Післявоєнний відновлення народного господарства. Розвиток економіки СРСР у 50-60-і рр

В результаті військових дій, тимчасової окупації частини території, варварства і звірств німецьких фашистів нашій державі було завдано небачений в історії економічних збитків і втрат у людських ресурсах. Радянський Союз втратив близько 30% національного багатства і 27 млн. чоловік. Було зруйновано 1710 міст і селищ, понад 70 тис. сіл та селищ. Тільки у промисловості були виведені з ладу основні фонди вартістю в 42 млрд. руб. Спільний економічний збиток, нанесений нашій державі, складе 2,6 трлн. руб. в довоєнних цінах.

Після закінчення війни, незважаючи на зусилля радянських людей з відновлення в ході війни народного господарства, руйнування були настільки великі, що за основними показниками довоєнний рівень його розвитку не було досягнуто і склав (у%): Обсяг промислової продукції - 91 до рівня 1940 , видобуток вугілля - 90, нафти - 62, виплавка чавуну - 59, сталі - 67, випуск тканини - 41, вантажообіг всіх видів транспорту - 76, роздрібний товарообіг - 43, середньорічна чисельність робітників і службовців - 87. Посівні площі скоротилися на 37 млн. га, а поголівя худоби зменшилося на 7 млн. голів. Под впливом цих факторів національний дохід країни склав в 1945 р. 83% до рівня 1940

Найбільш важко відбилася війна на стан трудових ресурсів країни. Число робочих і службовців знизилася на 5,3 млн. чоловік, у тому числі в промисловості - на 2,4 млн. чоловік. У сільській місцевості кількість працездатного населення зменшилося на 1 / +3, працездатних чоловіків - на 60%.

До економічних проблем СРСР додалися й зовнішньополітичні. Вже на початку 1946 колишні союзники з антигітлерівської коаліції знаходилися в стані «холодної війни».

Таким чином, Радянський Союз був позбавлений зовнішньоекономічної допомоги та у відновленні зруйнованого війною господарства мав спиратися на власні сили, вишукуючи ресурси всередині народного господарства для його відродження, а також для розробки та освоєння нової техніки.

Такі були стан радянської економіки та зовнішньополітична обстановка, коли радянський народ приймав першу післявоєнну пятирічку.

Пятирічний план був націлений на якнайшвидше відновлення районів, що постраждали від фашистської окупації, на включення наявних у них природних, виробничих і людських ресурсів в економічний потенціал держави.

Відмінною рисою повоєнного періоду було поєднання відновлювальних робіт з новим будівництвом промислових підприємств. Тільки у звільнених від фашистів республіках і областях було почато будівництво 263 нових підприємств.

Війна завдала найважчий шкоди сільському господарству. Фашисти зруйнували і розграбували більше 40% всіх колгоспів та радгоспів. Працездатне населення в сільській місцевості скоротилася з 35,4 млн. до 23,9 млн. чоловік. Чисельність тракторів у сільському господарстві склала 59% до довоєнного рівню, а кількість коні знизилося з 14,5 млн. до 6,5 млн. голів. Обсяг валової продукції сільського господарства зменшився на +40%. Після Великої Вітчизняної війни рівень сільськогосподарського виробництва в порівнянні з довоєнним виявився нижчим, ніж рівень після Першої світової та громадянської воєн.

У перший рік післявоєнної пятирічки до величезного збитку, завданому сільського господарства війною, додалося стихійне лихо. У 1946 р. Україну, Молдову, Центральночерноземной зони області, Нижнє і частина Середнього Поволжя охопила посуха. Це була найжорстокіша посуха, що вразила нашу країну за останні п `ятдесят років. У цей рік колгоспи і радгоспи зібрали зерна в 2,6 рази менше, ніж до війни. Засуха важко відбилася і на тваринництві. У охоплених засухою районах чисельність тільки великої рогатої худоби знизилася на 1,5 млн. голів. На допомогу районам, що постраждали від посухи, що прийшли держава і трудівники інших регіонів країни, що виділили зі своїх мізерних ресурсів матеріальні та фінансові кошти.

Перед державою з усією гостротою постало завдання шляхом створення полезахисних лісових смуг перетворити природу посушливих районів країни, з тим щоб знизити залежність сільськогосподарського виробництва від погодних умов.

Для того щоб надати лісорозведення в степових і лісостепових районах організований характер і державних масштабів, був прийнятий План полезахисних насаджень, впровадження травопільних сівозміни, будівництва ставків і водойм для забезпечення високих і стійких врожаїв у степових і лісостепових районах Європейської частини СРСР. Навесні 1949 широким фронтом почалися Лісосадильна роботи. Особливо активно вони велися в Краснодарському краї, у Сталінградській, Рязанської, Ростовській і Тульській областях. Розпочаті в роки першої післявоєнної пятирічки роботи з перетворення землі, поліпшення умов для сільськогосподарського виробництва дали свої позитивні результати. Колгоспи, радгоспи і лісгоспи заклали до 1951 полезахисні лісові смуги на площі 1852 тис. га. У країні були створені державні лісові смуги: Камишин-Волгоград, Воронеж-Ростов-на-Дону, Пенза-Каменська, Білгород-Дон,-Чапаєвськ Володимирівка та ін Їхня довжина становила понад 6 тис. км.

Створені більше 40 років тому лісонасадження і сьогодні захищають близько 25 млн. га сільськогосподарських угідь і є прикладом мирного докладання людських сил і мудрого ставлення до землі і природи.

Таким чином, за роки першої післявоєнної пятирічки в результаті відновлення промислового та сільськогосподарського виробництва, швидко проведеною конверсії військового виробництва обсяг промислової продукції в порівнянні з 1940 р. виріс на 73%, капітальні вкладення - в три рази, продуктивність праці - на 37%, а вироблений національний дохід - на 64%.

