Праця: його значення в суспільному розвитку і життя людини

1. Праця виступає основним і неодмінною умовою людського буття. Завдяки праці людина виділився з царства тварин. На відміну від тварин людина створює свій світ, і створює його своєю працею. Створена людиною середа, умови його існування фактично є результатом спільної праці.

В процесі праці створюються матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб членів суспільства. Це дозволяє виділити в якості першої і важливу суспільну функцію праці, з якої починається суспільне буття людини, задоволення потреб.

Економічний розвиток суспільства засноване на виробництві матеріальних цінностей, яке можливе лише завдяки цілеспрямованій творчій діяльності людей. В процесі праці людина за допомогою засобів праці викликає заздалегідь намічені зміни в предметі праці, тобто жива праця, овеществляясь в матеріалі, тим самим змінює цей матеріал. Всі три моменти процесу виробництва: матеріал, знаряддя праці та праця зливаютьсяв нейтральному результаті - продукт праці. Праця в такому загальному вигляді є не що інше, як вічне, природне умова людського життя. Він не залежить від якої б то ні було її конкретної організації. При будь-якій суспільно-економічної формації та політичному устрої суспільства працю зберігає своє значення як фактор суспільного виробництва.

Економічна теорія виділяє три фактори виробництва: землю, працю і капітал. При цьому виробництво як таке можливо лише в тому випадку, якщо земля і капітал з'єднаються з працею. Тільки в процесі трудової діяльності природні та матеріальні ресурси перетворюються в матеріальні цінності. Без праці земля і капітал втрачають значення факторів виробництва.

Т руд визнається домінуючим фактором і відрізняється від двох інших активним характером впливу на матеріальну субстанцію і присутністю людського, особистого початку. Трудову діяльність здійснюють люди, і тому праця несе на собі відбиток суспільно-історичних умов.

Удосконалювання виробництва також відбувається значною мірою завдяки праці, підвищенню її продуктивності, ускладнення його змісту. Праця робить істотний вплив на узагальнюючі показники діяльності організацій, в тому числі нарівень прибутку. У кінцевому рахунку добробут роботодавця, економіки, суспільства в цілому залежить від ефективності праці.

Праця, формуючи суспільне багатство, лежить в основі всього суспільного розвитку. У наслідок трудової діяльності відбувається, з одного боку, насичення ринку товарами, послугами, культурними цінностями, на які вже склалася певна потреба, з іншого - прогрес науки, техніки, виробництва призводить до появи нових потреб та їх подальшому задоволенню. Крім того, науково-технічний прогрес забезпечує зростання продуктивності і ефективності праці 1 .

Значення праці не вичерпується його роллю в суспільному виробництві. В процесі праці створюються і духовні цінності. Зі зростанням суспільного багатства потреби людей ускладнюються, створюються культурні цінності, росте рівень освіти населення. Таким чином, праця виконує функцію одного з факторів суспільного прогресу і творця суспільства. У кінцевому рахунку, саме завдяки поділу праці формуються соціальні шари суспільства і основи їх взаємодії.

Праця - свідома цілеспрямована діяльність по створенню матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивідуума і суспільства в цілому - формує не тільки суспільство, а й людину,спонукає його до придбання знань і професійних навичок, до взаємодії з іншими людьми, до ускладнення потреб. У самій людській природі, як відзначають дослідники, споконвічно закладена потреба трудитися як необхідне і природне умова існування 3 . Багато вчених дотримуються точки зору, що праця сам по собі є джерелом задоволеності, що дозволяє реалізувати властиві людині прагнення до самовираження в праці. Бажання працювати часто пов'язують з усвідомленням індивідуумом приналежності до людського співтовариства, участі у спільній життя, у спільному створенні свого середовища.

Наводиться визначення праці виділяють і свободотворчество: праця виявляється в суспільстві як «сила, прокладаються людству шлях до свободи (що дає людям можливість враховувати заздалегідь все більш віддалені природні та суспільні наслідки своїх дій, ця функція як би резюмує всі попередні, бо саме у праці та за допомогою праці суспільство пізнає як закони свого розвитку, так і закони природи, тому інші функції як би «підготовляють» і роблять реально здійсненною свободотворческую функцію праці, яка є функція подальшого безмежного розвитку людства) ».

