Період архаїки

Вперіод архаїки 1 (VIII-VI ст. До н.е.) відбувається інтенсивний розвиток античного суспільства. Зростав населення, підвищувався його життєвий рівень. Це був період прогресу у ливарному виробництві, успіхів у виготовленні глиняного посуду. У цей час виникають жваві центри художньо-промислового виробництва посуду (спочатку Корінф і Мегара, потім Афіни), де виробився знаменитий спосіб наведення чорних фігур на блискучий червонуватий фон, що досягається шляхом примішування залізниці окису.

Характерна риса економіки цього періоду історії Еллади - наявність досить розвинутого обміну, що повязують з процесом колонізації та доглядом маси населення в колонії, з ввезенням продуктів з колонії в метрополію, з розвитком в метрополії ремесел і вивезенням їхніх виробів в колонії. Розвиток таких форм економіки, як посередництво в торгівлі, підвезення та перевезення товарів, стає джерелом існування цілих громад. Такий, наприклад, була Егіна, роль якої особливо значною була в транзитній торгівлі, посередництва, оскільки населення її доставляло продукти в різні боки Стародавній Греції.

Найважливішим показником розвитку обміну в епоху колоніального розширення Еллади може служити виникнення та поширення в грецькому світі монети. Греки використовували при цьому досвід стародавніх східних країн - прийняті ними вагові та грошові одиниці відтворюють вавілонські східні назви.

У міру розвитку продуктивних сил та обміну зявляються нові робочі руки - привізні раби. Праця рабів використовують в рудниках, в ремеслі, в портових і корабельних роботах. Володіння рабами, їхня покупка стають важливим способом розширення виробництва і збагачення.

Із застосуванням масового праці змінилися розмір підприємств і обсяг виробництва. Підприємства розширювалися і прийняли характер ремісничих майстерень. Ремесло відокремилося від землеробства.

Зявляються нові групи населення - судновласники, власники ремісничих майстерень (ергастерій), які з плином часу все більше визначають не тільки економічний, але і політичний характер міст-держав-полісів, що виникли у VIII-VI ст. до н.е. в Греції в результаті боротьби нових соціальних груп і сил з аристократією.

Поліс включав в себе місто і прилеглу сільську територію і вважався незалежною державою. Найбільшим полісом були Афіни, які займали територію 2500 кв. км. Інші поліси були набагато менше, їх територія не перевищувала 350 кв. км. Навіть найбільші міста налічували не більше кількох тисяч мешканців.

До початку архаїчного періоду більшістю полісів управляли аристократи, а системою правління була олігархія (влада небагатьох) але в міру розширення торгівлі починає посилюватися і процвітатиме середній стан торговців, ремісників і банкірів. Позбавлене політичних прав, воно починає домагатися можливості участі у прийнятті рішень. У країні виникають заворушення, і для відновлення миру греки обирають одного правителя, наділяючи його всією повнотою влади. Такого правителя стали називати тираном. Поява в Греції таких правителів відносять до 650 р. до н.е. Взагалі ж, починаючи з 750 р. до н.е. реальна влада Греції належала ареопагові (раді), політику якого здійснювали три вищі посадові особи - архонти, у своїй діяльності радився з зборами старійшин, тобто видатних членів аристократичних родів. У 621 р. до н.е. незадоволені системою правління та законами афіняни міста на посаду тирана призначили Драконта, який створив першу в історії Греції писаний і дуже жорсткий звід законів. Драконт ввів публічний суду, щоб люди могли бачити результати правосуддя. Свої реформи він започаткував на уже існуючих усних закони, але записав їх і посилив, ввів смертну кару за багато правопорушення, навіть такі дрібні, як крадіжка їжі. Ось чому до цього дня жорсткі заходи і закони називають драконівськими.

У VI ст. до н.е. драконівський звід законів було суттєво перероблено архонтом Солоном (640-635-ок. 559 до н.е.), що запропонувала афінянам цілий ряд дуже популярних заходів: він перешкодив продажу зерна за кордон, звільнив всіх громадян від земельних боргів, припинив практику продажу боржників у рабство. Продані за кордон афіняни були викуплені державою. Реформував Солон також систему правління, у результаті чого представники середніх верств могли займати адміністративні посади навіть бідним громадянам надавалося право голосу у народних зборах.

Реформи Солона, прогресивними будучи, були одночасно спробою примирити протистояли тоді один одному соціальні групи, спробою компромісу. Для цього, як він сам пише у своїх елегіях, він спробував розумно поєднати законність з насильством.

Боротьба демократії та аристократії до полісах у VIII-VI ст. до н.е. сприяла вироботке цілого ряду важливих демократичних принципів, одним з яких було місцеве самоврядування.

Вперше цей принцип було зафіксовано в Конституції Клісфена (VI ст. До н.е.) і в його реформи, згідно з якою самим дрібним соціальним одиницям - демам (комун) було дано самоврядування. У 508 р. до н.е. Клісфен з роду Алкмеонідов, що встав внаслідок цивільної війни на чолі Афін, запровадив нову систему правління, названу ним демократією.

Бажаючи залучити народні маси до широкої участі в політичному житті, Клісфен ввів Рада 500, став постійною комісією народних зборів і разом з посадовими особами завідував фінансами і зовнішніми справами і підготовляють рішення народних зборів.

З імям Клісфена історія повязує появу в Афінах політичного звичаю - отракізма, що складався в тому, що щорічно, під час весняного зборів народ опитували, чи повинно у цьому році відбутися постанову про вигнання особи, підозрюваної у тиранічних задуми. Опитування проходило таємницею письмовій подачею голосів, і у випадку позитивної відповіді збиралося святі збори для остракізаціі, у якому повинне було брати участь не менше 6000 громадян. Засуджений позбавлявся на час лише свої політичні, але не цивільних прав і йшов у вигнання.