Торгівля, міста

Поява надлишків продукції сприяв активному обміну, а пізніше появи та розвитку торгівлі, яка йшла в основному по численних річках та їхніх притоках. Особливо активно використовували великі водні шляхи - «із варяг у греки» і по Волзі до Каспійського моря - «із варяг у перси».

Шляхом «із варяг у греки» активно користувалися скандинавські народи, що словяни називали варягами (звідси і назва самого шляху). Варяги торгували з прибережними племенами, в тому числі і зі словянами. Доходили вони й до грецьких причорноморських колоній і до Візантії. Варяги не тільки мирно торгували, але часто і грабували, а іноді наймалися на службу в дружини, у тому числі і до словянських князів, і на службу до Візантії.

Головними предметами зовнішньої торгівлі були хутра, віск, мед, челяді (раби). Зі Сходу та Візантії йшли шовку, срібні і золоті вироби, предмети розкоші, пахощі, зброю, прянощі.

Успіхам торгівлі сприяло поширення по південноросійських степах кочового тюркського племені хозарів. На відміну від інших азійських народів хазари незабаром стали осідати на землі. Вони зайняли степу по берегах Волги і Дніпра, створили свою державу, центром якого стало місто Ітиля на Нижній Волзі. Хозари підпорядкували собі східнословянські племена полян, сіверян, вятичів, з яких брали дань. У той же час словяни використовували перебігали по території хазар Дон і Волгу для торгівлі. В.О. Ключевський, посилаючись на арабські джерела, писав, що росіяни купці возять товари із віддалених країв країни до Чорного моря в грецькі міста, де візантійський імператор бере з них торгівлі мито - десятину. По Волзі купці спускаються до хозарської столиці виходять в Каспійське море, проникають на його південно-східні береги і навіть провозять свої товари на верблюдах до Багдада. Знайдені археологам скарби арабських монет в районі Дніпра свідчать, що ця торгівля велася з кінця VII-VIII ст.

Із розвитком торгівлі повязано у словян появу міст. Більшість міст виникало з водного шляху Днепр - Волхов. Найчастіше при злитті двох річок зявлялося місце обміну товарами, куди сходилися звіроловом і бортники для торгівлі, як тоді говорили гостину для 1. На їхньому місці, склалися майбутні російські міста. Міста служили торговельними центрами і головними складськими пунктами, де зберігалися товари.

У «Повісті временних літ» вже називаються міста Київ, Чернігів, Смоленськ, Любеч, Новгород, Псков, Полоцьк, Вітебськ, Ростов, Суздаль, Муром та ін Всього до IX ст. налічувалося близько 24 крупних міст. Тому варязькі прибульці називали словянську землю Гардарікою - країною міст.

Літописи донесли до нас переказ про виникнення Києва. Кий, а його брати Щек і Хорив та сестра їх Либідь заснували на три пагорбах на Дніпрі свої городища (двори). Потім вони обєдналися в один місто, яке і назвали Києвом на честь Кия.

Зявилися перші князівства. Із арабських джерел VIII ст. ми дізнаємося, що в той час у східних словян існували такі князівства: Куявія (Куяба - навколо Києва), Славія (в районі Ільмень озера з центром у Новгороді) і Артанія. Поява таких центрів свідчило про виникнення нових внутріплеменних відносин в організації східних словян, які створили передумови для появи у них держави.