Соціально-економічний і правовий зміст заробітної плати

1. Трудовий договір носить платній характер. Працівник виконує роботу за певною трудової функції за плату. Однією з основних обов'язків роботодавця, прямо закріпленої в законі, є обов'язок своєчасно та у повному розмірі виплачувати працівникові заробітну плату (ст. 56 ТК).

У самому загальному вигляді заробітна плата може бути визначена як винагорода, що виплачується працівнику за використання його праці. Оплата праці працівника в основі своїй є економічною категорією. Для сучасних економічних теорій характерний погляд на заробітну плату як на ціну праці.

Для роботодавця це плата за ресурс (робоча сила), витрати, які складають одну з основних статей витрат у собівартості вироблених товарів і послуг. Витрати на робочу силу включають:

працівника заробітна плата - основна частина його особистого доходу, засіб відтворення і підвищення рівня добробуту самого працівника і його сім'ї. Економісти розрізняють пряму і соціальну заробітну плату. Поняття соціальної заробітної плати охоплює види допомоги по соціальному страхуванню (у разі тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах, сім'ям, які мають дітей, і т.д.); оплату відпусток і так звану відкладену заробітну плату (пенсії).

Т акой підхід, з одного боку, чітко визначає роль заробітної плати в товарному виробництві (частина витрат на виробництво, плата за ресурс), з іншого - підкреслює, що заробітна плата є формою існування необхідного продукту, тобто історично й економічно обумовленим обсягом життєвих засобів, необхідних для розширеного відтворення робочої сили.

В умовах ринкової економіки розмір заробітної плати визначається під впливом наступних ринкових факторів:

від використання чинника праці і граничних витрат на цей чинник);

Найважливіша мета заробітної плати - забезпечити таке відтворення, відновлення здатності до праці, а також відтворення поколінь.

У зв'язку з цим соціально-економічний зміст заробітної плати тісно пов'язано з поняттям вартості робочої сили - витратами на її відтворення. Вартість робочої сили оцінюється за фізіологічними та соціальних критеріями, що відповідно витрати на просте і розширене відтворення робочої сили. У нормальних умовах здійснюється розширене відтворення робочої сили, тобто не тільки задоволення фізіологічних потреб, але й створення сприятливих умов для кваліфікаційного зростання та розвитку творчого потенціалу працівника.

Стимулююча функція заробітної плати спрямована на підвищення продуктивності і ефективності праці. Вона проявляється у встановленні відносного рівня заробітної плати в залежності від кількості, якості та результатів праці, в диференціації оплати праці.

Вимірювально-розподільча функція відображає міру живої праці при розподілі фонду між працівниками і власниками засобів виробництва.

Ресурсно-разместітельная функція покликана забезпечувати оптимальне розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, організаціям.

Функція формування платоспроможного попиту населення забезпечує ув'язування платоспроможного попиту і виробництва споживчих товарів, встановлення відповідних пропорцій між товарнимпропозицією і спросом1.

На відміну від економіки праці трудове право оперує поняттям заробітної плати у вузькому сенсі слова, позначаючи їм оплату виконання трудової функції, тобто роботи за трудовим договором.

Правовий аспект розглянутої соціально-економічної категорії відображає платній характер трудових правовідносин.

Необхідно відзначити і те, що право в основному звертається до формальної стороні оплати праці, не зачіпаючи її соціально-економічної сутності. Зокрема, для права байдужі такі проблеми, як співвідношення реальної і номінальної заробітної плати; кореляція ціни праці з вартістю робочої сили; дія факторів, що визначають рівень заробітної плати, та ін Право розглядає заробітну плату як елемент трудових правовідносин.

3. Визнана світовим співтовариством правове поняття заробітної плати визначено у Конвенції МОП № 95 «Про охорону заробітної плати» (1949). Стаття 1 Конвенції передбачає, що термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви та методу обчислення, всяке винагороду або заробіток, що обчислюються в грошах і встановлювані угодою або національним законодавством, які в силу письмового або усного договору про наймання підприємець сплачує трудящому за працю, який або виконаний,або повинен бути виконаний, або за послуги, які або надано, або повинні бути надані.

Це визначення підкреслює основні риси заробітної плати як правової категорії:

1) це винагорода за працю;

2) розмір та умови виплати винагороди встановлюються угодою сторін або законодавством;

3) права та обов'язки з виплати заробітної плати виникають з факту укладення трудового договору.

Стосовно до російського законодавства заробітна плата може бути визначена як винагорода, яку роботодавець зобов'язаний виплачувати працівникам за виконання обумовленої трудовим договором трудової функції залежно від кількості і якості праці, умов роботи за заздалегідь визначеним нормам і розцінками.

Заробітна плата характеризується наступними ознаками:

1) оплачується виконання працівником трудової функції, тобто витраченого їм живого праці;

2) підставою оплати є виконання працівником встановлених норм праці;

3) розмір заробітної плати встановлюється відповідно до кількості і якості праці та з урахуванням колективного (сукупного) результату;

4) оплата праці проводиться за заздалегідь визначеним нормам і розцінками;

5) оплата праці носить гарантований характер;

6) виплата заробітної плати здійснюється систематично;

7) регулювання заробітної плати здійснюється державою, соціальними партнерами, роботодавцем, сторонами трудового договору.

