Класичний період й епоха еллінізму

У началеV в до н.е. грецький світ, широко поширений по берегах Середземного моря, відчув сильний криза - зіткнення з величезної перської державою та її союзником на Заході - Карфагеном.

Греко-перська війна. В кінці VI і на початку V ст. до н.е. перське уряд розвиває широкі плани завойовницькі, для здійснення яких він мав у своєму розпорядженні найбільшими фінансовими засобами. Велике місце в цих планах відводилося підкорення Греції. Греція була роздроблена, існувала розрізненість інтересів між окремими полісами та громадами: Спарта і Аргос, Афіни і Егіна, беотійскіе міста і Фіви конфліктували, не існувало загальнонаціональної організації, і хоча для ведення війни з персами утворився тимчасовий союз, він був слабким, і деякі поліси , такі, як Аргос, Фессалія, Фіви, залишились нейтральними щодо нього.

До союзу приєднався 31 поліс. Під чолі його стояла Спарта, найбільш сильна військом. На загальні потреби союзники зібрали грошові кошти і передали їх спартанцям як військовий податку.

Засновниками Спарти у Х ст. до н.е. були дорійці, що вторглися в область південній Греції (Лаконію) і завоювали у VIII ст. до н.е. сусідню, багату й родючу, область Мессенію, що зробило Спарту одним з найбільших грецьких держав. До початку періоду архаїки спартанці торгували з іншими грецькими державами і ввозили з-за кордону найкращі товари. Спартанські ремісники виготовляли прекрасні вироби з металу, художники розписували вази.

Події VII ст. до н.е. (поразка в війні проти Аргоса, що тривало 20 років, повстання мессенцев проти Спарти) переконали спартанців у необхідності посилити армію. Спартанці створили систему виховання ідеальних воїнів. До початку класичного періоду Спарта стала найсильнішою у військовому відношенні державою в Греції, її воїни славилися дисципліною і хоробрістю.

У 490 р. до н.е. перське військо висадилося з кораблів у 40 км від Афін в містечку Марафон. Греки напали на персів і розгромили їх, не зазнавши великих втрат. Але незабаром новий перський цар Ксеркс зібрав велику армію і флот і вторгся до Греції з суші і моря. У 480 р. до н.е. перси перейшли через протоку Дарданелли по плавучому мосту, побудованому з кораблів. Щоб перепинити персам шлях до Середньої Греції, загін греків під командуванням спартанського царя Леоніда (508/507-480 до н.е.) зайняв Фермопільський вузький прохід між морем і горами, але був оточений і загинув. Перси захопили всю Аттику, зруйнували Афіни, залишені жителями. Було очевидно, що на суші греки не могли перемогти персів. Тоді афінський стратег Фемістокл (бл. +525 - бл. 460 до н.е.) зібрав весь грецький флот у острова Саламін і дав там бій величезного перського флоту. У 479 р. до н.е. в бою у Платеї елліни зуміли розбити персів і на суші. Після цього рештки перської армії пішли з Греції та більше на Елладу не нападали.

Перемога греків над персами в чому стала можливою завдяки морської та фінансової реформам Фемістокла. У 483 р. до н.е. грецький народ погодився на пристрій великого військового флоту, що вимагало фінансової реформи, яка поклала початок існуванню афінського бюджету.

Під час правління Фемістокла Афіни отримали великий прибуток від срібних копалень. За старовинним типу розподілу видобутку цю суму треба спільно «проїсти», тобто розподілити між громадянами. Фемістокл запропонував народу відмовитися від цієї роздачі і передати ці кошти на державні потреби без винагороди.

Ця реформа мала важливі військові та політичні наслідки. Вона подвоїла військову силу Афін. Поряд зі старими переважно класами сільського населення, яких висунула конституція Клісфена, завдяки розвитку морських звязків і відносин виросли нові. Велике значення Фемістокл надав зміцненню Афін як фортеці і зміцнення нової військової гавані Пірея. Був створений Делоський союз, і Афіни перетворилися на морську державу. Щоб створити боєздатний, могутній флот, учасники спілки зробили внески в загальну скарбницю у вигляді своїх кораблів і грошей; їхня перша зустріч в 478 р. до н.е. сталася на острові Делос, де згодом зберігалася загальна скарбниця союзу.

