Епоха розквіту стародавніх держав (кінець II - кінець I тис. до н.е.)

В епоху розквіту стародавніх держав виникають так звані світові держави, або імперії, які на відміну від держав ранньої старовини представляють собою набагато міцніші обєднання з центральним управлінням, єдиної внутрішньою політикою. У цей час найбільшого розвитку досягає деспотична форма державного устрою. У світових державах сільська територія поступово опиняється у складі державного сектора, общинний сектор економіки зберігається в містах, де поряд з центральною владою існують органи самоврядування. Саме в містах, в ремісничому виробництві, у цей час починає переважати рабська праця; в сільському господарстві як і раніше в основному зайняті селяни-общинники, хоча і тут працю рабів починає використовуватися набагато ширше, особливо державою.

В економічному відношенні найважливішою відмінністю другого етапу давнину від першого є активне використання заліза, сталі, що значно підвищує продуктивність праці, сприяє розвитку сільського господарства, ремесла, зростання товарності виробництва, про що свідчить розвиток системи грошових відносин - отримують повсюдне поширення гроші в монетної формі. У цей період відбувається розвиток міжнародної торгівлі: у неї включаються Індія, Китай, Середня Азія, а також південь Аравійського півострова.

Важливим наслідком розвитку товарно-грошових відносин є виникнення в кінці другого етапу Древности приватної земельної власності (поряд з державною та общинної), земля перетворюється в багатьох державах на обєкт купівлі-продажу, великі приватні господарства починають переважати в економіці більшості країн.