Основні етапи розвитку країни Рад у довоєнний період (X. 1917 р. - VI. 1941 р.)

Становлення Радянської влади.Жовтнева революція зруйнувала суще - ствовавшую систему влади. Нові владні структури створювалися з величезним трудом. Старі державні чиновники відмовлялися служити новій владі, і більшовики змушені були залучати до управління непідготовлених працівників із числа робітників і селян, нерідко зовсім неписьменних. У результаті різко знизився якісний рівень управління. Становлення Радянської влади на місцях йшло одночасно з більшовизації Рад.

Повалений Тимчасовий уряд свого часу призначив вибори до Установчих зборів на 12 (25) листопада 1917 р. Більшовицький уряд не наважився їх скасувати. Вибори пройшли в листопаді-грудні 1917 р. Більшовики отримали лише 24% депутатських місць. Установчі збори, що почала працювати 5 (18) січня 1918 р., відмовився обговорювати більшовицьку "Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу». Більшовики на знак протесту залишили зал засідання. 6 (19) січня 1918 р. Декретом ВЦВК Установчі збори було розпущено.

12 (25) січня 1918 р. III Всеросійський зїзд Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів затвердив «Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу», яка закріпила положення перших декретів Радянської влади.

Оскільки на пропозицію Радянського уряду для всіх воюючих держав розпочати переговори про мир відповіді від країн Антанти не було, то було вирішено вести переговори з Німеччиною самостійно. 20 листопад 1917 у Брест-Литовську було підписано перемиря, 9 грудня 1917 почалися переговори з Німеччиною про укладення мирного договору. Переговори йшли важко, і договір був підписаний лише 3 Березень 1918 Мирний договір з Німеччиною означав вихід Росії з світової війни.

Громадянська війна і військова інтервенція. Вихід Росії з війни ускладнював подальшу участь у ній країн Антанти. Вони також не могли змиритися з втратою своїх позик та вкладів в Росії і прагнули запобігти впливу Жовтневої революції на інші країни. Тому західні країни прийняли рішення про військове втручання в справи Росії.

Англійські, французькі, а потім американські війська висадилися у Мурманську і Архангельську; японські, англійські та американські - у Владивостоці; в Середній Азії і Закавказзі зявилися англійські війська.; Захід країни був окупований Німеччиною. Наприкінці травня 1918 офіцери і солдати чехословацького корпусу, який перебував у Росії, підняли заколот проти Радянської влади.

Більшовики вжили заходів щодо збільшення чисельності та підвищенню боєздатності Червоної Армії. Наприкінці травня 1918 р. була впроваджена загальна військова повинність. Формувалися нові зєднання. Створювалися курси для підготовки кадрів командних. Вживалися заходи щодо залучення офіцерів і генералів колишньої царської армії в Червону Армію.

Доля Радянської влади вирішувалася тоді в Поволжі. Тут більшовиками був утворений Східний фронт. В результаті проведених мобілізацій вдалося створити кількісну перевагу Червоної Армії над супротивником і у вересні-жовтні 1918 р. звільнити Казань, Симбірськ, Самару, а до зими підійти до Уралу.

У листопаді 1918 р. у Німеччині сталася революція, і вона змушена була визнати свою поразку у світовій війні. ВЦВК РРФСР анулював Брестський мирний договір. Закінчення Першої світової війни дозволила країнам Антанти посилити свою присутність у Росії. Англія і Франція ввели нові війська на південь країн, їх кораблі зявилися в Чорному морі.

Внутрішнє становище Радянської Республіки було виключно складним. Більшовикам довелося проводити жорсткішу політику «воєнного комунізму», що передбачала всебічний державний контроль над виробництвом і розподілом, жорстку централізацію управління, згортання товарно-грошових відносин, хлібну монополію. Політика «воєнного комунізму» дозволила в умовах війни та розрухи, за вкрай обмежених ресурсах організувати військове виробництво, забезпечити міське населення і армію продовольством.

Навесні 1919 р. Східний фронт знову став головним. У березні 1919 р. з території Сибіру почався наступ 400-тисячного армії А.В. Колчака (1873-1920), 28 квітня 1919 Червона Армія перейшла в наступ. Боєздатність колчаківському військ падала. Введені ними порядки викликали невдоволення населення. Червона Армія розгромила залишки колчаківському військ під Красноярському. Адмірал А.В. Колчак 15 січня 1920 було взято в полон і 7 лютого 1920 розстріляний.

До літа 1919 головною силою антибільшовицького опору стала армія генерала А. І. Денікіна (1872-1947). Вона захопила значну територію півдня Росії і підійшла до Тулі. Керівництво радянської республіки, провівши нові мобілізації, перекинувши війська з інших фронтів, забезпечило перевагу сил на Південному фронті. Почалося армії Денікіна відступ. У березні 1920 р. денікінські війська були розгромлені під Новоросійськом. Залишки денікінців на суднах відступили до Криму.