Заробітнаплата - це винагорода за виконання певної трудовим договором трудової функції, тобто витрачається живої праці. Поділ праці на живу і уречевлена ввів К. Маркс для виведення загальної формули вартості (вартість будь-якого товару може бути виражена через працю, уречевлена в товарної вартості) 1 . На відміну від матеріалізованої жива праця являє собою доцільну діяльність людини, процес перетворення продуктів минулої праці в нову споживну вартість 2 .

Споживання робочої сили і оплата живої праці характеризують тільки трудові відносини. При укладанні цивільно-правових договорів здійснюється оплата праці, матеріалізованої у виробленому товар (наданій послузі). Слід підкреслити, що підставою виникнення права на заробітну плату є фактичне виконання трудової функції, надання праці, а не факт укладення трудового договору.

У зв'язку з тим, що при укладанні трудового договору оплачується жива праця, встають проблеми його нормування та вимірювання. Заробітна плата виплачується працівникові за виконання норм праці, встановлених відповідно до законодавства (ст. 159-162 ТК). Норми праці, по суті, визначають кількість праці, який працівник повинен надати роботодавцю.

4. Законодавство встановлює ікритерії визначення розміру заробітної плати - це кількість і якість праці.

Універсальним вимірником кількості праці виступає робочий час, хоча можуть використовуватися і інші кількісні характеристики, наприклад денний виробіток. Оплата праці відповідно до його кількістю означає, що працівнику оплачується весь наданий їм працю. Наприклад, якщо працівник протягом місяця притягувався до надурочних робіт, оплачується не тільки праця в межах норми робочого часу, але й додаткова (понаднормова) робота. Навпаки, якщо працівник 2 тижні в поточному місяці прохворів, оплачується тільки фактично відпрацьований час, а за час хвороби виплачується допомога з тимчасової непрацездатності.

Якість праці характеризується його складністю, вагою, відповідальністю, самостійністю, напруженістю. Диференціація розмірів заробітної плати залежно від якості праці відображає відмінності у вартості відтворення робочої сили різної кваліфікації. Якість праці знаходить своє відображення в найменуванні спеціальності, должності1 і в прісваемой працівнику кваліфікації. Чим вище кваліфікаційний рівень працівника, тим вище заробітна плата.

При визначенні заробітної плати, як правило, враховуються колективні результати праці (результати роботи бригади, структурного підрозділу, організації в цілому). У цьомузнаходить відображення колективний характер праці працівників, що перебувають у трудових відносинах.

Спосіб визначення розміру заробітної плати встановлюється заздалегідь, до початку трудової діяльності. Вибирається система заробітної плати, визначаються показники і умови преміювання, виплати винагороди за вислугу років, за підсумками роботи за рік, надбавок і доплат і т. п. При цьому враховуються встановлені державою гарантії.

5. Заробітна плата носить гарантований характер, що пов'язано, перш за все, з попередніми, до початку роботи, встановленням умов праці і означає покладання на роботодавця обов'язки виконати відповідну оплату праці, коли необхідні умови працівником виконані.

Ще один аспект гарантованості заробітної плати - це існування низки державних гарантій, які дотримуються по відношенню до будь-якому працівнику і обов'язкові для кожного роботодавця.

Гарантований характер заробітної плати виявляється і в тому, що вона виплачується незалежно від одержання роботодавцем прибутку. Це обумовлено економічною роллю заробітної плати (витрати виробництва) і її соціальним призначенням (відтворення робочої сили).

Працівник, не будучи власником засобів виробництва і організатором трудової діяльності, не несе підприємницького ризику. Заробітна плата не залежить від результатівекономічної активності роботодавця, вона є випереджаючої; заробітна плата найчастіше виплачується задовго до того, як продукція буде реалізована на ринку.

Гарантований характер заробітної плати і віднесення її до витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією (ст. 253 НК), не виключають участі працівників в отриманому прибутку. Заробітна плата, як зазначалося, по відношенню до працівника виконує дві функції: забезпечує відтворення робочої сили та стимулює досягнення певних результатів праці. З певною часткою умовності можна стверджувати, що частина заробітної плати, необхідна для підтримки здатності працівника до праці (тарифна та частина надтаріфной, які відносяться на собівартість продукції або послуг), не залежить і ні за яких обставин не повинна залежати від прибутку. Тарифна частина забезпечує просте відтворення робочої сили. Надтаріфная, яка включається в собівартість, - спрямована на розширене відтворення і стимулює особисті досягнення працівника (підвищення продуктивності праці, збільшення вироблення, поліпшення якості роботи, що випускається, і т. п.).

Ч асть заробітної плати, що стимулює досягнення високих результатів роботи організації в цілому, виплачується з прибутку і, природно, залежить від її наявностіі розмірів. Строго кажучи, це вже не оплата виконаної роботи, а додаткова винагорода, не пов'язане з кількістю і якістю праці, наданого працівником. Недарма таку систему стимулювання в країнах з розвиненою ринковою економікою називають «участю працівників у прибутку». У Росії премії та винагороди, що виплачуються з прибутку, звичайно включають до складу заробітної плати, що іноді помилково сприймається як залежність заробітної плати від отримання прибутку та його розмірів.

6. Виплата заробітної плати здійснюється регулярно у встановлені в даній організації (або за угодою з роботодавцем - фізичною особою) дні.

Правове регулювання заробітної плати здійснюється різними способами. При цьому на відміну від цивільно-правових договорів про працю індивідуально-договірне регулювання (угода сторін) не є основним способом регулювання. Трудовий договір не може містити умов, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством, іншими нормативними правовими актами, угодою, колективним договором, локальним нормативним актом.