З економічної точки зору праця - це процесвпливу на природні та матеріальні ресурси. Підкреслюючи динамічну сутність цього суспільного феномена, говорять про живе працю, трудову діяльність, основними рисами якої є:

свідомий характер;

зв'язок з творенням благ;

раціональність;

цілеспрямованість;

громадська корисність.

2. Трудова діяльність може бути класифікована за видами залежно від характеру і змісту праці; предмета та продукту праці; засобів і способів праці; умов праці.

П про характеру і змісту праці можна виділити працю власника засобів виробництва - самостійний і праця несамостійна - найманий. Цей поділ, що враховує соціальний характер праці, зумовлений формою власності на засоби виробництва. У певному сенсі соціальний характер праці знаходить відображення у виділенні двох його організаційних форм: індивідуального та колективного праці. Соціальний характер праці виявляється у формуванні способів мотивації праці (бажання, усвідомлена необхідність, примус). Відповідно виділяють такі види праці, як добровільний і примусовий.

Характер і зміст праці можуть розглядатися в структурному аспекті. З цієї точки зору на перше місце виступають два головних параметри - ступінь інтелектуалізації праці та кваліфікаційної складності трудової функції. Відповідноз цими параметрами можна виділити працю фізичний і розумовий, репродуктивний і творчий, некваліфіковану і кваліфікований (висококваліфікований) або праця різного ступеня складності.

Другий критерій класифікації - предмет і продукт праці - враховує професійне, функціональне і галузеве поділ праці. За професійною ознакою можна виділити стільки видів праці, скільки існує професій (праця водія, інженера, педагога і т.п.). Облік функціонального поділу праці передбачає поділ праці на види, відповідні етапам (стадій) виробництва: підприємницький, інноваційний, відтворювальний і комерційний. У відповідності з галузевим поділом праці виділяються такі види, як промисловий працю (видобувний і обробний), сільськогосподарський, будівельний, транспортний і т. п.

Класифікація видів праці за застосовуваним засобам і способам зводиться до виділення праці ручного, механізованого та автоматизованого (комп'ютеризованого), низько-, середньо - і високотехнологічного.

Поділ праці на види в залежності від умов, в яких він здійснюється, дозволяє виділити працю, що здійснюється у нормальних, шкідливих і небезпечних умовах. Можна говорити про працю в стаціонарних умовах і рухомому, роз'їзному працю; легкому, середньої тяжкості і важкому, що не регламентовані (вільному), регламентованому і жорстко регламентованому зпримусовим ритмом.

Використання всіх чотирьох груп ознак забезпечує можливість формулювання загальної характеристики того чи іншого виду конкретного праці.

3. Праця, як видно з наведеної характеристики, являє собою складне суспільне явище. Розглядаючи працю як п редмет для вивчення, звичайно виділяють кілька аспектів, до числа яких належать: економічний, соціальний, психофізіологічний, техніко-технологічний, правовий.

Правовий аспект існує при використанні практично будь-якого виду праці, однак це не означає, що трудове право носить всеосяжний характер. Так, коли мова йде про самостійне працю, тобто працю власника засобів виробництва (фермера, індивідуального підприємця і т. д.), правового регулювання піддається не процес праці, а побічно пов'язані з працею суспільні відносини - відносини з реєстрації індивідуального підприємця ( отримання ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності), по оподаткуванню та ін Найманий (несамостійний) праця також далеко не завжди регулюється трудовим законодавством: він може здійснюватися на основі цивільно-правових договорів про працю. У цьому випадку регламентації піддаються відносини, що виникають з приводу результату праці.

Сферою дії трудового права є лише та частина найманого (несамостійної)праці, яка пов'язана з громадським ставленням особливого роду, які виникають з приводу процесу праці (трудової діяльності), - трудовим відношенням.