Варіанти періодизації найдавнішої історії

Перший етап у розвитку людства первіснообщинний лад займає величезний період часу з моменту виділення людини з тваринного світу (близько 35 млн. років тому) до утворення класових суспільств у різних регіонах планети (приблизно в IV тис. до н.е.). Його періодизація заснована на відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці (археологічна періодизація). Відповідно до неї в найдавнішій епосі виділяються три періоди:

камяний вік (від виникнення людини до III тис. до н.е.),

бронзовий вік (з кінця IV до початку 1 тис. до н.е.),

залізний вік (з 1 тис. до н.е.).

У свою чергу камяний вік поділяється на древнекаменний (палеоліт), среднекаменний століття (мезоліт), новий камяний вік (неоліт) і перехідний до бронзи меднокаменний століття (енеоліт).

Ряд вчених поділяють історію первісного суспільства на пять етапів, кожний з яких відрізняється ступенем розвитку знарядь праці, матеріалами з яких їх виготовляли, якістю житла, відповідною організацією господарювання 1.

Перший етап визначається як передісторія господарства і матеріальної культури: від виникнення людства до приблизно I млн. років тому. Це час, коли людей пристосування до довкілля мало чим відрізнялося від добування засобів для існування тваринами. Багато вчених вважають, що прабатьківщиною людини є Східна Африка. Саме тут при розкопках знаходять кістки перших людей, які жили понад 2 млн. років тому.

Другий етап - примітивно що привласнює господарство приблизно I млн. років тому - XI тис. до н.е., тобто охоплює значну частину камяного віку - ранній і середній палеоліт.

Третій етап - розвинене що привласнює господарство. Хронологічні рамки його визначити важко, оскільки в ряді місцевостей цей період закінчився в XX тис. до н.е. (субтропіки Африки і Європи), в інших (тропіки) - триває до теперішнього часу. Пізній палеоліт Охоплює, мезоліт, а в деяких областях - і весь неоліт.

Четвертий етап - зародження виробляє господарства. У найбільш розвинених у господарському відношенні районах землі - IX-VIII тис. до н.е. (пізній мезоліт - ранній неоліт).

Пятий етап - епоха виробничого господарства. Для деяких областей сухих і вологих субтропіків - VIII-V тис. до н.е.

Крім виробництва гармат матеріальна культура древнього людства найтіснішим чином повязана і з створенням жител.

Найбільш цікаві археологічні знахідки найдавніших осель відносяться до раннього палеоліту. На території Франції виявлені залишки 21 сезонного стійбища. У одному з них була відкрита овальна огорожа з каміння, яку можна трактувати як підставу легкого житла. Всередині житла знаходилися вогнища і місця виготовлення знаряддя. У печері Ле Лазаря (Франція) були виявлені рештки притулку, реконструкція якого припускає наявність опор, дахи з шкур, внутрішніх перегородок і двох вогнищ у великому приміщенні. Постели - зі шкір тварин (лисячі, вовчі, рисьі) і водоростей. Ці знахідки датуються часом близько 150 тис. років.

На території СРСР залишки наземних жител, що відносяться до раннього палеоліту, були виявлені в села Молодова на Дністрі. Вони представляли собою овальну викладення спеціально підібраних великих кісток мамонтів. Тут само виявлені сліди 15 вогнищ, були розташовані в різних частинах помешкання.

Первісна епоха людства характеризується низьким рівнем розвитку продуктивних сил, їх повільним вдосконаленням, колективним присвоєнням природних ресурсів і результатів виробництва (перш за все експлуатованої території), равнообеспечівающім розподілом, соціально-економічним рівністю, відсутністю приватної власності, експлуатації людини людиною, класів, держав.

Аналіз розвитку первісного людського суспільства показує, що це розвиток ішов вкрай нерівномірно. Процес відокремлення наших віддалених предків від світу людиноподібних мавп був дуже повільним.

Загальна схема еволюції людини наступна:

людина австралопітековий;

людина прямоходяча (ранні гомініди: пітекантропи і синантропа);

людина сучасного фізичного вигляду (пізніші гомініди: неандертальці і верхнепалеолітічеських люди).

Практично поява перших австралопітеків ознаменувало зародження матеріальної культури, що безпосередньо повязаної з виробництвом знарядь праці. Саме останні стали для археологів засобом визначення основних етапів розвитку стародавнього людства.

Багата і щедра природа того періоду не сприяла прискоренню цього процесу, тільки з появою умов суворих льодовикової епохи, з посиленням трудової діяльності первісної людини в його тяжкій боротьбі за існування прискорено зявляються нові навички, вдосконалюються знаряддя, виробляються нові соціальні форми. Оволодіння вогнем, колективне полювання на великих тварин, пристосування до умов розталого льодовика, винахід лука, перехід від привласнюючого до виробничого господарства (скотарства й землеробства), відкриття металу (міді, бронзи, заліза) і створення складної родоплемінної організації суспільства - ось ті найважливіші етапи , які відзначають шлях людства в умовах первіснообщинного ладу.

Темп розвитку людської культури поступово прискорювався, особливо з переходом до виробничого господарства. Але зявилася ще одна особливість - географічна нерівномірність розвитку суспільства. Області з несприятливою, суворої географічним середовищем розвивалися як і раніше, повільно, а області з мяким кліматом, запасами руд та ін швидше просувалися до цивілізації.

Колосальний льодовик (близько 100 тис. років тому), що закрила половину планети і створив суворий клімат, який вплинув на рослинний і тваринний світ, неминуче ділить історію первісного людства на три різні періоди: дольодовикові з теплим субтропічним кліматом, льодовиковий і післяльодовиковий. Кожному з цих періодів відповідає певний фізичний тип людини: у дольодовикові - археоантропи (пітекантроп, синантроп тощо), в льодовиковий - палеоантроли (неандерталський чоловік), в кінці льодовикового періоду, в пізньому палеоліті - неоантропи, сучасні люди.