Господарська діяльність

Судячи зі збережених літературним па - мятнікам та археологічними знахідками, словяни ще до свого розселення по Східно-Європейській рівнині займалися як хліборобством і скотарством, так і полюванням і бортництвом. Заселяючи місця нові, вони продовжували свої колишні заняття, хоча їх довелося пристосовувати до нових умов. У словян лісостепової смуги панувала Пашенна система землеробства - переліг, коли ділянка землі засівали кілька років до його виснаження, а потім переходили на новий. У лісовій зоні використовували підсічно-вогневу систему землеробства: вирубували і розкорчовуються ділянку лісу, дерева спалювали, золою удобрювали землю і також використовували два-три роки, а потім розчищали нову ділянку. На розчищених землях вирощували жито, пшеницю, ячмень, просо, овес; з городніх культур - ріпу, капусту, буряк, моркву, редьку, огірки, займалися скотарством і: розводили коней, велику рогату худобу, свиней, овець, кіз.

В якості знарядь праці використовували сокиру, мотику, борону-суковатка, заступ, серп, ціпи, камяні зернотерки і ручні жорна. У південних районах основним знаряддям праці було рало, а пізніше - деревяний плуг із залізним наконечником - лемешем.

В якості робочої худоби на півдні використовували волів, а в лісовій зоні коней. Господарство носило натуральний характер: проводилися головним чином продукти землеробства і скотарства, необхідні для задоволення нагальних потреб.