Основні тенденції світового розвитку на сучасному етапі

XX століття мав винятково важливе значення не тільки для всесвітньо-історичного процесу, але й особливо для долі Росії. Якщо протягом IX-XIX століть наша країна розвивалася еволюційним шляхом, то в XX ст. в Росії настала епоха соціальних революцій. Тільки за перші 17 років початку XX століття їх відбулося цілих три. Такий революційної вибух пояснюється суперечностями, які нагромадилися в політичній, соціальній, економічній, національної сферах суспільного життя країни, що утворили тугий вузол затягнутий, розвязати який звичайним шляхом було неможливо.

Жовтнева соціалістична революція 1917 р. відкинула систему, засновану на приватній власності на засоби виробництва, і Росія докорінно змінила вектор руху. Вона виявилася першою країною в історії людства, що спробувала побудувати соціалізм - суспільство, засноване на державній власності з планово-централізованим механізмом управління. На цьому шляху радянським урядом на чолі з комуністичною партією, яка займала монопольне становище, були допущені істотні прорахунки в економічній, соціальній, політичній сферах, що призвело до певних деформацій соціалістичного ладу. Однак планово-централізована система дозволила у короткі історичні терміни вивести країну до лав провідних держав по техніко-економічному розвитку, що стало запорукою здобутої Перемоги над фашизмом у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років., Створення світової системи соціалізму, тобто виходу соціалістичних відносин за межі однієї країни, внеску Радянського Союзу в справу ліквідації колоніальної системи капіталізму.

Зміцненню міжнародного становища Росії сприяло її успішний економічний розвиток в післявоєнні 1946-1970 рр.., Коли вона поряд з іншим гігантом - США була лідером першого етапу сучасної НТР і забезпечувала геополітичну рівновагу Планети. Однак незвіданість обраного шляху, гонка в змаганні з капіталістичною системою виключно у сфері військово-промислового комплексу (включаючи освоєння космосу) зумовили формування в країні монополізованої громіздкою структури економіки, з гіпертрофованим розвитком галузей групи «А», тобто виробництва засобів виробництва, що не давало можливості приділяти належної уваги розвитку сфери споживання. У політичному житті панувала ідеологія однопартійної системи, що до межі звужувало в суспільстві демократичні засади.

Таким чином, всебічні перетворення в країні були необхідні.