Середньовічне ремесло

Важливим весь час збільшується, шаром були ремісники міського населення. З VII-XIII ст. у звязку зі збільшенням купівельної спроможності населення, зростанням споживчого попиту відзначається зростання міського ремесла. Від роботи на замовлення ремісники переходять до роботи на ринок. Ремесло стає шанованим заняттям, що приносить хороший дохід. Особливою пошаною користувалися люди будівельних спеціальностей - муляри, теслі, штукатури. Зодчеством тоді займалися самі обдаровані люди, з високим рівнем професійної підготовки, В цей період поглиблюється спеціалізація ремесел, розширюється асортимент виробів, удосконалюється реміснича техніка, залишаючись, як і раніше, ручний. Ускладнюються і стають ефективнішими технології в металургії, у виправленні суконних тканин, і в Європі починають носити вовняний одяг замість хутра та льону. У XII в. в Європі були виготовлені механічний годинник, в XIII в. - Великі баштові годинники, в XV ст. - Кишеньковий годинник. Годинний виробництво стає тією школою, в якій вироблялася техніка точного машинобудування, що зіграла значну роль у розвитку продуктивних сил західного суспільства.

Ремісники обєднувалися в цехи, які захищали своїх членів від конкуренції з боку «диких» ремісників. У містах могли бути десятки й сотні цехів різної господарської орієнтації - адже спеціалізація виробництва проходила не всередині цеху, а між цехами. Так, в Парижі було понад 350 цехів. Найважливішою безпекою цехів було також певний регламентування виробництва з тим, щоб не допустити перевиробництва, підтримувати ціни на досить високому рівні; цехові влади, з огляду на обсяг потенційного ринку, визначали кількість продукції, що випускається.

Протягом усього цього періоду цехи вели з верхами міста боротьбу за доступ до управління. Міські верхи, звані патриціатом, обєднували представників земельної аристократії, багатих купців, лихварів. Нерідко дії впливових ремісників були успішними, і вони включалися до складу міської влади.

Цехова організація ремісничого виробництва мала і очевидні недоліки, і гідності, один з яких добре поставлена система учнівства. Офіційний термін навчання в різних цехах становив від 2 до 14 років, передбачалося, що за цей час ремісник повинен пройти шлях від учня і челядники до майстра.

Цехи виробляли жорсткі вимоги до матеріалу, з якого виготовлявся товар, до знарядь праці, технології виробництва. Все це забезпечувало стабільність роботи і гарантувало відмінну якість продукції. Про високий рівень середньовічного західноєвропейського ремесла свідчить той факт, що підмайстер, що хтів отримати звання майстра, зобовязаний був виконати випускну роботу, яка називалася «шедевр» (сучасне значення слова говорить саме за себе).

Цехи також створювали умови для передачі накопиченого досвіду, забезпечуючи наступність ремісничих поколінь. Крім того, ремісники брали участь у становленні єдиної Європи: підмайстри у процесі навчання могли кочувати по різних країнах; майстри, якщо їх набиралося в місті більше, ніж потрібно, легко переходили на нові місця.

З іншого боку, до кінця класичного Середньовіччя, у XIV-XV ст., Цехова організація промислового виробництва все очевидніше починає виступати як гальмує фактор. Цехи все більш відокремлюються, зупиняються в розвитку. Зокрема, стати майстром багатьом було практично неможливо: реально отримати статус майстра міг лише сина майстра або його зять. Це призвело до того, що в містах зявляється значний за розмірами шар «вічних підмайстрів». Крім того, сувора регламентація ремесла починає стримувати впровадження технологічних нововведень, без яких немислимий прогрес у сфері матеріального виробництва. Тому цехи поступово вичерпують себе, і до кінця класичного Середньовіччя зявляється нова форма організації промислового виробництва - мануфактура.

Мануфактури Розвиток. Мануфактура припускала спеціалізацію праці між працівниками при виконанні якого-небудь виробу, що значно підвищувало продуктивність праці, який, як і раніше, залишався ручним. На мануфактурах Західної Європи працювали наймані працівники. Найбільше поширення мануфактура отримала в наступний період Середньовіччя.