В цей час Юденича армія генерала (1862-1933), наступаючи з Естонії, тричі намагалася захопити Петроград, але не змогла цього зробити і в кінцевому рахунку була розгромлена.

Весною 1920 р. військові дії проти Радянської Росії почала Польща. Були утворені Західний (командуючий М. Н. Тухачевський (1893-1937)) і Південно-Західний (командуючий А. І. Єгоров (1883-1939)) фронти. Літом 1920 червоні війська перейшли в наступ, але війська Західного фронту під Варшавою зазнали поразки. У березні 1921 р. з Польщею був підписаний мирний договір.

Під час війни з Польщею з Криму почала наступ біла армія генерала П.М. Врангеля (1878-1928), сформована з залишків денікінських військ. Південний фронт Червоної Армії під командуванням М.В. Фрунзе (1885-1925) 28 жовтня 1920 перейшов у наступ та розгромив армію Врангеля в Криму.

У історії країни Громадянська війна була однією з найбільших трагедій. Вона забрала мільйони людських життів і зруйнувала долі мільйонів людей.

Нова економічна політика (НЕП). В кінці 1920 р., коли громадянська війна була «переможно» завершено, у країні вибухнула глибока економічна і політична криза. Промислове виробництво в порівнянні з 1913 р. скоротилася в сім разів; валова продукція сільського господарства в 1920 р. складала лише 67% довоєнного рівня. Населення відчувало потребу в самому необхідному: хлібі, солі, сірниках. Селянство, мірівшееся в роки війни з системою заходів «воєнного комунізму», тепер стало вимагати скасування продрозверстки і свободу торгівлі. У різних кінцях країни (в Тамбовської губернії, в Поволжі, на Дону, Кубані, Західного Сибіру) спалахнули антиурядові повстання селян, були створені селянські армії, керовані Махно і Антоновим. Невдоволення охопило армію і флот. У березні 1921 р. спалахнуло повстання в Кронштадті, яке було жорстоко придушене.

Вихід із тяжкого кризового стану партія більшовиків бачила в розробці та проведенні нової економічної політики (НЕП), яка передбачала заміну продрозкладки податком, узаконення приватної торгівлі, створення дрібних приватних підприємств, залучення іноземного капіталу у вигляді концесій і оренди, проведення грошової реформи, скасування трудової повинності.

Політика НЕП дозволила наростити темпи сільськогосподарського виробництва. За основними показниками воно вже в 1925р. досягло рівня 1913 р. До 1927 р. вдалося відновити довоєнний рівень промислового виробництва. Вирішальну роль у фінансовій стабілізації зіграла грошова реформа 1922-1924 рр.., В результаті якої червонець став сталою валютою. Розвивалася державна, кооперативна і приватна торгівля, зміцнювалася смичка міста з селом, покращилися умови життя міського і сільського населення.

Однак слід зазначити, що в НЕП як господарської політиці були закладені на початку суперечності, які визначили її приреченість. Відображенням цих протиріч були кризи 1923 р., 1925 р. і 1927-1928 рр.. Не випадково НЕП проводилася всього протягом семи років (з 1921 по 1928 рр..).

Утворення СРСР.Важливе значення для внутрішньої стабілізації Радянської держави мало його національно-державне перебудову. У період громадянської війни склався військово-політичний союз Радянських Республік. Перехід до миру вимагає нового підходу до національно-державного будівництва. У ході боротьби за вирішення цієї проблеми перемогла ідея створення Союзу Радянських Республік. 30 грудня 1922 1-й зїзд Рад СРСР прийняв Декларацію і Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, обрав Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК).

Спочатку до складу СРСР входили: РРФСР, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (ЗРФСР). Надалі були утворені нові союзні республіки: Узбецька РСР і Туркменська РСР (1925). Таджицька РСР (1929), Казахська РСР і Киргизькі РСР (1936). У 1936 р. скасовується Закавказька Федерація і утворюються Вірменська РСР, Азербайджанська РСР, Грузинська РСР, безпосередньо увійшли до Союзу РСР.

У січні 1924 р. II зїзд Рад СРСР схвалив Конституцію СРСР. Вищим органом влади вона оголосила Всесоюзний зїзд Рад, а між зїздами - ЦВК СРСР, що складається з двох палат; Союзної Ради і Ради Національностей; вищим виконавчим органом - Рада Народних Комісарів СРСР (РНК).

Форсоване будівництво державного соціалізму.У 1928 р. з НЕП було покінчено. Дніпропетровське керівництво перейшло до форсованого будівництву соціалізму. Він поставив мету прискорено здійснити індустріалізацію країни і масову колективізацію сільського господарства.

