Обчислення середньої заробітної плати

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ТК РФ для всіх випадків визначення розміру середньої заробітної плати, передбачених цим Кодексом, встановлюється єдиний порядок її обчислення. У звязку з чим при обчисленні середнього заробітку стосовно до випадків, зазначених у змісті ТК РФ, застосовується встановлений в ньому порядок обчислення середнього заробітку. Однак для різних випадків може застосовуватися свій порядок обчислення середнього заробітку, який встановлений в ТК РФ. Наприклад, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та оплати відпустки використовуються відповідно до ст. 139 ТК РФ різні розрахункові періоди.

У ч. 2 ст. 139 ТК РФ говориться про те, що для розрахунку середньої заробітної плати враховуються
всі передбачені системою оплати праці виплати, які застосовуються в організації незалежно
від джерел цих виплат. Отже, при підрахунку середнього заробітку працівника повинні
бути враховані всі зроблені йому виплати, що припадають на розрахунковий період. У тому випадку,
коли виплати, вироблені в розрахунковому періоді, здійснені за проміжок часу,
перевищує розрахунковий період, вони враховуються в частині, що припадає на розрахунковий період.
Наприклад, розрахунковий період визначений у ст. 139 ТК РФ у три місяці, а працівнику проведена
виплата за підсумками роботи за календарний рік, тобто за період, що в чотири рази
перевищує розрахунковий.

У цьому випадку зроблена виплата повинна бути врахована в розмірі однієї четвертої частини, що припадає на розрахунковий період для обчислення середнього заробітку працівника. Роботодавці за рахунок власних коштів можуть встановлювати більш пільгові для працівників порівняно з законодавством умови включення до підрахунок вироблених в розрахунковому періоді виплат, у тому числі включати в нього в повному обсязі та виплати, вироблені за період, що перевищує розрахунковий.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 ТК РФ при будь-якому режимі роботи розрахунок середньої заробітної
плати працівника виробляється виходячи з фактично нарахованої йому заробітної плати та
фактично відпрацьованого їм часу за 12 місяців, що передують моменту виплати
середньої заробітної плати. Таким чином, встановлено загальне правило про встановлення
розрахункового періоду

12 місяців, що передують виплаті працівнику середньої заробітної плати. У цьому періоді враховується не тільки фактично отримана працівником заробітна плата, а й фактично відпрацьоване їм час. Тому з нього повинні бути виключені періоди часу, протягом яких працівник не виконував трудову функцію. Наприклад, працівник протягом 12 місяців, що передують вимушеного прогулу, два місяці перебував на листку тимчасової непрацездатності. У цьому випадку середня місячна заробітна плата працівника визначається

шляхом ділення отриманого ним заробітку за 12 місяців, що передують вимушеного прогулу, на 10 місяців, тобто на фактично відпрацьований працівником протягом цих місяців час. Отже, в підрахунок включається тільки отримана працівником заробітна плата і відпрацьований час, з нього виключається час, коли працівник не виконував трудову функцію і не отримував заробітну плату.

У ч. 4 ст. 139 ТК РФ середній денний заробіток для оплати відпусток і виплати компенсації
за невикористані відпустки запропоновано обчислювати за три календарні місяці,
попередніх виплату середнього заробітку, шляхом ділення суми нарахованої заробітної
плати на 3 і 29,6 (середньомісячне число календарних днів). Однак і в цьому випадку не
повністю відпрацьовані працівником календарні місяці мають бути враховані в кількості
календарних днів, що припадають на відпрацьований час. Наприклад, якщо працівник відпрацював в
місяці два тижні, то в підрахунок включаються 14 календарних днів. У цьому випадку повністю
відпрацьовані місяці діляться на 29,6, не повністю відпрацьований, на
14 календарних днів. Після чого отримана сума заробітної плати ділиться на три. Тобто з
не повністю відпрацьованого місяця виключаються не оплачені робочі та вихідні дні, виходячи
з встановленого працівникові режиму роботи. Заробітна плата, отримана працівником за три
повністю відпрацьованих календарних місяці, що передують оплати відпустки, ділиться на три і
середньомісячне число календарних днів, яке дорівнює 29,6. У результаті поділу виходить
середній денний заробіток працівника для оплати відпустки в календарних днях. Після чого цей
заробіток множиться на число календарних днів відпустки. Нагадаємо, що основною щорічний
оплачувану відпустку встановлений тривалістю 28 календарних днів. Для оплати цього
відпустки вказаний денний заробіток повинен бути помножений на 28 календарних днів. Наведемо
приклад підрахунку суми оплати за щорічну основну відпустку тривалістю 28
календарних днів. Припустимо, працівник за три календарні місяці, що передують відпустці, за
повне відпрацьований час отримав 21 тисячі рублів. Для визначення середнього денного
заробітку дану суму необхідно поділити на 3 і 29,6, виходить 236 руб. 49 коп.
Отриманий денний заробіток потрібно помножити на кількість календарних днів відпустки, то
є на 28 календарних днів, виходить 6621 руб.

