обставини. Тому дані обліку робочого часу повинні бути підтверджені не тільки підписом повноважного представника роботодавця, але і працівника.

У звязку з викладеним виконанням роботодавцем обовязки з ведення обліку робочого
часу слід вважати не складання табеля обліку робочого часу повноважним
представником роботодавця, а ведення журналу обліку робочого часу. Працівник повинен
мати вільний доступ до журналу обліку робочого часу, в ньому слід фіксувати
щоденно відпрацьований час підписом повноважного представника роботодавця, наприклад,
безпосереднього керівника працівника і самого працівника.

У цьому випадку дотримується письмова форма угоди з обліку робочого часу, дані такого обліку стають допустимим доказом для підтвердження правильності обліку робочого часу кожного працівника. Вже зазначалося, що табель обліку робочого часу, складений повноважним представником роботодавця, у разі виникнення суперечки про правильність даних про робочий час працівника не має визнаватися допустимим доказом. Але при цьому працівник, його представники в особі профспілки, що діє в організації, можуть самостійно вести облік робочого часу. Працівник має право на облік фактично відпрацьованих годин ім. Дане право може бути реалізовано шляхом предявлення вимог до роботодавця про організацію належного обліку робочого часу, а також за допомогою самостійної фіксації відпрацьованих годин. Для ведення обліку відпрацьованих їм годин працівник може звернутися до профспілки, членом якого він є. Дані обліку робочого часу самим працівником, а також профспілки, як його повноважного представника, є допустимими доказами при веденні суперечки про кількість фактично відпрацьованих працівником годин. У звязку з чим при наявності табеля обліку робочого часу, складеного повноважним представником роботодавця, і даних обліку робочого часу, представлених працівником і профспілкою, в якості допустимого докази слід використовувати тільки представлені працівником і профспілкою документи.

При поденно облік робочого часу його дані можуть звірятися працівником, профспілкою і повноважним представником роботодавця щодня. Строк для оскарження відмови роботодавця з оплати годин, відпрацьованих понад нормальну тривалість, слід обчислювати з моменту виплати першого заробітної плати після надання відомостей про переробку годин, оскільки саме в цей момент працівник повинен дізнатися про порушення свого права на оплату додаткової роботи.

При щотижневому облік робочого часу його дані можуть стати предметом обговорення між працівником, профспілкою і повноважним представником роботодавця після закінчення календарного тижня. Строк для оскарження рішення роботодавця з приводу обліку робочого часу і в цьому випадку необхідно обчислювати з моменту виплати першого заробітної плати після надання роботодавцю відомостей про кількість перероблених понад норматив годин.

При підсумованому обліку робочого часу його дані можуть стати предметом розгляду працівника, профспілки, представника роботодавця по закінченні облікового періоду. Якщо обліковий період встановлений в один місяць, вони можуть звірятися після закінчення кожного місяця. Строк для оскарження рішення роботодавця з приводу представлених працівником, його представником даних обліку робочого часу починає свій плин також після першої виплати працівнику заробітної плати. При обліковому періоді в один місяць цей термін необхідно обчислювати з наступного після надання відомостей про переробку годин місяці, тому що саме при виплаті заробітної плати у наступному за обліковим періодом місяця працівник повинен дізнатися про порушення свого права на отримання компенсації за додатково відпрацьований час.

Дотримання встановленого порядку ведення обліку робочого часу є одним з обставин, доведеність якого дозволяє визнати робочий час правовим поняттям. Відсутність належного обліку робочого часу є порушенням законодавства про робочий час. Відповідальність за дане порушення повинні нести роботодавець, його повноважні представники, на яких покладено обовязок забезпечити облік фактично відпрацьованого кожним працівником часу.

Дотримання порядку обліку робочого часу передбачає доведеність наступних юридично значимих обставин. По-перше, визначення виду обліку робочого часу. Якщо відсутній виданий відповідно до законодавства наказ повноважного представника роботодавця про вид обліку робочого часу, то застосовується поденної облік робочого часу.

По-друге, дотримання порядку обліку робочого часу передбачає забезпечення щоденного обліку фактично відпрацьованих кожним працівником годин. Дана обставина підтверджується письмовими документами про облік робочого часу, складеними повноважними представниками роботодавця за погодженням з працівником, або документами про облік робочого часу, підготовленими працівником і його повноважними представниками.

По-третє, дотримання порядку обліку робочого часу передбачає надання працівнику у встановлені терміни компенсацій за години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу. Зазначені компенсації надаються працівнику після надання відомостей про кількість відпрацьованого понад нормальну тривалість часу. Відмова роботодавця від їх надання у встановлені законодавством строки також є порушенням порядку обліку робочого часу, оскільки дотримання цього порядку носить не формальний характер і передбачає настання певних правових наслідків, зокрема компенсації відпрацьованих понад нормальну тривалість годин.