Іспанська революція

У 1820 р, спалахнула революція в Іспанії. Відновлений рішенням Віденського конгресу на іспанському престолі Фердинанд VII ігнорував конституцію 1812 р., знову ввів в країні абсолютистські порядки, повернув монастирям земельну власність, відродив інквізицію. У вязницях опинилися десятки тисяч людей, яких звинуватили в політичних злочини. У відповідь на дії монарха посилилася діяльність таємних опозиційних товариств, зріли змови, почалися заворушення. В Кадісе спалахнув заколот війська, яке мало бути спрямоване до Латинської Америки для розправи з борцями за звільнення від іспанського ярма. Хоча Фердинанд VII незабаром присягнув конституції, але повстанці не припинили боротьбу. Введені за рішенням Веронський конгресу Священного союзу війська французькі придушили революцію, що тривала два роки.

Іспанська революція сприяла піднесенню революційних виступів у сусідній Португалії. У Лісабоні та інших містах у 1820 р. відбулося повстання. Був сформований тимчасовий уряд, скликані кортеси (парламент), які розробили конституцію країни, визнану королем Іоанном VI. Однак після його смерті проголосив королем себе Мігель (1802-1866) жорстоко розправився з прихильниками конституції, розігнав кортеси та відновив абсолютизм у країні.