Економіка Росії в XVII ст

У XVII ст. продуктивні сили Росії в цілому еволюціонували. Значно зросла чисельність населення, яка становила до кінця століття 10,5 млн. чоловік. У Росії налічувалося 335 міст. У цей період в Росії відомі плющильні молоти, свердлильні верстати, паперові млини. Збудовано 55 мануфактур, головним чином металургійних. Для створення промислових підприємств до Росії залучається іноземний капітал, причому на пільгових умовах.

Поступово поглиблюється процес суспільного поділу праці, визначається спеціалізація сільськогосподарських і промислових місцевостей, ремесло перетворюється на дрібнотоварне виробництво - все це веде до посилення товарообміну. Помісна форма землеволодіння сприяє розкладання натуральності господарства. Розвивається виробництво на базі переробки сільськогосподарської сировини: в вотчинах займаються винокурінням, виробництвом сукон, полотна, створюють борошномельні і шкіряні підприємства.

У Росії починається процес первісного нагромадження капіталу, хоча на відміну від Англії він протікав у феодальній формі - багатства накопичувались у великих землевласників. Відбувалася диференціація населення, зявляються багаті і бідні, зявляються «гулящі» люди, тобто позбавлені засобів виробництва. Вони стають вільнонайманими. Найманими робітниками могли бути селяни-заробітчани. Статус найманого працівника одержує законодавче підтвердження в Соборному Укладенні. Все це свідчить про зародження капіталістичних відносин. Сприяє цьому і систематичне зростання торгівлі з європейськими та азійськими країнами. Російський ринок включається в систему світового ринку, світових економічних звязків. У Західні країни Росія продає хутро, ліс, дьоготь, поташ, коноплі, пенька, канати, полотна. Якщо раніше в Архангельськ прибувало щорічно 20 кораблів, то в XVII ст. - 80. Серед товарів, що ввозяться предмети споживання для феодальних верхів і срібна монета як сировина для виготовлення вітчизняних грошей. З Східними країнами Росія торгувала через Астрахань. Важливу роль відігравали міста Дагестану та Азербайджану. У XVII ст. почалися торговельні відносини з Китаєм, Індією.

У розвитку внутрішньої торгівлі також починається новий етап. Торговельні звязки набувають національний характер. За торговельними оборотами Москва займала перше місце - налічувалося 120 спеціалізованих торговельних рядів і 4 тис, торгових приміщень.

У XVII ст. тривало активне освоєння Сибіру. Росіяни вийшли до берегів Тихого океану, Камчатки, Курильських островів. У 1645 р. першопрохідник Василь Поярков вийшов по Амуру в Охотське море. У 1648 р. Семен Дежнев (бл. 1605-1673) відкрив протоку, що відокремлює Азію від Північної Америки. У 1649-1653 р. Єрофій Хабаров (бл. 1610 - після 1667) з Якутії здійснив похід в Даур (Забайкаллі) і дійшов до Амура.

Землепрохідці складали карти Сибіру, креслення, огляди, розписи міст, окремих районів і всього регіону в цілому. У 1672 р. було складено «Креслення Сибірських земель». Поступово відбувалися заселення Сибіру, її колонізація, грунтувалися міста-фортеці, що служили їм опорними пунктами для подальшого просування. Їх називали острогами. Так, у 1619 р. виник Єлисейський острог, в 1628 р. - Красноярський острог та ін

Розширилася торгівля центральних областей з Уралом, Сибір, Далекий Схід, з південними околицями. Центрами торгівлі були великі ярмарки, що мають всеросійського значення, Макаріївській з XVI ст., Ірбітський з першої половини XVII ст., Свенська, Архангельська.

Відбулися зрушення в соціальній структурі російського суспільства. Затвердження в XV-XVI ст. помісної форми землеволодіння висунуло дворянство, а в XVII ст. зміцнилися позиції купецтва. Внутрішня торгівля перетворюється в сферу докладання купецького капіталу. Купецтво виділяється в окрему групу і підрозділяється на корпорації: гостей, вітальню сотню, суконну сотню.

Російський уряд підтримувало купецтво. У 1653 р. був прийнятий закон про внутрішню і зовнішню торгівлю Росії: Торгова статутна грамота, що замінила множинність торгових зборів єдиної торгової рублевої митом, у розмірі 5% з обороту. У 1667 р. прийнятий Новоторговий статут, що має протекціоністський характер і захищає російське купецтво від іноземної конкуренції.

У XVII ст. в Росії було проведено реформу державних фінансів, хоча вона як і раніше носила феодальний характер. Замість посошной подати в 1678 р. вводилося подвірне оподаткування, що розширювало число платників податків. Була змінена система також інших прямих податків.

У 1649-1652 рр.. в Росії проведено реформу, що отримала назву «Посадські будову», відповідно до якого в містах ліквідувалися білі слободи 1, їх злили з посадами. Тепер тягло на государя повинно було нести все міське населення. «Посадські будову» було проведено в загальнодержавному масштабі.

У 1679 р. різні податі, які збиралися з ремісничого і торгового населення посадів, були обєднані в єдиний податок - «стрілецькі гроші» або «Стрілецький подати». Запроваджувалася система відкупів - форма податків зборів. «Наддача», одержувана відкупником за право збору податку, була джерелом первісного нагромадження капіталу.

Зявилися органи державного контролю: у 1655-1678 рр.. існував Лічильний наказ, що наприкінці століття був замінений Ближньої канцелярією. У 1654 р. проведена грошова реформа, за якою вводилися в обіг мідні гроші з примусовим курсом - мідна копійка прирівнювалася до срібною. Реформа закінчилася невдало. Мідні гроші знецінилися. Відповіддю на таку грошову політику було Мідний бунт у Москві в 1652 р. Бунт було придушено, але уряд був змушений скасувати мідні гроші, вони були вилучені з обігу.

Епоха XVI-XVII ст. була переломною не тільки для Європи, а й для Росії. Тут завершився процес складання єдиної держави і визначився його тип як багатонаціонального централізованої держави. Склалася державна система кріпосного права. У той же час в Росії посилилась тенденція розкладання натуральності господарства, починається формування єдиного всеросійського ринку. Держава збільшує свою територію, активно бере участь у географічні відкриття і все більше втягується в орбіту загальноєвропейської політики і торгівлі. Так само, як у країнах Західної Європи, у Росії в цю епоху проявилася тенденція ослаблення церкви і просування державного устрою від станово-представницької монархії до абсолютизму. Не увінчалися успіхом і спроби папства втягнути Росію в сферу впливу католицизму.