Колективний договір

До оллектівний договір - правовий акт, що регулює соціально-трудові відносини в організації або у індивідуального підприємця і укладається працівниками та роботодавцем в особі їхніх представників. Його висновок - право соціальних партнерів. У кожної організації (у індивідуального підприємця) питання про прийняття колективного договору вирішується самостійно, іншими словами - сторони не зобов'язані укладати колективний договір,якщо жодна з них не виявила ініціативи про вступ в колективні переговори.

1. Колективний договір спрямований на регулювання соціально-трудових відносин, тобто суспільних відносин, що входять у предмет трудового права: трудових відносин, а також інших, безпосередньо пов'язаних з ними відносин. До останніх відносяться відносини з організації та управління працею, працевлаштування у даного роботодавця, професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у даного роботодавця та ін (ст. 1 ТК).

У колективному договорі можуть вирішуватися питання оплати праці (форми, системи і розміри оплати праці, виплата допомог, компенсацій; встановлення механізму індексації заробітної плати); зайнятості (у тому числі умови та порядок перенавчання працівників, умови вивільнення працівників); робочого часу і часу відпочинку (зокрема, в колективному договорі може бути визначений режим робочого часу, введений підсумований облік робочого часу, встановлена тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день, визначений додаткову відпустку за рахунок коштів організації).

Один з розділів колективного договору звичайно присвячений поліпшенню умов і охорони праці працівників, в тому числі жінок та молоді. У ньому можутьзнайти відображення питання дотримання інтересів працівників при приватизації організації, надання або збереження за звільненими працівниками відомчого житла; екологічної безпеки.

Колективний договір може встановлювати додаткові порівняно з законодавством гарантії та пільги працівникам, що суміщає роботу з навчанням; проведення заходів з оздоровлення та організації відпочинку працівників та членів їх сімей.

Поряд із зазначеними вище положеннями колективний договір, як правило, містить положення, які встановлюють порядок взаємодії соціальних партнерів, тобто регулює колективні трудові відносини. Наприклад, встановлює порядок та періодичність здійснення контролю за виконанням колективного договору, порядок внесення до нього змін і доповнень, відповідальність сторін, забезпечення нормальних умов діяльності представників працівників.

За вказаними питань сторони можуть передбачити в колективному договорі як норми права, так і зобов'язання, які вичерпуються одноразовим виконанням, наприклад перерахування певних грошових сум для придбання спецодягу, проведення ремонту у виробничих приміщеннях, надання представницькому органу працівників приміщення тощо

Зобов'язання за загальним правилом покладаються на роботодавця.

Працівники не несуть додаткових зобов'язань за колективним договором, вони виконують лише обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку,посадовою інструкцією і трудовим договором. На додаток до цього працівники можуть відмовитися від проведення страйку за умовами, включеним до колективного договору, за умови його виконання (ст. 41 ТК). Таке застереження не має великого практичного значення, оскільки реалізація права на страйк пов'язана саме з порушенням колективного договору, угоди (ст. 409 ТК).

Зміст і структура колективного договору визначаються сторонами самостійно, без втручання інших осіб і органів (ст. 41 ТК). Однак при визначенні його змісту необхідно виходити з компетенції роботодавця. Неприпустимо включення в договір умов, передбачати які роботодавець не має права, наприклад, встановлювати порядок дозволу індивідуальних трудових спорів, який відповідно до ст. 6 ТК визначається федеральними органами державної влади.

Крім цього, необхідно дотримуватися загальні вимоги до змісту колективного договору, що визначають його співвідношення з іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 9 ТК колективні договори не можуть містити умов, що обмежують права або знижують рівень гарантій працівників, передбачений трудовим законодавством, іншими нормативними правовими актами, що містять норми трудового права.

За усталеною практикою і відповідно до загальних доктринальнимположенням про побудову ієрархії джерел трудового права колективний договір не повинен погіршувати становище працівників і в порівнянні з угодами, що поширюють свою дію на даного роботодавця і на зайнятих у нього працівників.

Крім конкретних норм і зобов'язань колективний договір повинен містити такі формальні відомості, як найменування сторін, від імені яких його укладено, термін його дії, порядок зміни та продовження.

2. Колективний договір може укладатися як на рівні організації в цілому, так і на рівні відокремлених структурних підрозділів. Необхідність укладання колективного договору у відокремлених структурних підрозділах виникає в силу того, що ці структурні підрозділи знаходяться поза місцем знаходження юридичної особи, мають особливості в організації праці і т. п.

Відокремленими структурними підрозділами організації визнаються філії та представництва (ст. 55 ЦК), інших відокремлених структурних підрозділів цивільне законодавство не вказує.

При цьому необхідно пам'ятати, що в будь-якому випадку стороною колективного договору виступає роботодавець, тобто організація.