Після Перської війни настав час розквіту і могутності Афін. Його називають «золотим віком». У цей період (479-431 рр. до н. Е.) завдяки торгівлі Афіни стали дуже багатими. Як великий центр культури Афіни залучали найкращих скульпторів, гончарів, архітекторів, драматургів, істориків й філософів.

У цей період в Афінах остаточно склалася демократична система, видатним представником якої був Перікл (бл. до 490-429 н.е.). Талановитий, прекрасно освічений, блискучий оратор, він умів силу красномовства переконати слухачів у своїй правоті. Він зміцнив економіку і військово-політичну міць Афін, перетворив місто в центр освіти Еллади, у культурну столицю Греції.

При Периклі одержали розвиток все сфери економіки Афін - будівництво, ремесла, торгівля, суднобудування та морські перевезення, текстильне виробництво. Це дозволило збільшити зайнятість населення, активізувати його участь в праці та заробіток.

Все це вимагало великих витрат, і Перікл поставив державу на нову фінансову основу. Величезні витрати на зміцнення і прикраса Афін покривалися із грошових запасів храмових скарбів, що утворилися з доходів із священних земель, з часткою військової здобичі і з приватних внесків і дарувань. За реформу Перікла ці скарби перестали бути недоторканим запасом. Крім того, використовувалися засоби оборонного бюджету, включавшого надходження союзників, оскільки Перікл вважав, що саме головне місто виконує свої обовязки по відношенню до союзників, він має право витратити надлишки на споруди, які принесуть йому вічну славу і дадуть громадянам добрий заробіток.

Пелопоннесская війна. Благополуччя і процвітання Афін порушилося з початком Пелопоннеської війни. Вона велася за панування в Греції між демократичними Афінами і олігархічною Спартою. Вона тривала 27 років (431-404 рр.. До н.е.) За ці роки маси людей загинуло в стратах і засланнях. Спартанське військо неодноразово втручалися в саму густонаселену область - Аттику, в результаті її населення зменшилося вдвічі. Військові дії і позначилися на економіці Афін. До того ж в Афінах спалахнула епідемія, в якій загинула та Перікл. Почалися розбрати й серед афінян. На вимогу переможців спартанців-демократія у Афінах змінилася аристократією. Пізніше демократія у Афінах було відновлено, але стати загальногрецьких лідером Афінам більше не вдалося.

У середині IV ст. до н.е. на півночі Греції піднеслася Македонія. У 340 р. македонський цар Філіпп II (близько 382-336 до н.е.) зажадав, щоб греки визнали його владу та під його керівництвом вступили у війну з Персією. Що відмовилися підкорятися фіванці і афіняни були розбиті в битві з македонцями в 338 р. до н.е. при Херонее. У цій битві відзначився 18-річний син Пилипа Олександр (до 356-323 н.е.), став через два роки царем Македонії і вождем всієї Еллади. Його вихователем був Аристотель (384-322 до н.е.). У 20 років він вступив на престол, і взяв владу в Македонії. Олександр припускав зміцнити своє панування в Греції і розширити володіння в Азії. Він відразу ж вступив на шлях військових завоювань, наслідком яких стали величезна імперія і титул Олександра Великого. Його військова кампанія відрізнялася зухвалістю і стратегічним мистецтвом. Він був військовим генієм, володів незвичайною енергією і мужністю, його соратники і війська були йому безмежно віддані.

У 323 р. до н.е. Олександр, прозваний Македонським, помер від лихоманки, і його воєначальники поділили імперію між собою, що призвело до територіальних війнам, що тривав з 323 р. по 281 р. до н.е. Однак протягом кількох сотень років по смерті Олександра грецька культура і грецькі ідеї грали визначальну роль у країнах його імперії.

Період з 336 по 30 рр.. до н.е. називають епохою еллінізму.Прагнули збільшити свою територію римляни з III ст. до н.е. спочатку погрожували грецьких колоній в Італії, а потім в результаті трьох воєн з Македонією і після повстання в Македонії в 147-146 рр.. до н.е. перетворили Македонія та Грецію в провінції своєї держави.