Перша світова війна

Обстановка напередодні війни. На початку XX ст. відбулося оформлення блоків країн - учасниць Першої світової війни. З одного боку це були Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, оформилися в Троїстий союз (1882), і з іншого - Англія, Франція і Росія, які створили Антанту (1904-1907). Провідну роль в австро-німецькому і романо-британському блоках грали відповідно Німеччина й Англія. Конфлікт між цими двома державами лежав в основі майбутньої світової війни. При цьому Німеччина прагнула завоювати гідне місце під сонцем, Англія захищала сформовану світову ієрархію.

Німеччина на початку століття вийшла на друге місце у світі за рівнем промислового виробництва (після США) та перше місце в Європі (у 1913 р. Німеччина виплавила 16,8 млн. т чавуну, 15,7 млн. т сталі; Англія відповідно - 10,4 млн. т і 9 млн. т (для порівняння Франція - 5,2 млн. і 4,7 млн. т відповідно , а Росія - 4,6 млн. т та 4,9 млн. т). Досить швидкими темпами розвивалися інші сфери національного господарства Німеччини, наука, освіта і т.д.

У той же час геополітичне становище Німеччини не відповідало зростаючої мощі її монополій, амбіціям міцніючого держави. Зокрема, колоніальні володіння Німеччині були дуже скромними у порівнянні з іншими індустріальними країнами. З 65 млн. кв. сукупних км колоніальних володінь Англії, Франції, Росії, Німеччини, США і Японії, в яких проживало 526 млн. тубільців, на долю Німеччини до початку Першої світової війни доводилося 2,9 млн. кв. км (або 3,5%) з населенням в 12,3 млн. осіб (або 2,3%). При цьому слід враховувати, що населення самої Німеччини було найбільш численним з усіх країн Західної Європи.

Вже на початку XX ст. посилюється експансія Німеччини на Близькому Сході у звязку з будівництвом Багдадської залізниці; в Китаї - у звязку з анексією порту Цзяочжоу (1897) і встановленням її протекторату над Шаньдунської півостровом. Німеччина також встановлює над Самоа протекторат, Каролінським та Маріанські острови у Тихому океані, набуває колонії Того й Камерун у Східній Африці. Це поступово загострювало англо-німецькі, германо-французькі та германо-російські протиріччя. Крім того германо-французькі відносини були проблемою Ельзасу ускладнені, Лотарингії і Рура; германо-російські втручанням Німеччини в Балканський питання, її підтримкою там політики Австро-Угорщини та Туреччини. Загострилися і німецько-американські торговельні відносини в галузі експорту продукції машинобудування в Латинській Америці, Південно-Східної Азії та Близького Сходу (на початку століття Німеччина експортувала 29,1% світового експорту машин, у той час як частка США становила 26,8%. Передвісниками Першої світової війни стали кризи марокканські (1905, 1911), Російсько-японська війна (1904-1905), захоплення Італією Тріполітанії Кіренаїки і, Італо-турецька війна (1911-1912), Балканські війни (1912-1913 і 1913).

Напередодні Першої світової війни різко посилилася пропаганда мілітаризму та шовінізму практично в усіх країнах. Вона лягала на вздобренную грунт. Розвинені індустріальні держави, котрі досягли відчутного переваги в економічному розвитку в порівнянні з іншими народами, почали відчувати і свою расову, національну перевагу, ідеї якого вже з середини XIX ст. культивувалися окремими політиками, а до початку XX ст. стають істотним компонентом офіційної державної ідеології. Так, створений в 1891 р. Пангерманської союз відкрито проголосив головним ворогом що увійшли до нього народів Англії, закликавши до захоплення приналежних їй територій, а також Росії, Франції, Бельгії, Голландії. Ідеологічним підставою цього стала концепція про перевагу німецькій нації. В Італії велася пропаганда розширення панування в Середземному море; в Туреччині культивувалися ідеї пантюркізму з вказівкою на головного ворога - Росію і панславізм. На другому полюсі - в Англії процвітала проповідь колоніалізму, у Франції - армійського культу, у Росії - доктрина захисту всіх словян і панславізму під егідою імперії.

Підготовка до війни. Одночасно велася військово-економічна підготовка світової бойні. Так, з 90-х рр.. по 1913 р. військові бюджети провідних країн зросли більш, ніж на 80%. Бурхливо розвивалася військово-оборонна промисловість: у Німеччині в ній були зайняті 115 тис. працівників, у Астро-Угорщині - 40 тис., у Франції - 100 тис., в Англії - 100 тис., Росії - 80 тис. чоловік. До початку війни виробництво військової продукції до Німеччини та Австро-Угорщини лише трохи поступалася аналогічним показникам в країнах Антанти. Однак Антанта одержувала явний перевагу в разі затяжної війни або розширення своєї коаліції.