^ 3. Порядок розробки проекту колективного договору та його висновки визначається сторонами. Трудовий кодекс встановлює лише деякі обов'язкові елементи цієїпроцедури. Так, при недосягненні згоди з окремих положень проекту колективного договору протягом 3 місяців з моменту початку колективних переговорів сторони повинні підписати колективний договір на узгоджених умовах. Одночасно складається протокол розбіжностей, що фіксує положення, за яким сторони не змогли прийти до згоди.

Очевидно, що це правило встановлено для того, щоб чітко розмежувати узгоджені і неузгоджені умови колективного договору і не затримувати його підписання (а отже, і надання працівникам передбачених для них пільг, переваг, відповідних умов праці).

Неврегульовані розбіжності після підписання колективного договору можуть бути предметом подальших переговорів або предметом колективного трудового спору.

Питання про вибір способу врегулювання розбіжностей має вирішуватися за згодою сторін. Якщо сторони не досягли угоди або роботодавець (його представники) ухиляється від продовження колективних переговорів, необхідно перейти до проведення примирних процедур.

В іншому боку вільні визначити порядок укладання колективного договору. Він може бути винесений на затвердження загальних зборів (конференції) працівників організації (відокремленого структурного підрозділу) або укладений роботодавцем і профспілковою організацією або єдиним представницьким органом працівників без затвердження трудовимколективом.

Ув'язнений колективний договір протягом 7 днів з дня підписання направляється на повідомну реєстрацію (ст. 50 ТК).

4. Дія колективного договору поширюється на всіх працівників, що перебувають у трудових відносинах з роботодавцем даними, незалежно від того, коли вони надійшли на роботу (до укладання колективного договору або після), який режим роботи для них встановлений (неповний робочий час, ненормований робочий день і т . д.), яка характеристика виникла трудової зв'язку (працівник за основним місцем роботи, за сумісництвом і т. п.).

Такий підхід, по-перше, вводить прийняту в більшості країн з ринковою економікою модель «один роботодавець - один колективний договір» і знімає проблему можливості необгрунтованої диференціації умов праці за ознакою членства в профспілці, по-друге, лежить у руслі давньої російської традиції: до 1992 р. в КЗпП РРФСР було передбачено розповсюдження колективного договору на всіх працівників організації; по-третє, охоплення всіх працівників колективним договором найбільшою мірою відповідає призначенню цього акту створити додаткову порiвняно з законодавством систему захисту працівників.

5. Колективний договір є актом термінового дії, він порозсуд сторін може укладатися на будь-який термін, що не перевищує 3 років (ст. 43 ТК).

Дата вступу колективного договору в силу визначається сторонами і не залежить від яких би то не було обставин (наприклад, від проведення повідомної реєстрації), за винятком волевиявлення сторін.

Сторони можуть обумовити вступ колективного договору в силу:

а) самим фактом підписання договору;

б) настанням певної календарної дати;

в) настанням певної події.

Сторони мають право продовжувати дію колективного договору, але кожного разу на строк не більше 3 років.

Колективний договір зберігає свою дію у разі зміни найменування організації, розірвання трудового договору з керівником організації, що підписали від імені роботодавця колективний договір, реорганізації у формі перетворення.

При реорганізації в інших формах і зміні форми власності організації колективний договір діє лише протягом своєрідного гарантійного періоду - до закінчення реорганізації або протягом 3 місяців з моменту переходу прав власності. При цьому не має значення встановлений за угодою сторін строк дії колективного договору.

Наприклад, колективний договір укладено 15 січня 2006 строком на 3 роки,отже, датою закінчення його дії буде 15 січня 2009 Проте у вересні 2007 р. (тобто задовго до закінчення терміну дії колективного договору) почалася реорганізація у формі злиття. У такій ситуації колективний договір збереже свою дію лише на період проведення реорганізації. Після внесення до Реєстру юридичних осіб нової юридичної особи та виключення з нього організацій, які утворили його шляхом злиття, договір втратить силу, якщо сторони не домовилися про продовження терміну його дії.

Можливий і такий варіант: у ході реорганізації (за винятком реорганізації у формі перетворення) або відразу після її проведення на вимогу однієї із сторін починаються колективні переговори про укладення нового колективного договору або продовження дії колишнього на строк до 3 років.

Особливі правила встановлені для підприємств, що приватизуються. Відкриті акціонерні товариства, створені в процесі приватизації майнових комплексів унітарних підприємств, дотримуються умови і відповідають за зобов'язаннями, які містяться в колективних договорах, що діяли до приватизації.

Після 3 місяців з дня державної реєстрації відкритого акціонерного товариства його працівники (представники працівників), рада директорів (наглядоварада) або виконавчий про рган товариства можуть запропонувати переглянути положення чинного колективного договору або укласти новий колективний договір (ст. 17 Федерального закону від 21.12.2001 № 178-ФЗ «Про приватизацію державного та муніципального майна»).

При ліквідації організації колективний договір зберігає свою дію протягом усього строку проведення ліквідації.

Зміни та доповнення колективного договору провадяться в порядку, встановленому для його укладання (тобто після проведення колективних переговорів) або в порядку, визначеному сторонами у колективному договорі.