Розпад світової системи соціалізму

Демократичні революції у Східній Європі. Наприкінці 80-х рр.. по країнах Центральної та Південно-Східної Європи пройшла хвиля Демократичних революцію, яка ліквідувала монопольну владу правили компартій, замінивши її демократичною формою правління. Революції розгорталися майже одночасно - у другій половині 1989 р., але відбувалися в різних формах. Так, у більшості країн зміна влади відбулася мирним шляхом (Польща, Угорщина, ГДР, Чехословаччина, Болгарія), в Румунії ж - в результаті збройного повстання.

Демократичні революції стали необхідною умовою для подальших перетворень у сфері економічних відносин. Повсюдно стали відновлюватися ринкові відносини, швидко йшов процес денаціоналізації, змінювалася народногосподарська структура, все більшу роль став грати приватний капітал. Ці процеси тривають і сьогодні, посилені перемогою демократичних сил в нашій країні в серпні 1991 р.

Проте їх хід досить звивистий, часто непослідовний. Якщо залишити осторонь національні витрати реформ, промахи нового керівництва кожної з країн, то помилки, повязані зі свідомою лінією на економічну дезинтеграцію колишніх союзників МСС та РЕВ, на тлі інтегрує Європи, незрозумілі й важко пояснювані. Взаємне відштовхування колишніх партнерів чи сприяє більш швидкому входженню поодинці в нові господарські і політичні альянси, а також навряд чи позитивно впливає на внутрішнє реформування кожної з колишніх соцкраїн.

Політика Китаю. Після смерті Мао Цзедуна перед його наступниками постало завдання виходу з глибокої кризи, в яку увергнула країну «культурна революція». Він був знайдений на шляху кардинальної перебудови структури суспільно-економічних відносин. У ході економічної реформи, розпочатої восени 1979 р., вдалося домогтися суттєвих результатів в економічному розвитку. На основі ліквідації комун, роздачі землі селянам була відновлена зацікавленість трудівника в результати праці. Запровадження ринкових відносин на селі супроводжувалося не менш радикальними реформами в промисловості. Були обмежені роль державного планування та адміністративного контролю за виробництвом, заохочувалося створення кооперативних і приватних підприємств, зазнала змін система фінансування, оптової торгівлі і т. д. Директори державних підприємств отримали досить широку самостійність у питанні вільного розпорядження позапланової продукцією, аж до виходу на зовнішній ринок, випуску акцій і позик з метою розширення надпланового виробництва. Деякого реформування піддалися система державного і партійного апарату, силових структур і насамперед армії. Іншими словами, почалося помякшення жорсткого тоталітарного режиму.

Результатом реформ 80-х рр.. в КНР стали БЕЗПРЕЦЕДЕНТНІ темпи економічного зростання (12-18% на рік), різке поліпшення життєвого рівня, нові позитивні явища в суспільному житті. Відмінною рисою китайських реформ було збереження традиційної соціалістичної моделі управління, що неминуче висунуло на перший план проблеми соціально-політичного та ідеологічного характеру в кінці 80-х рр.. Сьогодні китайське керівництво дотримується концепції побудови «соціалізму з китайською специфікою», намагаючись, очевидно, уникнути глибоких соціальних потрясінь і колізій, пережитих Росією та іншими країнами вже колишньої МСС. Китай йде по шляху побудови ринкових відносин, буржуазної лібералізації, але з відомим урахуванням цивілізаційних особливостей і національних традицій.

Вєтнам.Лаос. Монголія. Північна Корея. Подібно китайському шляху реформування економіки та суспільного життя йдуть Вьтнам і Лаос. Модернізація вже принесла відомі позитивні результати, однак менш відчутні, ніж у Китаї. Можливо, це пояснюється більш пізнім їх вступом до смуги ринкових перетворень, більш низьким вихідним рівнем, важким спадком тривалої військової політики. Не є винятком і Монголія. Дотримуючись в фарватері ринкових реформ, лібералізації суспільних відносин, вона не тільки активно залучає іноземний капітал, але й активно відроджує національні традиції.

Абсолютно нерухомою, нереформіруемой країною з колишнього табору соціалізму і сьогодні залишається Північна Корея. Тут зберігається система по суті особистого диктату клану Кім Ір Сена. Очевидно, що ця країна не зможе довго перебувати в стані практичної самоізоляції та навіть конфронтації з більшістю держав світу.

Куба. Досить складною залишається ситуація ще в одній країні колишньої МСС-Кубі. За недовгу історію соціалізму це острівна держава в загальних рисах повторила шлях, пройдений більшістю країн МСС. Втративши їх підтримки, її керівництво продовжує дотримуватися концепції побудови соціалізму, зберігає вірність марксистським ідеалам, у той час як країна відчуває все наростаючі економічні та соціальні труднощі. Положення Куби загострюється також і є результатом постійної з моменту визвольної революції конфронтації з могутніми США.

У результаті розпаду світової системи соціалізму підведена риска під більш ніж 40-річним тоталітарним періодом в історії більшості країн Східної Європи. Зазнала суттєвих змін розстановка сил не тільки на Європейському континенті, а й в Азії. Як видно, йде у небуття блокова система відносин на світовій арені в ціпом.

Проте відносно тривалий період співіснування країн у рамках МСС, на наш погляд, не може пройти безслідно. Очевидно, в перспективі неминуче налагодження відносин між колишніми союзниками, а часто і близькими сусідами, які мають спільні географічні межі, але вже на основі нового балансу інтересів, неодмінного врахування національної, цивілізаційної специфіки і взаємної вигоди.