Аграрний переворот. Опричнина

Виключно важливе значення мала аграрна реформа Івана Грозного. До цього часу велика феодальна вотчина з розвиненим імунітетом, який стверджував незалежність його власника від центральної влади, стала все більше заважати соціально-економічному розвитку Російської централізованої держави. Боярська знати змагалася з князями, і князі в боротьбі з боярством стали спиратися на поміщиків дворян.

Держава в умовах нестачі грошових коштів для створення найманої армії, бажаючи підкорити собі бояр-вотчинників і удільних князів, пішли шляхом створення державної помісної системи. Остаточний удар по феодальній вотчині Іван Грозний завдав у 1565 р., коли заснував опричнину, являє собою систему заходів, спрямованих на зміцнення самодержавства і подальше закріпачення селян. З державного земельного фонду були виділені великі території, доходи з яких мали надходити в государеву скарбницю. Вся інша територія становила Земщина, що залишилася в управлінні старих установ. У опричнину увійшли землі з найбільш розвиненим рівнем питомо-князівського землеволодіння і найбільш розвиненими містами, тобто краща половина країни. У цих областях князівські та боярські вотчини були конфісковані, колишні їх власники «виведені» в інші райони, головним чином на околиці, де вони отримали землі на основі помісного права. У старих районах землі віддавалися опричникам. Ця реформа явила собою аграрний переворот, суть якого - у перерозподілі земель від бояр на користь дворянства. Результат аграрного перевороту - ослаблення великого феодально-вотчинного землеволодіння і ліквідація його незалежності від центральної влади; затвердження помісного землеволодіння і повязаного з ним дворянства, який підтримував державну владу. В економічному плані це поступово привело до переваги панщини над оброчної експлуатацією.

Ці перетворення Іван Грозний проводив з неймовірною жорстокістю. Він обрушився з військом опричників на Новгород, так як вважав новгородців противниками своєї влади. Загинули тисячі невинних людей, багатьох топили в р. Волхов, були розграбовані навколишні села. Після повернення з цього походу до Москви Іван IV продовжував численні страти бояр і службових людей. У руках царя опричнина була потужною військово-каральної організацією. Вона дуже скоро викликала невдоволення й озлоблення проти царя і в феодальних верхах, і в народі.

У житті країни опричнина зловісно переплела старе і нове.

Прагнучи до зміцнення центральної влади, ліквідації останніх удільних володінь, Грозний створив новий государя доля - опричнину, що призвело до системи дублюючих один одного наказів і дум і відокремлення Земщина. Заходи опричнини, спрямовані на посилення особистої влади Грозного, здійснювалися варварськими методами. Ліквідувавши в кінцевому рахунку політичну роздробленість, опричнина викликала крайнє загострення суперечностей. Крім цього, опричного військо не змогло захистити столицю від татар, і вона в 1571 р. була розграбована.

У 1572 р. Іван Грозний скасував опричнину і заборонив навіть згадувати це ненависне слово. Послідувало обєднання опричних і земських територій, опричних і земських військ, службових людей, відновлено єдність Боярської думи. Так закінчилася історія найзагадковішого, за словами В.О. Ключевського, установи в історії Росії.

На початку XVI ст. робилася спроба обмежити церковне землеволодіння, однак тоді перемогли прихильники багатої церкви, так звані «користолюбець». У 1551 р. на Стоглавого соборі (його рішення були зведені в 100 голів) перемогла лінія на обмеження монастирського землеволодіння і встановлення контролю за ним з боку царя; монастирі зобовязувалися брати участь у зборі податку для викупу полонених (полонянічних грошей).

При Івані Грозному були здійснені зміни у фінансово-податковій системі: проведена реформа «сошного листа», за якою введена загальна для всієї держави одиниця оподаткування - велика соха (ділянка землі 400-600 га), з якою стягувалася «тягло« (натуральні та грошові повинності). Був розширено коло грошових податків, розширена грошова рента, посилена фінансово-податкова централізація.Ці реформи сприяли зміцненню Російського централізованого багатонаціональної держави. Про це можна судити по переходу права збору торгових мит до держави.