Сільське господарство

Процес первісного нагромадження капіталу йшов і в галузі сільського господарства, що як і раніше виступає основою економіки західноєвропейського суспільства. У пізньому Середньовіччі значно посилюється сільськогосподарських спеціалізація районів, в основі якої переважно лежали різні природні умови. Йде інтенсивне осушення боліт, і, перетворюючи природу, люди вдягалися самі. Повсюдно зростали площі посівів, зернових валові збори, зростала врожайність. Цей прогрес був багато в чому заснований на позитивній еволюції агротехніки і агрокультури. Так, хоча всі основні сільськогосподарські знаряддя залишилися незмінними (плуг, борона, коса і серп) вони стали виготовлятися з кращого металу, широко застосовувалися добрива, в сільськогосподарський обіг були введені багатопілля і травосеяніе. Успішно розвивалося і скотарство, велося поліпшення порід худоби і застосовувався його стійловий відгодівля. Швидко змінювалися й суспільно-економічні відносини у сфері сільського господарювання: в Англії, Франції, Нідерландах практично всі селяни були вже особисто вільні. Найважливішим нововведенням цього періоду було широкий розвиток орендних відносин. Землевласники все більш охоче здавали землю селянам, тому що економічно це було більш вигідно, ніж організація власного поміщицького господарства. У період пізнього Середньовіччя оренда існувала в двох видах: як феодальна та капіталістична. У разі феодальної оренди земельну власник давав селянину якусь ділянку землі, як правило, не дуже великий, і при необхідності міг постачати його насінням, худобою, інвентарем, а селянин віддавав за це частина врожаю. Суть капіталістичної оренди була трохи іншою: землі власник отримував від орендаря грошову ренту, сам орендар був фермером, її виробництво був орієнтований на ринок і розміри виробництва були значні. Важливою особливістю капіталістичної оренди був застосування найманої праці. У цей період фермерство найбільш швидко поширювалося в Англії, Північної Франції і Нідерландах.