Відмінність трудового відносини від інших відносин, що виникають при використанні праці

У відповідності до ст. 37 Конституції РФ громадянин може вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці. У звязку з чим він може вступати в трудові відносини, що а також у цивільні відносини, регульовані нормами цивільного права, при реалізації своїх здібностей до праці.

У теорії і практиці має величезне значення правильне розмежування трудових відносин та інших відносин, що виникають при використанні праці. Виникнення трудових стосунків спричиняє появу у роботодавців додаткових обовязків, кореспондуючих в права працівників, зокрема, щодо створення умов праці, надання часу відпочинку,

обмеження робочого часу та інших. У той час як цивільні відносини позбавляють роботодавця від безлічі зайвих клопотів, приміром, зі страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Тому роботодавці часто трудові відносини намагаються приховати під личиною цивільних відносин. У звязку з чим критерії розмежування трудових відносин та інших відносин, що виникають при використанні праці, мають першорядне значення.

Як відомо, субєктами трудових відносин завжди є працівник і роботодавець. Тобто однією з сторін цих відносин завжди виступає людина і громадянин. Субєктами цивільних відносин у сфері праці можуть бути й юридичні особи. Приміром, одна юридична особа може укласти договір з іншою юридичною обличчям, що зобовязується скласти за нього бухгалтерський звіт. У цьому випадку виникають цивільні відносини. Доручення даної роботи фізичній особі буде свідчити про виконанні трудової функції.

У трудових відносинах працівник виконує певну трудову функцію, тобто роботу з певної спеціальності, кваліфікації або посади. Досягнення окремих результатів, виконання конкретного завдання не є основою для припинення трудових відносин. У той час як цивільні відносини повязані з досягненням конкретного результату, за який і проводиться виплата винагороди. Тому у цивільних відносинах обовязків носять більш конкретного характеру, оскільки точну визначення моменту їх виконання є підставою для виплати винагороди. Після виконання завдання і досягнення конкретного результату припиняються цивільні відносини. У свою чергу трудові відносини, як правило, тривають і після виконання конкретної завдання, тому що працівник приймається на роботу не для виконання конкретного завдання, а для роботи з певної трудової функції. Тому кожне нове завдання у трудових відносинах не оформляється спеціальним договором. Тоді як у цивільних відносинах кожне завдання має бути конкретно визначено. Внаслідок чого воно має обговорюватися в укладених договорах.

Виконання обовязків у трудовому відношенні можливо виключно особистою працею
фізичної особи, що вступив в дані відносини з роботодавцем. Громадянин, як субєкт
трудових відносин, не може доручити виконання своєї роботи іншої особи. Іншими словами,
трудове відношення має у своєму підставі особиста праця людини і громадянина. Фактичне
допущення роботодавцем іншої фізичної особи для виконання трудової функції за
працівника означає виникнення нових трудових відносин між знову допущеним до роботи
і роботодавцем. При цьому у роботодавця зберігаються відносини і з працівником, що
раніше був допущений до виконання зазначеної роботи.

У цивільних відносинах фізична особа може доручити виконання роботи за договором та іншим особам. Однак у цьому випадку обовязки виникають тільки на підставі договору. Фактичне виконання конкретного завдання іншою особою не спричиняє виникнення цивільних відносин між ним і обличчям, на користь якого виконується завдання, тому що названі особи в договірні відносини не вступали.

Трудові відносини характеризуються тривалістю, за загальним правилом термін їх дії не визначається. Цивільні відносини завжди обмежені періодом виконання конкретної роботи. Однак вказівка в договорі на виконання конкретної роботи не завжди означає виникнення цивільних відносин. Зокрема, бухгалтер може бути прийнятий на роботу на два місяці для складання бухгалтерського звіту. У цьому випадку він виконує роботу з певної трудової функції - за посадою бухгалтери. В силу чого виникають трудові відносини, обмежені терміном виконання визначеної в трудовому договорі роботи. Причому закінчення строку договору при невиконанні завдання з підготовки бухгалтерського звіту не звільняє роботодавця від обовязку сплатити за відпрацьований час. Трудові відносини можуть бути продовжені й після зазначеного терміну, тоді термін їх дії вже не буде визначений. У звязку з чим тимчасовий характер відносин не завжди свідчить на користь виникнення цивільних відносин.

У трудових відносинах роботодавець покликаний організувати процес праці. У силу чого працівник, вступаючи в трудові відносини, надає згоду на обмеження свободи дій при виконанні трудової функції. У процесі трудової діяльності працівник зобовязаний підкорятися законним розпорядженням повноважних представників роботодавця. Тому при виконанні трудової функції працівник перебуває під контролем роботодавця представників. У цивільних відносинах сторони виконують свої обовязки, незалежно одне від одного. Наприклад, фізична особа організовує свою працю з виконання завдання в цивільних відносинах на свій розсуд без втручання контрагента, в інтересах якої воно виконується. У цивільних відносинах важливо, щоб вказане завдання була виконана в обумовлений його субєктами термін. У трудових відносинах роботодавець зобовязаний створити відповідні законодавству умови для виконання дорученої працівникові роботи.

Відсутність таких умов спричиняє виникнення несприятливих наслідків для роботодавця.
У цивільних відносинах відповідальність за неналежне виконання завдання несе особа,
взяла на себе такі зобовязання. Тому у цивільних відносинах субєкти
характеризуються незалежністю один від одного. У трудових відносинах працівник залежить від
роботодавця при здійсненні трудової діяльності.

У цивільних відносинах сторони рівноправні. Рівноправність субєктів цивільних стосунків передбачає самостійне здійснення ними прав належать. Обмеження даної самостійності може стати підставою для визнання укладеної ними угоди недійсною. Сторони трудових відносин нерівноправні в силу того, що працівник перебуває у підпорядкуванні роботодавця в процесі трудової діяльності. Ступінь залежності працівника від роботодавця в трудових відносинах настільки велика, що законодавець обмежує укладання між ними договорів, применшують права працівника в порівнянні з чинним законодавством. Такі договори не повинні спричиняти правових наслідків. Отже, ступінь залежності працівника від роботодавця визнається однією з підстав для визнання недійсними укладених ними договорів з умовами обмеження прав працівників в інтересах роботодавця.

Однією з відмінностей трудових відносин від цивільних у сфері праці слід назвати і умови виплати винагороди за працю. У цивільних відносинах дане винагорода виплачується за конкретний результат. У трудових відносинах виплата винагороди обумовлена часом роботи та визначеними в законодавстві строками виплати заробітної плати.

Розглянуті обставини мають бути перевірені при прийнятті рішення про те, які виникли відносини: трудові або цивільні - при реалізації права на використання громадянином своїх здібностей до праці. Підтвердження кожного з них сукупністю відносяться, допустимих, вірогідних і достатніх доказів може свідчити як про виникнення трудових, так і цивільних відносин у сфері праці.

В даний час до числа трудових не відносять відносини, повязані з проходженням різних видів служби. Подібне трактування законодавства вступає в протиріччя зі ст. 19 Конституції РФ, що гарантує рівність перед законом і судом незалежно від посадового становища. У звязку з чим відносини осіб, які проходять службу, слід визнавати трудовими. Правових підстав для виділення цих відносин у самостійну групу знайти неможливо. Хоча особи, що проходять службу, можуть бути обмежені у трудових правах з дотриманням вимог ст. 55 Конституції РФ. В іншому їх відносини повинні потрапляти в сферу застосування норм трудового права.