Враховуючи останню обставину, німецькі стратеги вже давно розробляли план бліцкригу (О. Шлиф (1839-1913), Г. Мольтке (1848-1916), 3. Шліхтінг, Ф. Бернарди та ін.) Німецьким планом передбачався блискавичний переможний удар на Заході при одночасних стримують, оборонних боях на східному фронті, з подальшим розгромом Росії; Австро-Угорська штаб планував війну на два фронти (проти Росії та на Балканах). У плани іншої сторони входило наступ російській армії відразу на двох напрямах (північно-західному - проти Німеччини і південно-західному - проти Австро-Угорщини) силами в 800 тисяч багнетів при пасивно вичікувальну тактику французьких військ. Німецькі політики і військові стратегії покладали сподівання на нейтралітет Англії на початку війни, для чого влітку 1914 р. підштовхували Австро-Угорщини на конфлікт із Сербією.

Початок війни. У відповідь на вбивство 28 Червня 1914 спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда в м. Сараєво Австро-Венгрия негайно відкрила військові дії проти Сербії, на підтримку якої 31 липня Микола II оголосив загальну мобілізацію в Росії. На вимогу Німеччини припинити мобілізацію Росія відповіла відмовою. 1 серпня 1914 Німеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня - Франції. Не справдилися надії Німеччини на нейтралітет Англії, яка виступила з ультиматумом в Бельгії захист, після якого вона почала військові дії проти Німеччини на морі, офіційно оголосивши їй війну 4 серпня.

З початком війни заявили про нейтралітет багато держав, зокрема Голландія, Данія, Іспанія, Італія, Норвегія, Португалія, Румунія, США, Швеція.

Військові дії в 1914 р. на Західно-Європейському фронті були наступальними з боку Німеччини, війська якої, пройшовши Бельгію з півночі, вступили на територію Франції. У початку вересня між містами Верденом і Парижем відбулося грандіозне битва (брало участь близько 2 млн. чоловік), програне німецькими військами. На Східно-Європейському напрямку наступала російська армія; війська Північно-Західного і Західного фронтів (під командуванням генерала Ранінкампфа і генерала Самсонова) були німцями зупинені; війська ж Південно-Західного фронту досягли успіху, посівши р. Львів. Одночасно бойові дії розгорталися на Кавказькому і Балканському фронтах. У цілому Антанті вдалося зірвати плани бліцкригу, у результаті чого війна набула затяжного, позиційного характеру, і чаша ваг стала схилятися в її бік.

Військові дії (у 1915-1918).У 1915 р. великих змін на Західно Європейському-фронті не відбулося. Росія в цілому програла кампанію 1915 р., склавши австрійцям Львів, а німцям - Лієпаю, Варшаву, Новогеоргієвськ.

Всупереч передвоєнним зобовязаннями, у 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщини, в результаті чого відкрився новий Італійська фронт, де військові дії не виявили явного переваги сторін. Цей перевагу на користь Антанти на півдні Європи був нейтралізований оформленням у вересні 1915 р. Четверного Австро-Німецько-Болгаро-Турецького Союзу. Одним з результатів його освіти стала поразка Сербії з подальшою евакуацією її армії (120 тис. осіб) на острів Корфу.

У тому ж році дії на Кавказькому фронті було перенесені на територію Ірану за участю не тільки Росії і Туреччини, але й Англії; після висадки англо-французьких військ в Салоніках оформився Салоникській фронт, англійцями була зайнята територія Південно-Західної Африки. Найбільш значним морським боєм 1915 почали бої за оволодіння Босфор і Дарданелли.

1916 р. на Західно-Європейському фронті ознаменувався двома великими битвами: під м. Верденом і на р. Соммі, де з обох сторін було вбито, поранено і взято в полон 1 млн. 300 тисяч чоловік. Російська армія цього року провела наступальні операції на Північно-Західному і Західному фронтах на підтримку союзників, в період битви під Верденом. Крім того, на південно-західному фронті був здійснений прорив, який увійшов в історію на імя генерала А, Брисилова (1853-1926), в результаті якого потрапило в полон 409 тис. австрійських солдатів і офіцерів і була зайнята територія в 25 тис. кв. км.

На Кавказі частини руської армії зайняли міста Ерзерум, Трапезунд, Рувандуз, Муш, Бітліс. Англія здобула перемогу в Північному морі у найбільшому морському бою Першої світової війни (Ютландська бій).

В цілому успіхи Антанти забезпечили перелом під час військових дій. Німецьке командування (генерали Людендорф (1865-1937) і Гінденбург) перейшло з кінець 1916 р. до оборони на всіх фронтах.