62 коп. Такий буде оплата відпустки.

Що вносяться до ч. 4 ст. 139 ТК РФ змінами пропонується і для обчислення середнього
заробітку з оплати відпустки у календарних днях також використовувати розрахунковий період у 12
місяців. У звязку з чим отриману протягом цього розрахункового періоду заробітну плату для
визначення середнього денного заробітку з оплати відпустки у календарних днях слід ділити
на 12 і 29,5 - середньомісячне число календарних днів. Слід зауважити, що після введення в
дію цих змін буде застосовуватися загальне правило про обчислення середнього
заробітку, яке закріплене в ч. 3 ст. 139 ТК РФ. Нагадаємо, що дане правило полягає в
те, що при підрахунку середнього денного заробітку враховується тільки фактично отримана
заробітна плата і лише фактично відпрацьований працівником час протягом 12 місяців,
попередніх оплати відпустки. Тобто з підрахунку повинні бути виключені не повністю
відпрацьовані і тому не повністю оплачені місяці. Припустимо, працівник повністю
відпрацював у розрахунковому періоді 10 місяців, протягом яких отримав заробітну плату в сумі
100 тис. рублів. У цьому випадку його середній денний заробіток для обчислення відпустки в
календарних днях буде дорівнює 338 руб. 98 коп.

(100 тис. руб.: 10 місяців: 29,5 середньомісячне число календарних днів). У звязку з чим за відпустку тривалістю до 28 календарних днів працівник повинен отримати 9491 руб. 44 коп. (338 руб. 98 коп. - Середній денний заробіток для оплати відпустки у календарних днях х 28 календарних днів відпустки).

Відповідно до ч. 5 ст. 139 ТК РФ середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в робочих днях, у випадках, передбачених цим Кодексом, а також для виплати компенсації за невикористані відпустки, які обчислюються в робочих днях, визначається шляхом ділення отриманої працівником суми заробітної плати у розрахунковому періоді на кількість робочих днів за календарем шестиденному робочому тижні. Тобто і в даному випадку використовується кількість повністю відпрацьованих працівником місяців у розрахунковому періоді і що припадають на ці місяці кількість робочих днів за календарем шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Отримана працівником заробітна плата за повністю відпрацьовані місяці в розрахунковому періоді ділиться на кількість цих місяців і що припадають на ці місяці кількість робочих днів за календарем шестиденному робочому тижні. Після чого отриманий таким чином середній денний заробіток для оплати відпустки в робочих днях множиться на кількість днів відпустки, що обчислюється в робочих днях.

При підрахунку середнього заробітку у всіх випадках, передбачених трудовим законодавством, слід враховувати закріплене в ст. 134 ТК РФ правило про реальне наповнення заробітної плати та її підвищення у звязку зі зростанням вартості життя. Тому якщо у розрахунковому періоді, тобто до настання події, з якою повязана виплата середнього

заробітку, відбулося підвищення заробітної плати, то оплата встановленого законодавством періоду здійснюється виходячи з нової заробітної плати працівника. У подібній ситуації в якості розрахункового виступає лише період одержання працівником заробітної плати в підвищеному розмірі. Розглянуті правила обчислення середнього заробітку в цьому випадку не застосовуються. У ситуації, коли підвищення заробітної плати відбулося протягом періоду, що підлягає сплаті виходячи із середнього заробітку працівника, наприклад, протягом відпустки, часу вимушеного прогулу, в підвищеному розмірі оплачується тільки частина періоду, яка припадає на час після підвищення заробітної плати. Приміром, працівник в січні місяці перебував у відпустці, а з 15 січня була підвищена заробітна плата. У цьому випадку час відпустки до 15 січня буде оплачено виходячи із середнього заробітку, який буде розрахований за розглянутими нами правилами. Тоді як час після 15 січня, тобто після підвищення заробітної плати, відповідно до ст. 134 ТК РФ має бути сплачено в підвищеному розмірі, виходячи з нового заробітку працівника.