У 50-ті роки економіка країни динамічно розвивалася. За 10 лет середньорічні темпи зростання валової промислової продукції склали 11,7%, валової продукції сільського господарства - 5,0%, основних виробничих фондів - 9,9%, виробленого національного доходу 10,27%, товарообігу - 11,4%.

Цьому сприяли оновлення і модернізацію основних фондів у промисловості, укріплення матеріально-технічної бази сільського господарства, розширення виробництва товарів народного споживання, освоєння цілинних земель, удосконалювання системи управління.

Чимале значення в досягнуті успіхи мало зміна внутрішньополітичної обстановки в країні. Смерть в 1953 р. И.В. Сталіна стала початком кінця створеної ним тоталітарної системи і початком переходу до нового курсу у внутрішній політиці.

Обраний на посаду Першого секретаря ЦК КПРС Н.С. Хрущов (1894-1971) став проводити курс, повязаний з соціальною орієнтацією економіки, збільшенням капітальних вкладень у галузі групи «Б» і сільське господарство, з розширенням прав керівників підприємств і колгоспів. Особлива увага приділялася розвитку сільського господарства. При цьому головний акцент робився на освоєння цілинних і залежних земель. У Західному Сибіру і Казахстані були створені сотні нових радгоспів, машинно-тракторних станцій, прокладені дороги, побудовані селища. Природно, що це був шлях екстенсивний розвитку галузі. Але він дозволив домогтися за пять років приросту сільськогосподарської продукції на 34%, створити на сході країни нові райони сільськогосподарського виробництва.

Велику роль у комплексному розвитку регіонів і регіональної економіки зіграв перехід у 1957 р. на територіальні принципи управління. Було скасовано переважне число союзних і республіканських міністерств, а підприємства передано у відання створених в республіках, краях і областях Рад народного господарства (раднаргоспів).

Їх освіта була певним кроком у децентралізації управління народним господарством, у розширенні прав і матеріальних можливостей на місцях, у демократизації економіки. Разом з тим, це створювало труднощі у проведенні єдиної загальнодержавної науково-технічної політики, розпорошувало ресурси, знижувало ефект від наявного раніше переваги від концентрації коштів.

У ці роки було зроблено суттєвий крок до зростанню рівня життя населення. Це знайшло вираження у Законі про пенсії, у зниженні податків, скасування плати за навчання в середній школі та вузах, у введенні мінімальної гарантованої зарплати у сільськогосподарському виробництві, у підвищенні зарплати в інших галузях, скороченні тривалості робочого тижня та ін

Особливих успіхів вдалося досягти у вирішенні житлової проблеми. У 50-і роки стали надаватися пільгові кредити забудовникам індивідуальних будинків. Це поліпшило становище з житлом у малих і середніх містах та сільській місцевості. У 60-і рр.., Коли конструктори та архітектори забезпечили організацію типового житлового будівництва на індустріальній основі, різко зросло житлове будівництво, що дозволило забезпечити до кінця 70-х рр.. 80% сімей в містах окремими квартирами.

Підвищився рівень народної освіти. Створена мережа шкіл, технікумів, вузів дозволила сформувати хороший кадровий потенціал країни, що позитивно позначилося на розвитку науки, культури. Це, у свою чергу, давало можливість здійснювати нову технічну революцію, забезпечило освоєння космосу. Швидкими темпами радіоелектронна розвивалися, атомна, хімічна промисловість, приладобудування. Саме у ці роки в країні було створено свій ядерний та ракетний потенціал, побудовано перший у світі штучний супутник Землі, а потім космічний корабель, здійснено перший політ людини у космос, побудовані перші атомні електростанції й атомні морські кораблі.

У широких масштабах йшов освоєння нових районів і родовищ корисних копалин. Країна урбанизувана. Зростав національне багатство у вигляді тисяч нових підприємств, нових сотень міст і селищ.

Освоєння земель нових, будівництво міст і підприємств створювала нові робочі місця, що, у свою чергу, забезпечувало здоровий соціально-психологічний клімат у державі, впевненість в отриманні роботи, житла, мінімальних побутових і соціально-культурних благ і послуг, впевненість у завтрашньому дні.

Поступальному розвитку економіки СРСР сприяла проведена в 1965 р. економічна реформа. Вона висловилася, з одного боку, в централізації управління народним господарством шляхом ліквідації раднаргоспів і галузевих міністерств відтворення. З іншого боку, відроджувався госпрозрахунковий принцип господарювання на підприємствах, створювалися фонди матеріального стимулювання, вводилася плата до бюджету за які використовуються підприємствами основні виробничі фонди, підприємствам надавалися більш широкі права в галузі планування та ін Всі ці заходи були покликані сприяти підвищенню зацікавленості трудових колективів у кінцеві результати виробництва, у підвищенні рівня інтенсифікації праці і економіки країни в цілому.

Вже перші підсумки з проведення реформ були позитивними. У 1966-1970 рр.. в країні були досягнуті досить високі темпи зростання основних показників економічних. Швидкими темпами розвивалися наука і галузі промисловості, що визначають науково-технічний поступ (машинобудування, електроніка, енергетика, нафтохімічна промисловість та ін.) За обсягом виробництва низки видів промислової продукції СРСР обігнав США і займав перше місце у світі.

Зі створенням табору соціалістичних країн різко зросло міжнародне значення СРСР, що стояв на чолі світової соціалістичної системи. Соціалістичної орієнтації дотримувалося чимало країн Третього світу. За всю більш як тисячолітню історію російської держави воно не мало такого високого економічного потенціалу, рівень життя населення, міжнародного авторитету і впливу на долю світу.