Відносини з обовязкового соціального страхування працівників

У ст. ТК 1 РФ вносяться зміни, відповідно до яких відносини по обовязковому соціальному страхуванню у випадках, передбачених законами, включені в предмет трудового права. Дані відносини також є супутніми стосовно до трудових. Такий висновок дає змогу зробити чинне законодавство, що зобовязує роботодавця здійснюватиме обовязкове соціальне страхування працівників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, страхові сплачувати внески на обовязкове медичне страхування, в Пенсійний фонд РФ, до Фонду соціального страхування РФ з метою забезпечення працівників допомогою по тимчасовій непрацездатності та іншими соціальними допомогами та пільгами. Відносини по обовязковому соціальному страхуванню працівників безпосередньо повязані з трудовими, тому що роботодавець зобовязаний сплачувати страхові внески тільки за працівників, які складаються з ним у трудових відносинах.

У ч. 2 ст. 22 ТК РФ до числа обовязків роботодавця віднесено здійснення обовязкового соціального страхування працівників у порядку, установленому федеральними законами. Отже, у працівника виникає право на даний страхування, реалізація якого забезпечується не діями тільки роботодавця, а й діяльністю повноважних державних органів. Таким чином, змістом відносин з обовязкового соціального страхування працівників є права та обовязки роботодавця, працівника, органів, які здійснюють страхування.

У звязку з викладеним субєктами відносин з обовязкового соціального страхування варто визнати роботодавців, працівників, а також органів, які здійснюють обовязкове соціальне страхування працівників.

Підставою виникнення відносин з обовязкового соціального страхування працівників слід визнати виникнення трудових стосунків між працівником та роботодавцем, тобто укладення трудового договору та (або) фактичний допуск працівника повноважними представниками роботодавця до виконання трудової функції. Вирішення питання про момент виникнення відносин з обовязкового соціального страхування робітників має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення. Адже, якщо визнати, що дані стосунки виникають з моменту сплати внесків працедавцем за працівника, то невиконання роботодавцем своїх обовязків по страхуванню працівників призводить до позбавлення їх права на отримання страхових виплат. Хоча, наприклад, у ст. 5 ФЗ "Про обовязкове соціальне страхування від нещасним випадкам на виробництві та професійних захворювань" від 2 січня 1998 року з подальшими змінами і доповненнями прямо сказано, що обовязковому соціальному страхуванню полежать особи, які виконують роботу на підставі трудового договору, укладеним зі страхувальником, в ролі якого виступає роботодавець. Отже, після укладення трудового договору у роботодавця виникає обовязок з обовязкового соціального страхування працівника, а у працівника кореспондуючі даного обовязку право на зазначене страхування. Невиконання даної роботодавцем не обовязки може спричиняти несприятливих наслідків для робітника, оскільки він не може нести відповідальність за неправомірну поведінку роботодавця. Тому моментом виникнення відносин з обовязкового соціального страхування працівників є виникнення трудових відносин. Невиконання роботодавцем обовязку по сплаті страхових внесків з даних видів страхування дозволяє органам, що здійснюють соціальне страхування, стягнути з роботодавця внески за весь період роботи, а також застосувати до роботодавця встановлені законодавством санкції за неналежне виконання ним обовязків щодо обовязкового соціального страхування працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах. Неналежне виконання роботодавцем своїх обовязків з обовязкового соціального страхування працівників не може бути законним основою для позбавлення їх права на здобуття соціальних виплат.

Підставами зміни відносин з обовязкового соціального страхування працівників є зміни законодавства, що встановлює розміри страхових внесків

роботодавців, а також зміни у трудових відносинах, зокрема зміна заробітної плати працівника, що тягне за собою і зміну величини що сплачують за працівника страхових внесків.

Підставами припинення відносин з обовязкового соціального страхування працівників є припинення трудових стосунків. У звязку з чим працівник, що одержує страхові виплати зі страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, продовжуючи трудові відносини, є субєктом відносин з обовязкового соціального страхування, яке зобовязаний здійснювати роботодавець.

Таким чином, відносини з обовязкового соціального страхування робітників існують паралельно з трудовими. Названі відносини одночасно виникають і одночасно припиняються. Відносини органом, що здійснює обовязкове соціальне страхування працівників, і громадянином звільненим із забезпечення страховими виплатами входять в предмет іншій галузі - права соціального забезпечення.