Проте вже в наступному році російські війська залишили Ригу. Ослаблені позиції Антанти були підкріплені вступом у війну на її боці США, Китаю, Греції, Бразилії, Куби, Панами, Ліберії і Сіаму. На Західному фронті ж Антанті не вдалося опанувати вирішальною перевагою, у той час як на новому фронті Іранському англійці зайняли Багдад, а в Африці закріпили перемогу в Того і Камерун.

У 1918 р. було створено єдину союзну командування країн Антанти. Незважаючи на відсутність Російського фронту, німці та австрійці, як і раніше тримали в Росії до 75 дивізій, ведучи складну гру в умовах, що склалися після Жовтневої революції. Німецьке командування зробило великий наступ на р. Соммі, що закінчилося невдачею. Контрнаступ союзників змусило Німецький генеральний штаб запросити перемиря. Його підписав 11 листопад 1918 у Компєні, а 18 січня 1919 р. в Версальському палаці відкрилася Конференція 27 союзних країн, які визначили характер мирного договору з Німеччиною. Договір був підписаний 28 Червня 1919, Радянська Росія, яка уклала сепаратний мир з Німеччиною в березні 1918 р., в розробці Версальської системи не брала участь.

Підсумки війни. За Версальського договору територія Німеччини скоротилася на 70 тис. кв. км, вона позбулася всіх нечисленних колоній; військові статті зобовязували Німеччину не вводити військову повинність, розпустити всі військові організації, не мати сучасних видів озброєння, виплатити репарації. Грунтовно була перекроєна карта Європи. З розпадом Австро-Угорської монархії дуалістичної була оформлена державність Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, підтверджені самостійність і межі Албанії, Болгарії, Румунії. Бельгія, Данія, Польща, Франція та Чехословаччина повернули собі захоплені Німеччиною землі, отримавши під своє управління частину споконвічних німецьких територій. Від Туреччини були відокремлені Сирія, Ліван, Ірак, Палестина і передані як підмандатні території Англії та Франції. Нова західна межа Радянської Росії також була визначена на Паризькій мирній конференції (лінію Керзона), при цьому закріплювалася державність частин колишньої імперії: Латвії, Литви, Польщі, Фінляндії та Естонії.

Наслідки Першої світової війни. Перша світова війна продемонструвала кризовий стан цивілізації. Дійсно, в усіх воюючих країнах згорталася демократія, звужувалась сфера ринкових відносин, поступаючись місцем жорсткого державного регулювання сфери виробництва і розподілу в його крайній етатистським 1 формі. Ці тенденції суперечили господарським основам західної цивілізації.

Не менш яскравим свідченням глибокої кризи були кардинальні політичні зміни в ряді країн. Так, слідом за Жовтневою революцією в Росії прокотилися революції соціалістичного характеру у Фінляндії, Німеччини, Угорщини; в інших країнах відзначався небувалий підйом революційного руху, а в колоніях - антиколоніального. Це як би підтверджував прогноз засновників комуністичної теорії про неминучу загибель капіталізму, про що також свідчили виникнення Комуністичного 3-го Інтернаціоналу, 21/2-го Соціалістичного Інтернаціоналу, прихід до влади в багатьох країнах соціалістичних партій і, нарешті, міцне завоювання влади в Росії більшовицької партією.

Перша світова війна стала каталізатором індустріального розвитку. За роки війни було виготовлено 28 млн. гвинтівок, близько 1 млн. кулеметів, 150 тис. гармат, 9200 танків, літаків тисячі, створений підводний флот (тільки в Німеччині за ці роки було побудовано понад 450 підводних човнів). Військова спрямованість індустріального прогресу була очевидною, наступним кроком стало створення техніки та технологій для масового знищення людей. Втім, уже в роки Першої світової війни були проведені жахливі досліди, приміром, перше застосування хімічної зброї німцями в 1915 р. в Бельгії під м. Іпр.

Наслідки війни було катастрофічними для народного господарства більшості країн. Вони вилилися в повсюдні тривалі економічні кризи, в основі яких лежали гігантські господарські диспропорції, що виникли у воєнні роки. Тільки прямі військові витрати воюючих країн становили 208 млрд. доларів. На фоні повсюдного падіння цивільного виробництва і життєвого рівня населення йшло зміцнення і збагачення монополій, повязаних з військовим виробництвом. Так, німецькі монополісти на початок 1918 р. акумулювали як прибуток 10 млрд. золотих марок, американські - 35 млрд. золотих доларів і т. д. Закріпившись за роки війни, монополії дедалі більше почали визначати шляхи подальшого розвитку, що ведуть до катастрофи західну цивілізацію. Підтвердженням цього є тези виникнення та поширення фашизму.