Курс на соціалістичну індустріалізацію був заданий ще XIV зїздом ВКП (б), що відбувся в грудні 1925 р. Цей курс проводився у життя в роки передвоєнних пятирічок. Пріоритет віддавався важкої промисловості та її серцевині - машинобудуванню. На цій основі планувалося здійснити реконструкцію всіх галузей народного господарства, зміцнити обороноздатність країни і забезпечити економічну незалежність СРСР.

Планові завдання на першу пятирічку (1928-1932) пропонувалося збільшити промислове виробництво в порівнянні з 1928 р. майже в три рази, а за другу пятирічку (1933-1937) - у два рази від досягнутого в 1932 р. На третю пятирічку (1938-1942) намічалося нове подвоєння промислового виробництва. За 12 довоєнних років (1928-1940 рр.). Країна зробила безпрецедентний ривок у зростанні промислової продукції. У країні стало до ладу близько 9 тис. великих промислових підприємств. Виробництво електроенергії зросло з 5 млрд. кВ-год - в 1928 р. до 48 млрд. кВ-год - в 1940 р. (у десять разів); видобуток нафти збільшилася з 11,6 млн.т до +31,1 млн.т (майже в три рази); виплавка чавуну зросла з 3,3 млн.т до 14,9 млн.т (у чотири рази). За абсолютними обсягами виробництва СРСР вже в 1937 р. вийшов на перші місце в Європі і на друге місце після США у світі.

Індустріалізація країни забезпечила Радянському Союзу економічну самостійність, створила умови для реконструкцію всіх галузей народного господарства, зміцнила обороноздатність, сприяла кількісному та якісному зростанню робітничого класу і науково-технічної інтелігенції.

Прискореними темпами здійснювалася і масова колективізація сільського господарства. Вона проводилася насильно, із застосуванням заходів терору та беззаконня. Протягом 1930-1931 рр.. було виселено у віддалені райони країни 381 тис. куркульських родин.

Результати масової колективізації свідчать про те, що до кінця першої пятирічки в СРСР було колективізовано 61,5%, а до кінця другої пятирічки - 93% селянських господарств. У ході колективізації сталося падіння сільськогосподарського виробництва. Так, наприклад, поголівя великої рогатої худоби з 1928 по 1934 р. скоротилося з 60 до 33 млн. голів. Політика форсованої колективізації привела в 1932-1933 рр.. до голоду в районах Північного Кавказу, Поволжя, України, Західної Сибіру і Казахстану. У цих коморах країни кілька мільйонів (за оцінками істориків, від 7 до 3 млн.) чоловік померли від голоду. Однак слід зазначити, що за роки передвоєнних пятирічок середньорічне виробництво зерна в СРСР, яке становило у 1928-1929 рр.. 73,6 млн.т, в 1938-1940 рр.. зросла до 77,9 млн.т, мяса в забійній вазі - з 4,3 до 4,5 млн.т, молока - з 26,3 до 27,6 млн.т.

Незважаючи на те, що колективізація відбувалася болісно, при серйозних перегинах помилки за темпи і методи її здійснення, вона сприяла зростанню продуктивності праці, збільшенню обсягів сільськогосподарського виробництва, забезпечила можливість створення надійного продовольчого фонду, що мало неабияке значення для економічної перемоги у Великій Вітчизняній війні .

Але разом з тим масова колективізація призвела до значної зміни укладу життя селянства, підпорядкувавши його командно-вольовим методів сталінського режиму.

Зміни в суспільстві, що відбулися за перші дві пятирічки (1928-1937), знайшли своє відображення в Конституції СРСР, прийнятої в грудні 1936 р. У цій Конституції політичної основний СРСР проголошувались Ради депутатів трудящих, а економічної основою - соціалістична власність на засоби виробництва. Вищим органом державної влади (замість зїзду) став Верховна Рада, що складається з двох палат: Ради Союзу і Ради Національностей, а в період між його сесіями - Президія Верховної Ради. Змінилося також виборче право: вибори стали загальними, рівними і прямими за таємному голосуванні.

Конституція СРСР 1936 р. була швидше за демократичним фасадом тоталітарної держави, ніж відображенням реальності. Про це, в зокрема, свідчить те, що саме 1936-1938 рр.. припадає пік масових сталінських репресій. Саме в ці роки за наказом Сталіна були проведені гучні судові політичні процеси.

У результаті перших двох пятирічок у СРСР була створена соціальна система, яка визначається як «державний соціалізм». Соціалізм - тому що відбулися усуспільнення всіх засобів виробництва, ліквідація приватної власності. Державний - функції розпорядження власністю і політична влада стали здійснюватися партійно-державним апаратом, номенклатурою і в визначальною мірою їх вождем - І.В. Сталіним.

