Епоха пізньої стародавності

В епоху пізньої Древности (перша половина 1 тис. н.е.) в історії людства все більш важливу роль починають грати племена і народи периферії древніх держав. У цей час вони досягають того рівня розвитку, коли активно йде процес соціального розшарування, створюються передумови появи держав. У III-V ст. починається Велике переселення народів, що охопило майже всі околиці стародавніх держав і в багатьох випадках стало безпосередньою причиною їх краху.

На останньому етапі історії стародавніх держав намічаються значні зрушення в усіх сферах життя, відбувається формування нових соціально-економічних відносин, ліквідуються міські свободи, спостерігається загальне зрівнювання різних груп трудового населення (вільних, неповноправних, рабів) до положення залежних підданих. Починається згортання товарно-грошових відносин, міста втрачають своє значення, центр економічного життя поступово переміщується в маєтки великих землевласників, які зосереджують у своїх руках економічну, політичну, судову владу над належними їм землями. Таким чином, в перші століття нової ери відбувається формування нових - феодальних відносин, Давність поступається місцем Середньовіччя.