Епоха роздробленості в Китаї (III-VI ст.)

 З падінням імперії Хань на рубежі II-IIIвв. в Китаї проісходітсмена епох: закінчується древній період історії країни і починається Середньовіччя. Перший етап раннього феодалізму увійшов в історію як час Троєцарствія (220-280 рр..). На території країни склалося три держави (Вей-на півночі Шу-у центральній частині і У-на півдні), влада в яких за типом наближалася до військової диктатури.

Але вже в кінці III ст. політична стабільність в Китаї знову втрачається, і він стає легкою здобиччю заюшили сюди кочових племен, переважно осідають у північно-західних районах країни. З цього моменту протягом двох з половиною століть Китай був розділений на північну і південну частини, що позначилося на подальшому його розвитку. Зміцнення централізованої влади відбувається в 20-х роках V ст. на півдні після заснування тут імперії Південна Сун і в 30-х роках V ст. - На півночі, де посилюється імперія Північна Вей, в якій прагнення до відновлення єдиної китайської державності було виражено сильніше. У 581 р. на півночі відбувся державний переворот: полководець Ян Цзянь відсторонив від влади імператора і змінив назву держави Сунь. У 589 р. він підкорив своєї влади південне державу і вперше після 400-річного періоду роздробленості відновив політичну єдність країни.

Політичні зміни в Китаї III-VI ст. тісно повязані з кардинальними зрушеннями в етнічному розвитку. Хоча чужинці проникали і раніше, але саме IV ст. стає часом масових вторгнень, що зіставляються з Великим переселенням народів в Європі. Ті, що прийшли з центральних районів Азії племена сюнну, саньбійцев, цянов, цзе, ді осідали не лише на північних і західних околицях, а й на Центральній рівнині, змішуючись з корінним китайським населенням. На півдні процеси асиміляції некітайского населення (Ює, мяо, чи, і, мань і яо) йшли швидше і менш драматичним і залишаючи значні простору не колонізованих. Це знайшло відображення у взаємній відособленості сторін, а також в мові склалися два основних діалекти китайської мови. Мешканці півночі називали жителями серединного держави, то є китайцями, тільки себе, а жителів півдня іменували людьми У.

Період політичної роздробленості супроводжувався помітною натуралізацією господарського життя, занепадом міст і скороченням грошового звернення. Мірилом вартості стали виступати зерно і шовк. Було введено надільна система землекористування (Чжан тянь), яка позначилася на типі організації суспільства і способі управління ним. Її суть полягала в закріпленні за кожним працівником, що віднесені до стану особисто-вільних простолюдинів, прав на отримання ділянки землі певних розмірів і встановлення фіксованих податків з нього.

Надільної системі протистояв процес зростання частинах земельних ділянок так званих «сильних будинків» ( «так цзя»), що супроводжувався руйнуванням і закабалення селянства. Введення державної надільної системи, боротьба влади проти експансії великого приватного землеволодіння тривали протягом усієї середньовічної історії Китаю і позначилися на оформленні унікального аграрного і суспільного ладу країни.

Процес офіційною диференціації йшов на основі розкладання і переродження громади. Це знайшло вираження у формальне обєднання селянських господарств у пятідворкі і двадцатіпятідворкі, які заохочувалися владою з метою податкової вигоди. Всі неповноправні верстви в державі узагальнено іменувалися «підлим людом» (цзяньжень) і протиставлялися "доброму народу» (лянмінь). Яскравим проявом соціальних зрушень стало підвищення ролі аристократії. Знатність визначалася приналежністю до старих кланам. Родовитість закріплювалася у списках славних прізвищ, перший загальний реєстр яких був складений у III ст. Ще однією відмінною рисою суспільного життя III-VI ст. було посилення особистісних відносин. Принцип особистого боргу молодшого перед старшим зайняв провідне місце серед моральних цінностей.