Планово-централізоване управління економікою.Дніпропетровське керівництво країною здійснювалося через «приводні ремені» - партію, Поради, профспілок, комсомол і інші громадські організації. У центрі розроблялися і приймалися пятирічні, річні, квартальні плани, які мали силу закону і підлягали неухильному виконанню. Вони доповнювалися директивами, рішеннями, вказівками.

Спочатку командно-директивні методи керівництва склалися у промисловості. Плани-директиви доводилися не тільки до галузей, але й до окремих підприємств. В ході масової колективізації директивне планування і керівництво поширилися і на аграрний сектор, а потім поступово і на все народне господарство, і на все суспільство. Це означало, що в кінці 20-30-х рр.. в СРСР склалася планово-розподільна економіка, в якій переважали директивні і позаекономічні методи керівництва, жорстка централізація управління. Цьому сприяли зрощування партії і держави, одержавлення громадських організацій, режиму особистої влади Сталіна, формальна демократія, масові репресії.

Складання такої системи управління було тісно повязане з утворенням і зміцненням культу особи Сталіна в кінці 20-х - 30-і рр.. Явище культу особистості - це звеличення ролі однієї людини, приписування їй за життя визначального впливу на хід історичного розвитку, заміна керівництва партії, ліквідація демократії, устанавленіе диктаторського режиму.

Зовнішня політика СРСР 20-30-і рр..У 20-ті роки Радянський Союз визнали провідні держави світу. У 1924 р. було встановлено дипломатичні відносини з Великобританією, Францією, Італією. У 20-і рр.. активно розвивалося економічне співробітництво з Німеччиною. З приходом до влади в Німеччині фашистської партії політика СРСР зазнала змін. У наприкінці 1933 р. було розроблено план колективної безпеки. З цього часу і до серпня 1939 радянська зовнішня політика мала явну антинімецьку спрямованість, що підтвердили договори про взаємодопомогу з Францією та Чехословаччиною, укладені в 1935 р. Тоді ж 1935 СРСР засудила напад Італії на Ефіопію, а в 1936 р. підтримав Іспанську Республіку в боротьбі проти генерала Франко.

Західні країни (передусім Англія, Франція, Сполучені Штати Америки) проводили політику «умиротворення агресора» і прагнули направити його загарбницькі дії проти СРСР. Так, в вересні 1938 г, в Мюнхені Англія і Франція погодилися на передачу Німеччини Судетської області Чехословаччини.

Напруженою була ситуація і на Далекому Сході. У 1928 р. стався конфлікт СРСР з Китаєм на Китайської східної залізниці (КВЖД), який був швидко врегульований. Але тут на Сході Радянському Союзу протистояла Японія. У серпні 1938 р. відбулося велике зіткнення з японськими військами в районі озера Хасан у Владивостока, а влітку 1939 р. на річці Халхин-Гол. Японські війська були розгромлені.

Агресивні дії фашистської Німеччини в Європі спонукали Англії і Франції навесні і влітку 1939 вести переговори зі СРСР про протидію агресору, але до серпня 1939 ці переговори зайшли в глухий кут. Тоді СРСР 23 Серпня 1939 підписав пакт про ненапад з Німеччиною (пакт Ріббентропа - Молотова) строком на десять років. До нього було додано секретний протокол про розподіл сфер впливу в Європі. У радянської сфери увійшли частина Польщі (Западная Україна і Західна Білорусія), Прибалтика (Литва, Латвія, Естонія), Бессарабія, Фінляндія.

Підписавши пакт, фашистська Німеччина 1 вересня 1939 напала на Польщу. Англія і Франція, маючи договорів про взаємодопомогу з Польщею, оголосили війну Німеччині. Так 1 вересня 1939р. почалася Друга світова війна. 17 вересня 1939р. Корисні Армія перейшла кордон Польщі і встановила контроль над Західною Україною та Західною Білоруссю, які були включені до складу УРСР і БРСР. 28 вересня 1939 мiж СРСР та Німеччиною було підписано договір про дружбу, що уточнював розмежування сфер впливу в Європі. У вересні-жовтні 1939 р. були підписані договори про взаємодопомогу між СРСР, з одного боку, Естонією, Латвією та Литвою, з іншого. У серпні 1940 р. Естонія, Латвія і Литва було включено до складу СРСР. Після важкої радянсько-фінської війни (листопад 1939 - березень 1940 рр..) Частина території Фінляндії (весь Карельський перешийок з м. Виборгом) відійшла СРСР. В червні 1940 р. уряд СРСР зажадало від Румунії повернення Бессарабії і Північної Буковини. Румунські влада змушена була задовольнити ці вимоги.

Німеччина тим часом, окупувавши майже всі країни Європи, посилено готувалася до нападу на СРСР.