У ч. 6 ст. 139 ТК РФ говориться про те, що в колективному договорі, іншому локальному нормативному правовому акті організації можуть бути передбачені інші правила, в тому числі використані інші періоди, для розрахунку середнього заробітку працівника, якщо вони не погіршують становище працівника порівняно з законодавством. Наприклад, роботодавець за рахунок власних коштів може передбачити оплату в підвищеному розмірі всього часу відпустки, якщо підвищення заробітної плати відбулося в період перебування працівника у оплачуваній відпустці.

У ч. 7 ст. 139 ТК РФ говориться про те, що особливості порядку обчислення середнього заробітку, який встановлений цією статтею, визначаються Урядом РФ з урахуванням думки Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин. Як зазначалося, думка Комісії не є для Уряду РФ обовязковим. Однак розроблені Урядом РФ особливості застосування встановленого ТК РФ порядку обчислення середнього заробітку не можуть обмежувати права працівників, гарантовані в ТК РФ. Відповідно до ч. 3 ст. 55 Конституції РФ обмеження прав і свобод людини і громадянина, в тому числі й у сфері праці, зокрема права на використання оплачуваного відпочинку, відшкодування заподіяної незаконним звільненням шкоди, може бути вироблено федеральним законом і тільки для досягнення перелічених у цій конституційній нормі цілей. Природно, Уряд РФ видає підзаконні акти, які не можуть обмежувати права, передбачені у федеральному законі. Наявність подібних обмежень дозволяє оскаржити підзаконний нормативний правовий акт Уряду РФ на предмет його протиріччя федерального закону у Верховному Суді РФ. При розгляді такої заяви думку Російської тристоронньої комісії з регулювання соціально-трудових відносин може бути представлено як один з доказів у справі.

Урядом РФ постановою від 11 квітня 2003 року затверджено Положення про особливості порядку обчислення середньої заробітної плати. У п. 4 зазначеного Положення перераховані періоди часу, а також нараховані за цей час суми, які підлягають виключенню при підрахунку середнього заробітку працівника. У зазначені періоди включено лише час, коли працівник був відсутній на роботі з поважних причин. Хоча в ч. 3 ст. 139 ТК РФ говориться про те, що при обчисленні середнього заробітку використовується фактично відпрацьований час за 12 місяців, що передують виплаті. Отже, неробочі і неоплачені дні з підрахунку виключаються незалежно від причини, що призвела до невиконання працівником трудової функції і несплату даного часу. Включення в розрахунковий період невідпрацьованого і неоплаченого часу призводить до зменшення середньої заробітної плати працівника. Дане зменшення відбувається всупереч вимогам ст. 139 ТК PФ. У наявності обмеження у підзаконному акті права, гарантованого федеральним законом.

Особливістю, встановленої розглянутих Положенням, є визначення порядку обчислення середнього годинного заробітку для працівників з підсумованому робочим днем. У п. 13 зазначеного Положення йдеться про те, що для обчислення середнього заробітку працівників з підсумований облік робочого часу використовується середній часовий заробіток, який визначається шляхом ділення отриманої працівником у розрахунковому періоді заробітної плати на фактичну кількість відпрацьованих у ньому годин. Після чого середній заробіток опредеделяется шляхом множення середнього годинного заробітку на кількість робочих годин в періоді, що підлягає оплаті. Середній заробіток працівників з підсумований облік робочого часу для оплати відпустки визначається шляхом множення середнього годинного заробітку на кількість робочих годин на тиждень, що визначається в залежності від виду робочого часу, з яким працює працівник, а потім отримана сума множиться на кількість тижнів відпустки.

Такі основні правила обчислення середньої заробітної плати.