Енеоліт

До цієї епохи відноситься Трипільська культура (VI-III тис. до н.е.), що розташовувалася між Карпатами і Дніпром на родючих лесових і чорноземних грунтах. У цей період первісне землеробське суспільство досягло свого найвищого розквіту.

Енеоліт-меднокаменний століття, в цей період зявилися окремі вироби з чистої міді, але на формах господарства, новий матеріал ще не позначився. Трипільці (як і інші ранні землероби) виробили той тип комплексного господарства, який проіснував в селі аж до епохи капіталізму: землеробство (пшениця, ячмінь, льон), скотарство (корова, свиня, вівця, коза), рибальство та мисливство. Первісні матріархальні громади, мабуть, ще не знали майнової і соціальної нерівності.

Особливий інтерес представляє ідеологія трипільських племен, пронизана ідеєю родючості, що виражалося в ототожненні землі і жінки: земля, що народжує з насіння новий колос хлібного злаку, як би прирівнювалася до жінки, що народжує нову людину. Ця ідея лежить в основі багатьох релігій, аж до християнства.

До трипільської культури багато хто відносить глиняні статуетки жінок, повязані з матріархальний культом родючості. Розпис великих глиняних посудин трипільської культури розкриває світогляд стародавніх землеробів, дбали про зрошенні їх полів дощем, створену ними картину світу. Світ, за їхніми уявленнями, складався з трьох зон (ярусів): зона землі з рослинами, зона Середнього неба з сонцем і дощами і зони Верхнього неба, що зберігає нагорі запаси небесної води, яка може пролитися при дощі. Верховним владикою світу було жіноче божество. Картина світу трипільців дуже близька до тієї, яка відображена в найдавніших гімнах індійської «Рігведи» 1.

Еволюція людини особливо прискорилася у звязку з відкриттям металу - міді та бронзи (сплаву міді з оловом). Знаряддя праці, зброя, зброя, прикраси і посуд починаючи з III тис. до н.е. стали виготовляти не тільки з каменю та глини, але і з бронзи. Посилювався обмін між племенами продуктами - виробами і частішали зіткнення між ними. Поглиблювалась розподіл праці, зявлялося майнова нерівність усередині роду.

У звязку з розвитком скотарства зростала роль чоловіка у виробництві. Настала епоха патріархату. Всередині роду виникали великі патріархальні сімї, з чоловіком на чолі, які вели самостійне господарство. Тоді ж зявилося й багатоженство.

У бронзовому столітті вже намітилися великі культурні спільності, що, можливо, відповідали мовних сімей: індоєвропейців, угро-фінам, тюркам і кавказьким племенам.

Географічне розміщення їх дуже відрізнялося від сучасного. Предки угро-фінів просувалися, на думку деяких вчених, від Пріаралья на північ і північний захід, проходячи на захід від Уралу. Предки тюркських народів розміщувалися східне Байкалу та Алтаю.

Цілком ймовірно, основною прабатьківщиною словян були області між Дніпром, Карпатами і Віслою, але в різний час прабатьківщина могла мати різні обриси-то розширюватися за рахунок центрально-європейських культур, то просуватися на схід або виходити часом на степовий південь.

Сусідами протославян були предки германських племен на північному заході, предки латиською-литовських (балтійських) племен на півночі, дако-фракійські племена на південно-заході і прото-іранські (скіфські) племена на півдні та південному сході, час від часу протославяне входили в контакт з північно-східними фінно-угорськими племенами і далеко на заході з кельтсько-італійськими.